Аміак, срібло й золото

Новий рік… Запах ялинки, мандаринів, ялинкові кульки, обережно обгорнуті папером, бо вони ж такі крихкі... Купуючи замість розбитої нову кульку, дивуємося й не віримо написові на коробці: «Hand crafted». Ну хіба що обсипали трохи сріблом чи золотом... А, виявляється, новорічні кульки – це повністю ручна робота.

Тож цілковитою несподіванкою була інформація: український концерн «Галімпекс» (це три заводи: Львівський, Лисичанський і Клавдіївський) перебрав на себе майже 35 відсотків європейського ринку ялинкових прикрас. Цінність і популярність українських іграшок для ялинки, мабуть, і полягає в тому, що виготовлені вони стовідсотково вручну. Їх навіть підробляють! А це беззаперечна ознака популярності. Керівництво клавдіївського відділення нарікає на те, що в них недобросовісні конкуренти, виробники-кустарі без ліцензій і дозволів. Інакше кажучи, пірати й самогонники ялинкових кульок і дощиків. Товар це сезонний: пік реалізації припадає на травень і літні місяці. Однак у Бородянському районі тільки «Галімпекс» та ще Тетерівський лісгоспзаг не мають заборгованості у зарплаті та відрахуваннях державі.

Важко уявити, що в кожну (!) кульку вдихнули життя у прямому розумінні слова. Залежно від розміру – в якусь більше, в якусь менше.

– А як визначаєте розмір?

– На око. Не на видих.

У кожного склодува (хоча він – жінка) є мірочка – металеве кільце відповідного діаметра. У такий нехитрий спосіб вимірюють виготовлену продукцію (погрішність – 1–2 міліметри), розповіла нам майстриня Олена. Вона вже п'ять років працює за пальником, з якого виривається полум'я температурою 870 градусів за Цельсієм.

Обладнання на заводі, побудованому ще 1953 року, відповідне. Лише в цеху фарбування замінили старий конвеєр на новий, «виготовлений нашими механіками», з гордістю зауважив комерційний директор фабрики Андрій Бондарчук. Тут кульки набувають кольору після процесу сріблення: їх, тримаючи в руках, занурюють у відро з фарбою, а потім настромлюють на шпички й запускають пектися в конвеєрі. Оце й уся механізація...

Сріблять також технікою місцевих кулібіних: підносячи до трубочки дозатора й натискаючи педальку. Пирск – і всередину кульки потрапляє суміш аміаку зі сріблом та дистильованою водою. Тепер – трохи потрясти й скупати у ванні з температурою води 50–60 градусів. Одкровення: виявляється, кульки срібні зсередини!

А вже після всіх процедур – до розмальовування в руки художницям. Але звуться вони тут «розмальовниками». На львівській фабриці – «декоратори ялинкових прикрас» із категоріями, а в Клавдієвому все простіше. Зарплата залежить від виробітку. Тариф на день – 21 гривня 12 копійок, а норма залежить від складності малюнка: може бути 30 кульок, а може – 200. Виконав норму – отримай свої 21.12... Нескладно підрахувати, що жінки отримують за досить творчу роботу близько 4 доларів за вісім, дев'ять, а буває, й десять годин роботи.

Сюжети для кульок придумують самі. Тут працюють колишній бухгалтер, вихователь дитячого садка, секретар – жодна з жінок не має художньої освіти. Тож, виходить, клавдіївські ялинкові прикраси – ще й народно-прикладне мистецтво.

Тепер, купуючи верхівку для ялинки або кульку зі свинкою на срібному боці, ви знатимете достеменно: спочатку півтораметрову скляну колбу поділять на «пульки», з них видують кульки, які скупаються в гарячій ванні й стануть срібними зсередини, впірнуть у відро з фарбою, а потім їх розмалюють пензликами. І все – руками, руками, руками....

Автор: Катерина БАЛАБУЄВА