Олександру Короткову всміхається фортуна

Олександр Коротков, випускник Національної академії оборони України, розпочинав офіцерську службу в 1991-му,
в частинах морської авіації. За роки перебування в гарнізонах пройшов усі ступені становлення молодого командира: начальник радіолокаційної станції, інженер батальйону, начальник вузла, начальник штабу окремого батальйону зв’язку та радіотехнічного забезпечення, начальник центру автоматизованих систем управління. Здобутий командний і штабний досвід, уміння будувати роботу планово, згуртувати військовий колектив – усе це працює на незмінно високий результат.

У червні минулого року Коротков підписав перший наказ для новоствореної частини як командир об’єднаного інформаційно-теле­комунікаційного вузла. Війсь­­­кова частина незвичайна. Тут немає бойової техніки, зате є цілодобові бойові чергування, адже це вузли зв’язку та автоматизовані системи управління, за допомогою яких постійно забезпечується безперебійний зв’язок для командування Повіт­ряних сил. Олександрові довелося створювати «з нуля» органи управління, штаб, службові частини.

Основа підрозділів – фахівці високої кваліфікації з багаторічним досвідом роботи. Специфіка служби колективу полягає в тому, що він перебуває в режимі постійного бойового чергування.

Коротков розпочав активне переоснащення підрозділів, особовий склад яких перенавчався вже на місцях служби, опановував нову техніку, специфіку сучасних підходів до інформаційних систем. Основу підрозділів становлять «конт­рактники», переважна більшість кот­рих військовослужбовці-жінки. Військові частини, як ця, завжди обмежені жорсткими вимогами інструкцій та розпоряджень. Це дисциплінує і, коли відлік іде на секунди, а сотні людей не мають права на помилку, спрацьовує. Ось це і є надійність. Традиції військової служби, помножені на досвід командира та вміння реалізувати особистий потенціал підлеглих, мають велике значення. Стосується це не лише служби, а й, скажімо, організації фізичної підготовки і занять спортом, благоустрою, допомоги цивільним.

Торік професійну діяльність полковника Олександра Короткова гідно оцінило журі Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота фортуна». Диплом, вручений у грудні 2011 року академіком Патоном, теж посів почесне місце у списку здобутків офіцера.

Командир об’єднаного інформа­ційно-телекомунікаційного вузла полковник Олександр Коротков має надійний тил. Це – його дружина Наталя, син Костянтин, доньки-близнята Катерина та Анастасія. Олександр інколи згадує, як 2008 року на фестивалі «Душі родинної тепло»  його родина Короткових–Осіпових, династія воїнів авіаторів, перемогла.

Ініціатором фестивалю виступила Вінницька обласна громадська організація молоді з обмеженими фізичними можливостями «Гармонія» під патронатом Вінницької обласної державної адміністрації та обласної ради. Брали участь у заході багатодітні сім’ї. Завдання було просте, але водночас для багатьох нездоланне – довести, що саме твоя сім’я береже сімейні традиції та шанує родинне коріння.

Організатори конкурсу разом зі знімальними групами обласного телебачення з’ясовували, як саме сім’ї-претенденти зберегли історію свого роду. Почуте виявилося цікавим та небуденним, адже йшлося про славні подвиги, про героїзм і повагу до сивої давнини.

До фіналу дійшло лише шестеро претендентів на звання переможця. Тоді в ході конкурсу й з’ясували, що любов до дітей та військової справи в родині Короткових закладена генетично. Батько Олександра виріс у сім’ї, де було сім дітей, і все життя віддав службі в морській авіації. Батько Наталі також виховувався в багатодітній сім’ї і тривалий час служив начальником зв’язку та радіотехнічного забезпечення авіаційного полку на Байконурі. Їхнім дружинам довелося сповна скуштувати похідного побуту. Сама ж Наталя Короткова під час проведення конкурсу проходила службу за контрактом у одній із військових частин Вінницького гарнізону. Ну як такій «армії» не перемогти?!

Автор: Сергій СИЗОНЕНКО