Як (не)страшно жити!

За існування в режимі фільмів-катастроф дякуємо суспільству перевиробництва. У тій-таки ситій Америці заховатися від обридлої стабільності в панікерські пророцтва – найоптимальніший вихід. На пострадянських теренах залякування себе жахливим завтра є забавою електорату. Зубожілі громадяни перетворили очікування апокаліпсиса на спорт, на таку собі естафету: чергова версія планетарного фіналу підхоплюється та вливається у вухо сусіду. На владному олімпі це безневинне заняття «низів» мовчки заохочують. Усе-таки воно відволікає від похмурих міркувань про соціальні негаразди. А безпросвітність існування тим часом перегукується з Камю: «Не чекайте на кінець світу. Він відбувається щодня».

Прогноз на 2012-й, наприкінці якого життя людства начебто добігає страшного фінішу, останні кілька років інфікує Землю. Зараження супроводжується обсмоктуванням асоціацій із цифрою «12», пошуком у ній чи то магічності, чи то фатальності. «12» – поема Блока та фільм Михалкова (12 присяжних). «Дванадцята ніч» Шекспіра. 12 позначок на годиннику. 12 знаків зодіаку й місяців у році («12 місяців» – казка). 12 подвигів Геракла. «12 стільців» Ільфа та Петрова. 12 учнів Ісуса. Тощо… Нумерологи рапортують безпорадному людству про закладену в цьому числі циклічність, межу, за якою – перехід в іншу якість.

Однак людство все одно – у лещатах фобії. Йому й далі псують кров ненависні легендарному менестрелю «плітки у вигляді версій» про близький апокаліпсис. Як раптом виявляється, що роз’яснення нумерологів аж ніяк не суперечать знанням, почерпнутим у древніх системах часових вимірів.

Слов’яно-арійський ведичний календар (Коляди Дар), до прикладу, віщує про перехід улітку 2012-го з так званого чертога Лиса в чертог Вовка: тобто з однієї ери в іншу. Унаслідок метаморфози людське світосприйняття має змінитися. Важко уявити, що таке глобальне може породити революцію в наших головах. Проте Веди наполягають на докорінних перемінах. При цьому поділяють наше існування в часі на дві частки – темну та світлу. На темному боці, що пов’язаний із жадобою наживи, війнами, політичними інтригами заради збагачення та всім світовим злом узагалі, ми марнуємо своє життя нині. Але не за горами – бік зворотний, і вже влітку нового року всі «світлі» мешканці планети буцімто святкуватимуть прихід іншої доби.

Та не забуваймо: каша навколо «фінішного» для всіх нас 2012-го заварилася індіанцями майя. Це вони у своїх письменах напророчили обрив історії. (Яка чорна несправедливість: напророчили й… розчинилися задовго до означеного року.) Каракулі представників прогресивної колись цивілізації наштовхували сучасних науковців на суперечливі тлумачення. Річ ще й у тім, що індіанці майя полюбляли метафори, езопову мову (хоч про Езопа й гадки не мали) – словом, усе, що пудрить мозок. Допудрилися: завдяки їм тепер тремтять жителі всіх континентів.

І ось тремтінню, здається, нарешті край. Версія німецьких дослідників щодо 2012 року близька до наведених варіантів майбутнього зі стародавніх систем виміру. У пророцтвах майя науковці прочитали саме про новий виток (не поганий, не добрий – інший) у розвитку людства. Тобто не про кінець – про початок. І хай скептично налаштовані особи й не можуть уявити раптове кардинальне перелицювання сущого.

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА