Майстер із міста майстрів

Історія столичної місцевості Гончарі-Кожум’яки – теперішньої Воздвиженки – пам’ятає чимало перевтілень. Нині вічний довгобуд Воздвиженка, нафарширована дорогим житлом, нагадує весільний пиріг. Оаза для нових господарів життя не має нічого спільного з тим районом, де народився Михайло Булгаков.

Занурене в чашу з подільських гір, урочище Гончарі-Кожум’яки було відоме задовго до цього факту – ще від часів Київської Русі. Тут віддавна селилися ремісники. А до передостанньої перебудови району 1811 року киян підштовхнула велика пожежа. Саме тоді замість ремісничих халупок з’явилися дво- чи триповерхові купецькі кам’яниці. А замість спаленої дерев’яної Хрестовоздвиженської церкви, яку коштом городян звели 1748-го, виросла двоповерхова кам’яна (вона, власне, й дала назву вулиці та району).

Через 80 років після відбудови в ній охрестили майбутнього видатного письменника. Є ще одна ниточка, що пов’язує Булгакова з Хрестовоздвиженською церквою. Її священику Матвію Бутовському належав будинок № 10 на вулиці Воздвиженській. Квартиру в ньому винаймала родина Булгакових. І в ньому ж відбулося таїнство народження літературного генія.

Ось що Майстер писав згодом про місця, де з’явився на світ: «Самый дальний конец улицы, поворачивая влево, сообщается с Андреевским спуском, а рядом извиваются Гончарная, Кожемяцкая, Дегтярная улицы и переулки — древнее средоточие киевско-подольских ремесленников. Над этими улицами-урочищами вздымаются обрывистыми склонами старокиевские горы — с осыпями желтых глин и белых песков, с зарослями дерезы, писком стрижей и стрекотом кузнечиков».

Романтичний район у різні часи вабив до себе богемних персонажів. Ландшафт місцевості, що не був підвладний жорсткій математиці планування, магнетизував волелюбних творців. Там, де Воздвиженська притискається до Андріївського узвозу, за помпезним готелем навіть нині можна знайти затишну вуличку – так звану алею закоханих. Тут панував той особливий дух фантасмагорії, романтики, без якого, можливо, ніколи не народилися б неповторні булгаковські герої.

Цікаво, що після Другої світової прадавній подільський район славився базарами – Пташиним ринком та Привозом, а ще – ремонтними майстернями. Популярними були й народні гуляння з відвідуванням каруселей, пересувних зоопарків та атракціону «Мотоцикл на вертикальній стіні». У 1970-ті мешканців Гончарів-Кожум’як почали розселяти.

Один із рідкісних старих будинків, який не проковтнуло фешенебельне будівництво і який дивом зберігся на початку Воздвиженської, – триповерхова оселя спадкових ветеринарів. Вони оселилися тут іще на початку ХХ століття. Старі стіни нагадують про далеке минуле, в якому народжувалися майстри.

Автор: Ніла ІВАНЕНКО