Логіка на експорт*

Цьогоріч у Росії видано підручник Анатолія Конверського «Логика традиционная и современная». Це переклад з україномовного видання, здійсненого Київським національним університетом імені Тараса Шевченка. Вихід гарної книги україн-
ською – свято. А переклад за кордоном з української – і поготів.
Кожна країна опікується власним образом на експорт. Є такий образ і в України: Чорнобиль, вареники, гопак… Це таке собі загальне тло. Але є на нім і маргінальні елементи, які дисонують із барвисто-вибуховою ритмікою провінційного кітчу: проза Юрія Андруховича й Оксани Забужко, поезія Сергія Жадана, філософія Сергія Кримського.

До переліку цих знаних за межами України прізвищ із повним правом потрібно долучити й ім’я Анатолія Конверського, доктора філософських наук, який з 1995 року є деканом філософського факультету університету імені Тараса Шевченка.

Що привернуло увагу росіян у книзі українського автора? Здавалося б, логіка – річ незмінна, як і нелогічне людське єство. Відколи Арістотель сформулював перші логічні принципи, написано безліч книг про форми мислення. Є й варті уваги праці російських авторів. Професор Євгеній Лєдніков, який переклав книгу російською, завважує: «Книгу вигідно відрізняє від інших, як українських, так і російських підручників, дві риси. По-перше, повнота охоплення курсу логіки. У ній досить повно викладено матеріал як традиційної (так званої арістотелівської), так і сучасної, символічної, логіки, причому на рівні останніх досягнень логічної дослідницької думки. По-друге, матеріал викладено простою зрозумілою мовою, що робить його доступним для самостійного вивчення навіть слабкими студентами. Нічого гріха таїти, чимало російських навчальних посібників останнього достоїнства не мають» (с. 11).

Під час наукової конференції «Людина – Світ – Культура», присвяченій 170-літтю філософського факультету, Анатолій Конверський сказав слова, якими я й хотів би закінчити цей невеличкий відгук на його книгу: «Втрата власної ідентичності, яку сьогодні переживають уже не тільки окремі особи, а й цілі соціальні групи, більше того, – цілі народи, неминуче виражається насамперед у деформації культури в усьому її розмаїтті. Культура містить у собі одночасно й гуманістичні чинники, й дегуманізуючі можливості».

Автор: Валентин БУШАНСЬКИЙ