Іменинне розсекречення печер Алі-Баби

Цього року святкує 90-й день народження Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків

Кругла дата веде відлік від Декрету народних комісарів, згідно з яким у 1919-му народився храм мистецтв. Й донині основу колекції, що розмістилася в центрі столиці, на вулиці Терещенківській, становить зібрання художніх творів, успадкованих містом від уславленого подружжя меценатів. А музей, названий на їхню честь, зберігає понад 20 тисяч експонатів із країн Європи та Сходу. До речі, ця колекція зарубіжного мистецтва – найбільша в Україні.

Для дилетанта, котрий зазирнув до музею, приховані від стороннього ока фонди видаються чимось на кшталт печер Алі-Баби. Щоб частково втамувати жагу глядацької цікавості, для виставки «Дари музею» зі сховищ витягнуто потужну порцію експонатів-таємниць.

Завідувач відділу східного мистецтва Галина БІленко придумала неоднозначну назву виставки. З одного боку: дари (чому?) – музею. А з другого: дари (від) музею – всім, хто любить роздивлятися всілякі рідкісні предмети. Ми вже писали про недавній дарунок колекціонера Олександра Фельдмана музеєві – 12 скульптурок окімоно, створених наприкінці XIX – у першій половині XX ст. японськими та китайськими майстрами.

Захоплено розповідає Галина Іванівна про твори давнього китайського живопису XV – першої половини XX ст. із зібрання французького дипломата Андре Жаспара. Їх у 1959–1960 роках передала сюди його дружина Таїсія. На папері або шовку тушшю чи водорозчинними фарбами – класичні сюжети. Бамбук, рибки, пташки й лише одна «Кішка під кущем кориці».

Під склом – два альбоми східних пейзажів: також від Таїсії Жаспар. Поруч альбом із буддистськими іконами, знайдений професором Миколою Щербаком поблизу Кяхти в горах Хан-Хухой. Це – дар Галини Щербак.

На козирному місці – ритуальна ваза з черепа «людини праведного життя»: так званий атрибут гнівних богів із колекції мецената Василя Новицького. Окрім бронзи та позолоти тибетський майстер XVIII ст. використав корали й бірюзу – для очей чудернацької пики.

Пишаються в Музеї імені Ханенків й роботами японського каліграфа Рюсекі Морімото. Відвідавши українську столицю 2002-го та влаштувавши для всіх охочих майстер-клас, сенсей Морімото залишив киянам кілька аркушів з ієрогліфами.     

Творіння китайських майстрів порцеляни від колекціонера Петра Маланюка дивують око вічною красою, насиченістю барв і незбагненністю технік.

У розмаїття експозиції вписалися також витвори минулого століття: сарі з дорогих бавовни та шовку, килими Кашміру, Крішна із слонової кістки. Це – презенти 1957 року від дружньої Індії. Потрапили на виставку й маски племен Екваторіальної Африки, привезені науковцем і дипломатом Юрієм Кочубеєм.

Природне запитання до Галини Біленко наприкінці екскурсії: скільки ще всього цікавого з фондових глибин не бачили гості музею? Господиня виставки запевняє: найістотніше вже запропоновано до огляду.

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА