Твердиня науки на роздоріжжі

30 кандидатів і докторів одержали перші каліграфічно виписані, але скромно оформлені дипломи Вищої атестаційної комісії України 18 березня 1993 року

Передісторія

Цій події передувало створення самої комісії – такої ж, яка присуджувала вчені звання в СРСР. Уже існувала незалежна держава, але дипломи, що засвідчували вчені звання, видавала Атестаційна комісія Російської Федерації. "Відвойовували" науковий простір указ Президента України від 25 лютого та постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 1992 року. Комісія розмістилася на Хрещатику, 34. Пошукачі мали свої атестаційні справи спрямовувати саме сюди. Встановили: на території України дійсні дипломи ВАК СРСР чи Російської Федерації, видані тільки до 1 вересня 1992 року. А тим, хто пішов, так би мовити, протореним північним шляхом, доводилося все одно повертатися в горнило створеної установи, акредитуючи отримані документи.

Діяльність

Першим головою комісії був доктор технічних наук Іван Дзюб – людина всебічно обдарована (чого варте тільки володіння японською мовою) й наділена організаторським хистом – не кожному до снаги "з нуля" запустити маховик державної інституції. Та важливо було і тримати високу планку, перетворити комісію на орган, адекватний вимогам часу. Простіше кажучи, щоб "липової" науки не було й не доводилося соромитися за видані дипломи, бо, крім українців, учені звання здобували й іноземці, що потребували свідоцтва світового зразка. Які зарубіжні атестаційні документи мають визнавати наші освітні та наукові заклади, а які – ні; як, наприклад, адаптувати чинне в пострадянських країнах звання кандидата наук до світового "табеля про ранги"? Ці питання доводилося вирішувати комісії, діяльність якої стала міжнародною. Нині угоди про "взаємне визнання документів про освіту, наукові ступені та вчені звання" підписані з усіма пострадянськими країнами, а також із Болгарією, Китаєм, Румунією, Словаччиною, Угорщиною, Лівією, Перу, Екваторіальною Гвінеєю, Монголією, В'єтнамом, Польщею, Францією. У 75 країнах диплом кандидата наук прирівнюють до диплома "доктора філософії" (PhD).

Питання майбуття

ВАКові минає 13 років. І вже обговорюється, чи не зайва це установа на "родючій ниві" вчених звань. Крайні позиції: вчене звання присуджується від імені держави, відтак контрольний орган об'єктивно необхідний; становлення громадянського суспільства передбачає передання частини державних функцій громадським інституціям, резюме – негайно делегувати функції комісії університетам.

Нині у Верховній Раді є три законопроекти з цього питання. А 20 лютого в Кабміні під головуванням віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка радилися, як розширити автономію вищих навчальних закладів ІV рівня акредитації. Розглядали звернення групи вчених до уряду України із закликом підпорядкувати ВАК Міністерству освіти і науки та реорганізувати її в менш чисельну Атестаційну комісію з новими функціями, розпочати поступово відновлювати в Україні університетську автономію, повернути право вчених присуджувати наукові ступені.

Порядок присудження вчених звань, безперечно, зазнає змін. Питання лише, якими вони будуть. Про це наша бесіда з першим заступником голови ВАК України Романом Бойком, яку читайте в наступному номері.