Із правоохоронців – у лідери громади

Ківерцівський район — один із найбільших на Волині. На початку 60-х років минулого століття радянська влада розпочала чергову адміністративну реформу й до нього вольовим рішенням приєднали землі, розташовані навколо Цумані та Олики. Хай там як, а саме тут нині опинилися й колишні володіння князя Радзивілла із замками, костелами, знаменитою «польською» бруківкою, і непролазні ліси, де під час Другої світової облаштував свій табір для одних легендарний, для інших — одіозний партизанський командир Дмитро Медведєв, у підпорядкуванні котрого нібито перебував сам Микола Кузнецов...

У нинішню епоху товарно-грошових відносин привабливість і цінність краю вимірюється не кількістю історичних цікавинок на його теренах, а близькістю до великих міст, культурних і промислових центрів. Ківерцівському району вельми пощастило. Де межі Прилуцької сільради, а де — стародавнього Луцька, не визначить і найкрутіший землевпорядник...

Саме в мальовничому селі Дачному, лише за кілька кілометрів од головного міста Волині, 1971 року й народився Ігор Чигринюк. Його життя можна сміливо поділити на два періоди.

Під час першого Ігор закінчив технічний університет і академію МВС у Києві. Буремні дев’яності минулого століття провів в УБОЗі. Був не просто опером — фанатом своєї справи. Не одружувався, щоб не підставляти ще когось під бандитські кулі, постійно змінював місце проживання... Згодом дослужився до капітана, заступника начальника відділення карного розшуку. Та коли вбили його шефа — начальника Луцького МВВС підполковника Швачку (цей злочин і досі не розкрито), на знак протесту подав рапорт про відставку...

Тоді впав у депресію. Не знав, що робити, з чого починати нове життя... Навіть став замислюватися, чи не податися до США — там уже багато років мешкає його рідний брат Анатолій. Та зрештою взяв волю у кулак і вирішив: треба творити Америку в Україні! Ось тоді й розпочався другий період життя.

На щастя, у потрібний момент поруч опинилася вірна, надійна Ірина. Невдовзі молодята побралися. Звели нову хату, народили двох чарівних діточок. І щасливий татусь нарешті збагнув, у чому сенс життя! Не в погонях, стрілянині й оперативних «мутках», як здавалося колись, а в родині!  Чигринюку запропонували очолити місцеве комунальне господарство. І він з усією своєю завзятістю заходився працювати на благо рідної громади.

Коли приймали на службу в міліцію, видали службове посвідчення, а тепер озброїли лише статутом. Довелося самому знаходити кошти, створювати підприємство, шукати підрядників, виконавців робіт. На одній  вулиці в Прилуцькому зекономив чимало коштів: запросили 22000, після переговорів зійшлися на 13200... Будь-хто інший поклав би різницю до кишені — це серед чиновників називається «відкат», а Ігор на мої розмірковування лише стенув плечима: «Я до такого ніколи не дотумкав би!»

Район облаштовується фактично без сприяння місцевої влади. Бо там — скандал за скандалом. Чотирьох депутатів Прилуцької сільради запроторили за грати через те, що (як важають вони самі) не хотіли ділитися такою дорогоцінною кревною земелькою із сильними світу сього, а за версією правоохоронців — за звичайнісінькі хабарі. Проти ще трьох порушили кримінальні справи... А до нашого героя бруд не прилипає. Він будує й реконструює, прокладає та впорядковує...

І це відверто дратує багатьох! Працюєш, стараєшся, викладаєшся на всі сто — значить, хочеш когось скинути з насидженого місця. От і надходять на адресу молодого керівника погрози. Та він їх не боїться. Просто радіє життю та робить свою справу. Як, зрештою, маємо чинити й усі ми...

Автор: Сергій БОРТНИКОВ