Зі Словом у серці

Уже втретє напередодні Покрови Святої Богородиці, Дня Українського козацтва зібралися письменники, журналісти, художники на землі жовто-багряної древньої Коростенщини, щоб злитися душею і серцем зі Словом рідним.

Ті, хто гуртується навколо Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову», змогли побачити, як розквітнув і погарнішав наш край, який нещодавно відзначив своє 85-річчя. Відчули гості й те, як міцнішає талантами його творчий дух.

Спочатку пригадаємо, що 12 липня, літературно-мистецька еліта Коростенщини вшанувала 85-ті роковини з дня народження ідейного натхненника цього свята, славного земляка, поета, гумориста й публіциста Василя Юхимовича. Вже третій рік поспіль опікуються його садибою, хатиною заслужений журналіст України, письменник В. Васильчук (який є і організатором літературного свята), голова Сингаївської сільради В. Дідківський, Коростенська РДА в особі С. Костюченка, його заступник, депутат облради К. Скляревська. Чимало сприяє їм  у цьому ще один земляк, заслужений діяч мистецтв України, поет М. Сингаївський, він же -- голова комісії з премії імені Юхимовича. (Приємно, що районна адміністрація навіть у такий сутужний час не скоротила фінансування премії, а навіть виготовила цьогоріч нагрудні знаки лауреатам).

...Збираються гості в Коростенському районному будинку культури. Роз-дивляються виставки народних майстрів, художників. Потім автобусами вирушають до садиби-музею В. Юхимовича. Тут учасники фестивалю згадують добрими словами автора відомої пісні «А льон цвіте синьо...», саджають під тином вишні й абрикоси, роблять  подарунки музею, залишають свої враження у книзі відгуків.

   -- Я шкодую, що сьогодні поміж нас немає Василя Лукича, -- зазначає заступник голови Коростенської РДА К. Скляревська, -- але в кожному на-шому серці він залишився назавжди і певне радіє, що ми продовжуємо нести його слово до людей. Бачу, що з кожним роком тут дедалі сюди все більше збирається небайдужих. Добра вам і творчих успіхів!

   -- Пригадую, як Василь мене завжди брав на підводу і ми їхали через моє село Щатрище, -- згадує М. Сингаївський, -- а це була осінь, мряка... Споді-ваюсь, невдовзі вийде цікава книга. Василь завжди поміж нами, як би там не було, а всі ми починали з льонової сорочки... І льон  усе ж цвіте, і пам`ять людська неодцвітна.

    -- Я знаю, що треба сюди завжди їхати на Покрову, побачити, як оживає з кожним днем ця садиба, -- каже заслужений діяч мистецтв України, поет, прозаїк, артист В. Довжик, -- дякую всім.

    Визирає з-за похмурих хмар осіннє сонце, золотить свіжопосаджені деревця і метеликом ковзає усміхненими обличчями учасників свята.

  ...І ось на сцені районного будинку культури відбувається святкове ді-йство: школярі Грозинської школи представляють творчі сили Коростен-щини. Наступної миті постійна  ведуча фестивалю С. Васильчук відкриває його віншувальну церемонію. Готуються вийти на сцену і маловідомі митці слова, й початківці-літератори, і вже досить досвідчені. Як і завжди, вони брали участь у «Поетичному марафоні» та «Уроці прози».  Вручено нагрудні знаки минулорічним лауреатам премії імені Юхимовича. А потім М. Сингаївський оголошує цьогорічних. Ними стали: поет і художник із Житомира Михайло Сич (за книжку «Житнє сонце»), заслужений вчитель України, поет, прозаїк Віктор Лупейко  з Тетерева (за книжку «Витязі української духовності»), журналіст, поет-гуморист Володимир Стрекаль  з Києва (за книжку «Забута заповідь»).

    Звучить пісня про «Вечірній Коростень» (14 жовтня тижневику випов-нилося 18 років) і його засновник та головний редактор В. Васильчук пре-зентує 2-й випуск літературно-мистецького альманаху «Просто на Покрову», що видається на кошти райдержадміністрації.

     Наприкінці феєричного свята ведуча зазначає, що воно відбулося завдяки Коростенській РДА (С. Костюченко), її відділу культури і туризму (Л. Бондар), районній раді (В. Клименко), районному будинку культури (А. Соколовський).