До Європи, як до Місяця пішки

Узяти хоч би яке з питань життя інвалідів у нашій Вітчизні, усі вони без винятку будуть одними з найболючіших для нашого суспільства. І для самих людей з особливими потребами, і для нас з вами. Чому для них, пояснювати, погодьтеся, не треба. Чому для нас?.. Невже треба пояснювати, що людина людині повинна бути все-таки людина? Ми це й так знаємо. І водночас зовсім нічого при цьому не робимо. Чи майже нічого…

Ставлення до старих і інвалідів недаремно завжди вважалося свого роду тестом на гуманність суспільства. Наше його не просто не в змозі пройти: в Україні досі відбуваються речі не просто нецивілізовані – відверто варварські та, даруйте на слові, маразматичні. Ну, де ще можуть запросити інвалідів-колясочників на концерт до оперного, чиї під’їзди й туалети зовсім до їхнього прийому не пристосовані? І це – головний театр країни! І театр цей розташований у самісіснькому центрі столиці держави, чиї можновладці не втомлюються заявляти про прагнення до Європи. Яка Європа?!

Відповідь: ніяка. Що вкотре підтвердили й результати ініційованого фондом «Східна Європа» дослідження «Моніторинг дотримання прав на працю та зайнятість молоді з особливими потребами в Луганській і Львівській областях», презентовані сьогодні під час проведення «круглого столу» в Укрінформі. (Згадані регіони стали полігоном проекту передусім тому, що там його ініціатори знайшли розуміння й відгук місцевої влади.)

Побіжне ознайомлення з висновками дослідження, по суті, не відкриває нічого нового. Знайти роботу неповносправним у нашій країні дуже складно. Якщо й удасться, робота ця майже напевно буде низькооплачуваною. Інваліди (юнаки та дівчата) фактично не знають своїх прав. Величезні проблеми в них виникають із так званою допомогою, а, точніше, безпорадністю державної служби зайнятості. Досі має місце упереджене ставлення більшості роботодавців до інвалідів.

Соромно? Жахливо? Ганебно? Так. Але це – наші реалії. І наше життя, яке також буде жахливим і ганебним доти, доки ми не навчимося розв’язувати проблеми найуразливіших громадян рідної держави. Причому робитимемо це цивілізовано.