18 березня виповнюється 140 років від дня народження Миколи БЕРДЯЄВА

Микола Олександрович Бердяєв – філософ, один із основоположників екзистенціалізму на вітчизняних просторах, основоположник персоналізму – народився 6 березня 1874 року в Обухові під Києвом. Його сім’я походила з давнього дворянського роду. У 1884–1894 рр. навчався у Київському кадетському корпусі. У 20 років відмовився від військової кар’єри. Навчався на фізико-математичному, а потім – на юридичному факультеті Київського університету. За участь у соціал-демократичному русі був відрахований з університету. У 1900 – 1902 рр. перебував на засланні у Вологді, а потім у Житомирі. У своїх філософських поглядах прийшов до християнського «містичного реалізму». Після Жовтневої революції був одним із засновників Всеросійської спілки письменників. 1919-го організував та очолив Вільну академію духовної культури, де читав лекції з філософії та богослов'я. Викладав етику слова в Державному інституті слова. Був обраний професором Московського університету. 1920-го Бердяєва заарештували вперше (допит вів сам Дзержинський), 1922-го – вдруге. Емігрував до Німеччини, згодом переїхав у містечко Кламар під Парижем. Плідно займався філософією. 1947-го (за рік до смерті)  Миколу Бердяєва обрали почесним доктором теології Кембриджського університету. Тим самим визнали філософа як одну з найосвіченіших особистостей свого часу. Помер Бердяєв у тому-таки Кламарі 24 березня 1948 року.