Фотографія з історією: Радянські артилеристи… в німецьких касках?

Ці унікальні фотознімки до Полтавського корпункту журналу «Віче» приніс місцевий житель полтавець Володимир Самійленко. Він знайшов їх в архіві свого діда – Павла Івановича, на жаль, давно покійного, який під час війни був артилеристом. Світлини й справді унікальні, адже таке довелося побачити вперше: радянські солдати – в німецьких касках! 

Чому і як це трапилося? Хто ці воїни? Довелося провести неабияку пошукову роботу, аби з’ясувати істину.  Натомість  «випливло» й чимало інших цікавих фактів. Так ось, на знімках бійці 144-го гвардійського стрілецького полку 49-ї гвардійської стрілецької дивізії. За спогадами ветерана цієї дивізії В.В. Войцеховича, в перші дні після Перемоги командування полку, який стояв тоді в районі Лінца,  вирішило провести стройовий огляд.  За формою одягу всі мали бути в касках, однак у багатьох солдатів і навіть офіцерів їх не було: за свідченням самих артилеристів, на фронті вони цей головний убір майже не використовували, тому про втрату не дуже шкодували. А тут огляд!..

Зрештою командир полку Андрій Лубенченко дозволив використовувати німецькі каски, яких залишилося на полях боїв вдосталь. Їх почистили, пофарбували, нанесли зірки… А оскільки полк стояв в доволі безлюдному місці, то ніхто солдатів у «такому вигляді» не міг побачити. Кажуть, після цього німецькі каски більше ніде й ніколи не використовували, а від вищого начальства командування полку таки одержало прочухана.

Взагалі, гвардії полковник Андрій Григорович Лубенченко, судячи з розповідей про нього, був доволі цікавою людиною. Якщо не сказати більше – оригіналом. Він дуже тонко відчував стан своїх бійців і навіть у фронтових умовах використовував методи, як сказали б тепер, психологічного розвантаження. Коли була можливість,  Лубенченко знімав бувало цілий взвод, а той навіть роту з передової і виводив у тил, даючи можливість кілька днів, а інколи й протягом тижня відпочити. Робилося це в урочистій обстановці, влаштовували навіть так званий святковий обід для «відпочивальників».  Солдати любили свого командира. А той любив скрізь і в усьому порядок, дисципліну, вимагав аби солдати завжди були підтягнуті, мали бойових вигляд. Випадок з німецькими касками, схоже, з цієї самої «опери»: необхідно бути в касках – отже в касках, немає наших – бери їхні…  Чітка дисципліна і організованість робили свою справу: в полку Лубенченка завжди були найменші в дивізії втрати!

Кілька слів і про самого полковника. Андрій Григорович Лубенченко народився 1901 року в м. Ровеньки Луганської області.  За деякими даними, 1937 року був репресований.  На фронті – з перших днів війни. Пройшов шлях від командира взводу до командиру полку: 144-м гвардійським командував з вересня 1943  року по липень 1946-го. Нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, Червоної Зірки, двома орденами Червоного прапора…

На одному зі знімків, який нам удалося розшукати,  А. Г. Лубенченко (в центрі) разом із бойовими побратимами – заступником  командира полку Г. Баландою і заступником з господарської частини Г. Шантилом. На жаль, більше про них нічого не відомо. Ймовірно, вони теж з України чи навіть земляки Лубенченка. Тож, можливо, нам допоможуть у цьому читачі.

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ.

На знімках:

1, 2.  Стройовий огляд 144-го стрелецького полку.

3. Командир полку А.Лубенченко (в центрі) зі своїми заступниками.

Фото з архіву автора та Володимира Самійленка.