У Харкові пам’ятають блокадний Ленінград

В приміщенні адміністрації Ленінського району м. Харкова відбулися урочистості, присвячені 70-річчю зняття блокади Ленінграда. Участь у заході  взяли відповідальні працівники міськради, Лелнінського району міста, обласного товариства ветеранів «Жителі блокадного Ленінграда», колишні блокадники, ветерани.

Нинішньому голові Харьківського обласного товариста ветеранів «Жителі блокадного Ленінграда» Марії Петрівні Фетісовій було в 1942-му 15, її братові – 4 роки. Вони залишилися вдвох, коли замерз по дорозі на завод батько, а мама померла від голоду. 125 грамів хліба на людину в день, в якому лише 15% зерна. 900 днів в обледенілій квартирі, без тепла і світла. Як вони змогли тоді вижити? Це питання Марія Петрівна ставить собі все життя.

– Я пам'ятаю той день, коли зняли блокаду. Ми просто всі плакали. Не було радості. 3 млн. 200 тисяч жителів було в Ленінграді, коли почалася війна, а коли зняли блокаду, залишилося 520 тисяч. Ленінград – це єдине місто в світі, в якому від голоду і холоду померло близько мільйона людей. Коли я бачу, що відбувається тепер у Києві, я думаю, що ці люди просто не бережуть мир. Я дуже боюся, що завтра через все це в мене раптом не буде хліба. У блокаду ми мріяли, що я буду найщасливішою, найбагатшою людиною, коли в мене після їжі залишиться шматочок хліба. І зараз я найщасливіша і найбагатша людина – у мене завжди залишається хліб, – сказала вона.

Марія Фетісова висловила подяку міській раді, районній та обласній державній адміністрації за організацію свята. Також вона зазначила, що завжди буде вдячна голові ХОДА Михайлу Добкіну за установку пам'ятного знака загиблим блокадникам від харків'ян на Піскарьовському кладовищі в Санкт-Петербурзі.

– Я просила багатьох чиновників поставити там пам'ятну дошку від харків'ян. Там встановлені знаки від Ізраїлю, Німеччини, США, а від Харкова не було. І коли Михайло Добкін став Харківським міським головою, я звернулася до нього. Я пам'ятаю, він тоді ще запитав у мене: що б ви хотіли? Я сказала: просто пам'ятний знак і багато квітів. Він подумав і сказав: найближчим часом поїдемо і встановимо. Я, чесно кажучи, не повірила. Але ми поїхали і зробили це.