Неонацизму комуністи вкотре кажуть «ні!»

Готуючись до боротьби за нові парламентські мандати, деякі народні депутати вирішили оголосити боротьбу з… фашистськими посіпаками. Про це свідчить законопроект №10050 (кримінальна відповідальність за публічне заперечення чи виправдання злочинів фашизму).

Його автори –  представники фракції КПУ Петро Симоненко та Валерій Бевз.

На переконання обох депутатів, Кримінальний кодекс України необхідно доповнити статтею 436-1: «Публічне заперечення чи виправдання злочинів фашизму проти людяності, вчинених у роки Другої світової війни, зокрема злочинів, здійснених організацією “Вафен-СС”, підпорядкованими їй структурами, тими, хто боровся проти антигітлерівської коаліції і співробітничали з фашистськими окупантами, а також пропаганда неонацистської ідеології, виготовлення та (або) розповсюдження матеріалів, у яких виправдовуються злочини фашистів і їх прибічників, – карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк».

У перекладі з німецької назва «Вафен-СС» означає «війська СС». Йдеться про підрозділи, що перебували під особистим командуванням рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера. Своєрідним свідоцтвом про їх народження можна вважати секретний наказ Адольфа Гітлера від 17 серпня 1938 року (про завдання «резервних військ СС» і з'єднань «Мертва голова»). Есесівців вважали не тільки «політично надійними», їх зараховували до «раси панів» (в сенсі націонал-соціалістської ідеології). На Нюрнберзькому процесі війська СС оголосили злочинною організацією (крім осіб, які стали есесівцями за рішенням державних органів і не здійснювали злочинів проти людей).

З огляду на ці історичні факти представники КПУ й вирішили внести певні корективи до Кримінального кодексу України. Також вони пропонують карати осіб, які виступають з «пропагандою неонацистської ідеології, що ґрунтується на расових і національних упередженнях». При цьому обидва депутати посилаються на торішню резолюцію Генеральної Асамблеї ООН (від 21 грудня 2010 року): «Неприпустимість певних видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії та пов’язаної з ними нетерпимості».

Крім того, у своїй пояснювальній записці автори проекту згадують не лише про есесівську організацію, а й про дивізію «СС-Галичина», що входила до складу «Вафен-СС» у 1943-1945 роках (її командиром був бригаденфюрер СС Вальтер Шимман, якого потім змінив колишній офіцер таємної поліції Фріц Фрайтаг). Добровольців набирали з-поміж українців, які проживали на території нинішніх Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей.

Під час жорстоких боїв під Бродами в липні 1944-го залишки «Галичини» (близько 1000 чоловік) на чолі з генералом Фрайтагом вирвалися з оточення радянських військ, пробилися до Закарпаття й після короткого відпочинку повернулися до Нойгамеру (навчально-тренувальної бази під Польщею).

Після капітуляції Німеччини основна частина дивізії опинилася в англійській окупаційній зоні (район Тамсвега), а її командування – в австрійському місті Радштадт. На відміну від інших підрозділів, військовослужбовців «Галичини» не видали радянському уряду. Цей факт історики пояснюють впливом Ватикану…