У Нагуєвичі до Франкової криниці

Львівщина святкує 155-річчя від дня народження українського письменника Івана Франка

28 серпня на батьківщині письменника, в селі Нагуєвичі Дрогобицького району, на території меморіального музею-садиби відбулися  урочистості з нагоди ювілею.

У святкуванні взяли участь Міністр культури і туризму України Михайло Кулиняк, міністр юстиції України Олександр Лавринович, радник Президента України Ганна Герман, голова Харківської облдержадміністрації Ігор Шурма, голова облдержадміністрації Михайло Цимбалюк, голова обласної ради Олег Панькевич, голова міста Львова Андрій Садовий.

Музей-садиба письменника  приємно вразила гостей  своєю ошатністю і впорядкованістю. І в цьому чимала заслуга місцевої влади, завдяки якій реставровано хату письменника – перекрито покрівлю, облаштовано територію, розміщено пасіку. Кошти на відновлення Франкового обійстя виділили міністерство культури, благодійний  фонд Рената Ахметова та місцева влада.

Особливий сентимент до Франкового краю  висловив  Міністр юстиції України Олександр Лавринович. Він пригадав, як упродовж восьми років представляв цей край у Верховній Раді. Йому приємні  нині зустрічі з мешканцями Дрогобицького району. Міністру культури і туризму України Михайлові Кулиняку так сподобався  відреставрований музей-садиба, що  він пообіцяв наступного року посприяти, щоб він набув статусу національного. Цього року Указом Президента України статусу національного удостоївся літературно-меморіальний музей Івана Франка у Львові. Це звання впливає на підвищення  платні працівникам музеїв, а також  на розширення можливостей для наукових досліджень. Адже багатогранна творча спадщина Івана Франка ще повністю навіть не видана. Його геніальність ще не осмислена нащадками. На разі тільки розвіюється міф радянської пропаганди, яка зробила письменника атеїстом і революціонером. І гості, які пройшли Франковими стежками в його садибі, дізнались, що він ходив до храму й залюбки співав у церковному хорі, бо мав гарний голос. А яким уразливим і співчутливим він був до довкілля –тварин, яких знаходив на вулиці, до реалій – як бідкався і мучився, що не може матеріально забезпечити сім’ю. Адже у нього на руках була хвора дружина і четверо дітей – Андрій, Тарас, Петро і Анна. Про це у своїх спогадах про батька писала донька Анна: «Особливо користувались його опікою бідні сирітки, звірятка без дому і захисту, немічні і каліки. У нас, немов у звірячій клітці, постійно перебувала або голодна задрипана кицька, яку тато знайшов холодного дощового вечора десь під плотом і приніс нагріти і нагодувати, або цуценя напівзамерзле, або пташеня з перебитим крилом...»

Та попри всі побутові негаразди і постійний брак коштів Іван Франко завжди мав іскру Божу до праці і залишив своєму народові неоціненну інтелектуальну спадщину.