№9, травень 2012
У Національній академії мистецтв (Київ) показали понад три десятки творів польського живописця та графіка Адама Всьолковського, ректора Краківської академії мистецтв імені Яна Матейка.
Краків – місто, де заїжджа дрімотна душа позбавляється столітньої сплячки. А обрані душі – із тих, яким випало там народитися, – живляться надреальним зарядом креативності; теплим знанням про те, що вони є фаворитами натхнення; усвідомленням того, що, піддавшись впливу естетики й архетипів міста, прийняли його в себе як релігію.
Адам Всьолковський – дитина Кракова. Ніби сурмач на вежі Маріацького костьолу, пан Всьолковський володіє сотнями кольорових дахів. Він наче зчитує їхню геометрію, запам’ятовує, як сонце переломлює кути, перефарбовує аеропейзажі, а потім інтерпретує все це у своїх роботах.
Так само вчиняє з численними профілями міста, теракотові, трав’янисті, охристі, сині, пурпурові будинки якого слухняно підкорюються сходам-заходам або ж класичному краківському дощу.
А твори тим часом нанизуються на невидимі нитки, єднаючись у цикли.
У найвідоміших із них – «Явище», «Місто незнане», «Присутність» – ховаються відповіді на запитання, як примирити лід та полум’я, статику й динаміку, математику й лірику, аскезу та пристрасть. Митець балансує на межі логічності та емоційності. Він знайшов власний секрет, як утриматися на цьому тонюсінькому канаті. Власний – адже, зрештою, по-своєму це вміння в різні часи декларували Да Вінчі, Гессе чи той самий Коперник – астроном, виплеканий Ягеллонським університетом на тій-таки батьківщині художника Всьолковського.
Тут не зайве додати, що, злетівши ієрархічними сходинками альма-матер – від студента до ректора, він опанував непідвладну багатьом конфуціанську золоту середину. Одіозність посади ідеально співіснує з природним аристократизмом, обов’язковість – із безцінною нині добротою.
Підтвердження того – варіації на тему «Фелек і я», безкінечна ода з багатьох творів на честь улюбленої такси художника. Ось «Фелек пішов на небо»: після цього, разом із новим собачкою, приходять у світ наступні серії. У них – сплав видимого спокою та невиліковної гіркоти. А ще – реінкарнативність великої любові.
Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА
Архів журналу Віче
№4 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Канада виділяє ще майже $12 млн на виробництво дронів і снаряди для України
Дуда: Інциденти з ракетами РФ у повітряному просторі НАТО загрожують ширшою війною
У Польщі хочуть змінити правила прихистку для українців із простроченими документами
Зеленський назвав "Рамштайну" життєво важливі пріоритети для успіху України
В ЄС погрожують ухилянтам, очікування від допомоги США, "атака" дронів на Білорусь: новини дня
Туск назвав дату перестановок в уряді у зв'язку з європейськими виборами
У Польщі кажуть, що готові допомогти Україні повернути чоловіків призовного віку
Глава МЗС Польщі: Росія бреше про польські плани анексувати частину України
Євродепутати просять владу Австрії вплинути на Raiffeisen щодо його бізнесу в Росії
Макрон захищає свою позицію про створення "стратегічної двозначності" для Росії