Держава дає «добро» фальсифікату

Система захисту прав споживачів в Україні настільки заплутана, що не може функціонувати. Про це щодня довідуються тисячі споживачів, звертаючись до відповідних державних служб. У цьому зізнаються й чиновники Держспоживстандарту, а їхні слова авторитетно підтверджують експерти. Скидається на те, що споживчий ринок України обертається на елемент природного відбору: виживуть лише найбагатші, що мають можливість купувати якісні продукти.

Мешканка Чугуєва Харківської області Людмила Михайлова відсудила компенсацію збитків, яких зазнала її сім’я через пожежу, спричинену несправністю хо­лодильника. Відповідно до рі­шення апеляційного суду по­горільці отримали від магазину, де купили в кредит три роки тому злощасний холодильник, 30 тисяч гривень (26 тисяч мате­ріального збитку за знищене майно й 4 тисячі морального). Людмила ж має намір у судовому порядку домогтися, щоб їй виплатили всю суму, заявлену в позові: 100 тисяч гривень збитку за будинок, що згорів дотла.

Не вірте продавцям, котрі «йдуть вам назустріч». Це лишень реклама, а продавців насправді цікавлять тільки ваші гроші. Щоб заробити більше, виробники часто-густо вдаються до відвертої фальсифікації продуктів. Як окремі магазини, так і відомі мережі маркетів навіть за наявності чека не приймають назад неякісного чи простроченого товару. При цьому захист будується доволі просто: «Покупець з’їв якісне м’ясо, підмінивши його зіпсованим». І доведи тепер, що ти не баран і не їв того м’яса.

Голова правління Київської міської організації «Спілка споживачів України» Максим ПАПУША розповідає, як громадськість боролася проти мережі магазинів, де продавали неякісні ковбаси. Не мали впливу ані численні звернення громадських організацій, ані публічний лист-звернення з підписами покупців: торгівля неякісним товаром тривала й надалі. На магазини подали позов до суду, бо невідповідність ковбас нормативним документам підтвердив Укрметртестстандарт. Після річної тяганини суд визнав продаж торговельною мережею продукту незадовільної якості законним. Отакої!

Киянка Оксана А. на другий день після купівлі босоніжок прийшла до магазину «Welfare», що на вулиці Васильківській, аби повернути їх: взуття розсипалося на нозі за дві години. Продавчиня, пославшись на некомпетентність, порадила з цим питанням звернутися до адміністратора, котрий «буде завтра». «Але я не рекомендую вам цього робити, бо у вас усе одно нічого не вийде», – додала вона. Після телефонного дзвінка з редакції журналу «Віче» з Оксаною наступного дня розмовляли вже ввічливіше: «Ми працюємо у строгій відповідності до пункту 1 статті 8 Закону «Про захист прав споживачів». Тож босоніжки ми відремонтуємо».

Закон справді не залишає Оксані інших варіантів, бо після внесення змін він перестав захищати права споживачів. Тепер товар можна повернути в магазин, якщо буде виявлено лише «істотні недоліки», котрі, втім, ще слід підтвердити висновком експертизи. Ви не готові витрачати гроші й час? На це й розраховували законодавці, котрі більше піддаються тиску бізнесу, аніж громадськості.

Провину за критичну ситуацію, що склалася на споживчому ринку, начальник науково-дослідного центру випробувань продукції ДП «Укрметртестстандарт» Володимир СЕМЕНОВИЧ беззастережно покладає на народних депутатів.

– У держбюджеті вже котрий рік поспіль не знаходиться коштів на здійснення експертиз неякісних товарів, – каже він. – Раніше ці витрати покладалися або на виробника, або на об’єкт торгівлі. Однак депутати поправили закон: випробування мають здійснюватися лише державним коштом, бо виробникам, бачте, надто витратно платити за це пару сотень гривень.

У такий спосіб створено законодавчу базу, що надійно захищає фальсифікаторів товарів як від споживачів, так і від контрольних держорганів. Оскільки гроші з держбюджету не виділяються на проведення експертиз неякісних товарів, порушується виписана законом процедура захисту прав споживачів. Отже, результати будь-яких випробувань, здійснених коштом громадян чи якихось державних установ, можна оскаржити й визнати недійсними.

Аби не підставляти фальсифікаторів під удар, народні депутати ухвалили на їхню користь ще одну вагому поправку: перш ніж перевірити технологію виробництва продукту на підприємстві, державний інспектор має попередити про свій візит за 10 днів. Тож коли він приходить на завод, там уже випускають масло з молока, а ковбасу з м’яса. У підсумку всі залишаються чистими перед законом – інтересів споживачів тут до уваги не беруть.

Якщо раптом якогось виробника фальсифікату й удасться схопити за руку, на нього накладуть сміховинний штраф. В Євросоюзі такі порушення карають дуже суворо: після санкцій фіскальних органів і скандалу в пресі підприємства часто банкрутують. В Україні якраз виробники недоброякісної продукції мають найбільші прибутки, адже закон на їхньому боці.

– На превеликий жаль, немає дієвих важелів захисту споживачів, – резюмує В. Семенович.

Одна з головних причин безладу на споживчому ринку – чехарда з керівництвом Держспоживстандарту. Загалом упродовж останніх 10 років змінилося сім голів відомства. Дедалі частіше «фахівців» обирають за партійним принципом.

А придивімося до сусідньої Білорусі, де Держстандарт працює як годинник. Очолює установу професіонал із багаторічним стажем Валерій Корєшков – експерт-аудитор Європейської організації якості, заступник голови робочої групи зі стандартизації Європейської економічної комісії ООН. Тому Держстандарт у Білорусі – поважна установа, найвищий авторитет і третейський суддя. Загалом контроль у країні поставлено досить жорстко: при президентові Білорусі діє інститут головних інспекторів по областях, великі повноваження має Комітет державного контролю, який наглядає за виконанням республіканського бюджету й законодавчих актів, використанням державної власності.

Автор: Юрій ПОТАШНІЙ