Пост-дифірамби для вітальної листівки

Національному академічному драматичному театру імені Івана Франка - 90 років!
Другий місяць святкування іменин увінчався урочистостями в Міжнародний день театру.
Нині, коли натовпи театроманів схлинули, проспівавши оди на адресу улюбленої трупи, настав час і нашого камерного освідчення. Без зайвих пишнот і нав’язливої патетики. Адже почуття до цього театру надто трепетні.

Вони накочуються хвилею на останніх тактах перед побаченням із черговою виставою. Коли, крокуючи бруківкою так званого київського Парижа, зчитуєш поглядом обриси чавунного фонтана в нереально тихому сквері, контури власне театру, гостроверхого будинку з химерами, що протикає вершкове масло неба.

Споруда театру за проектом Брадтмана і Шлейфера (1898) й у XXI столітті видається ідеально вписаною в рельєф романтичного клаптика столиці. Раніше тут була садиба професора Мерінга, у ній – ставок. На місці засипаного ставка й збудували приміщення для Товариства драматичних артистів Соловцова (ця трупа стала базисом для іншого київського колективу). Не чіпали лишень джерельця, яке й досі виконує роль натхненника для служителів Мельпомени, напоюючи кожне молоде покоління акторів сподіваннями на сценічний успіх.

Почуття спорідненості з театром прорізаються дедалі більше, коли за порогом очима зустрічаєш лицедіїв-кумирів – на портретах, а трохи згодом – на виставі. Стільки відомих імен годі шукати десь в іншому місці. 90-й ювілей «франківців» – відголосок великого злиття 1920 року у Вінниці частини трупи Молодого театру (Київ) і Нового Львівського театру. Важко собі уявити, що ми ніколи не почули б про Театр імені Франка, якби не та доленосна примха Гната Юри та Амвросія Бучми. 28 січня 1920-го об’єднані актори зіграли «Гріх» Винниченка. Це і є точка відліку для легендарного театру. Після нетривалої дислокації в Харкові, тодішній українській столиці, птахи «франківського» гнізда назавжди переселилися 1926-го у свої нинішні пенати (київська історія розпочалася з вистави «Вій» Остапа Вишні – за Гоголем). 

Ми йдемо сюди по дозу свіжих вражень, по Події з великої літери, які, загалом, нечасто трапляються на сучасній драматичній сцені. «Франківці» орієнтовані на європейській театр, відкриті новаторству, мають колосальний акторський потенціал, прогресивного і знаменитого худкерівника Богдана Ступку (прийняв посаду після незабутнього Сергія Данченка в 2001-му)… Ступка культивує експерименти, охоче бере на роботу здібну молодь. Ця молодь надихається духом святих стін, грою іменитих колег, гострить професійні списи, а потім коле глядача просто в душу... Що ще треба публіці, яка вічно шукає справжнього мистецтва? Хіба що світового визнання для цих чудових артистів, режисерів та решти всіх, хто творить вистави, – аби ще більше ними пишатися.

«У нас прекрасні актори, особливо середнє покоління. Я багато їжджу, буваю в різних кінцях земної кулі, бачив багато вистав різних напрямів, але такої сильної трупи, яка є зараз у театрі Франка, немає ніде», – гордівливо стверджує Богдан Ступка.

Незадовго до урочистого вечора в театрі, під час лютневих гастролей у Санкт-Петербурзі, тамтешні ЗМІ в один голос називали Театр імені Франка «провідним» та «першим». Шанувальники з культурної російської столиці змагалися в емоційності відгуків. Ще б пак:  «Кайдашева сім’я», «Тев’є-Тевель», «Легенда про Фауста», «Швейк», «Одруження» породили в душах пітерців щось подібне до знайомого нам трепету. І розтопили північні серця, змусивши їх захоплено пульсувати.

***

Російські ЗМІ про гастролі театру імені Франка у Санкт-Петербурзі

«В БДТ имени Г. А. Товстоногова сегодня открылась неделя украинского Национального академического драматического театра им. Ивана Франко. Украинских артистов и художественного руководителя театра Б. С. Ступку приветствовала губернатор В. И. Матвиенко.
«Я уверена, что выступления вашей прославленной труппы, обречены на успех», – сказала В. И. Матвиенко. Она отметила, что Богдана Сильвестровича Ступку хорошо знают и любят в Санкт-Петербурге».

Официальный портал администрации Санкт-Петербурга.

«Театр им. Ивана Франко – Первая сцена Украины… За девять десятилетий он по праву занял одно из ведущих мест в истории мирового театра… Художественный руководитель Богдан Ступка, стараясь расширить художественную палитру, приглашает на постановки режиссеров с диаметрально противоположными творческими методами и разных театральных школ. С театром сотрудничают постановщики из Польши, России, Грузии, Канады, Литвы».

«Городовой Санкт-Петербурга».

«Выступления ведущей украинской труппы завершились сегодня показом гоголевской «Женитьбы». Как и предыдущие спектакли, последний вечер также прошел с аншлагом и сопровождался горячим зрительским приемом… Об особом значении этого творческого визита говорили и театроведы. «Украинский театр в нашем сознании всегда был театром выдающихся актеров. И Богдан Ступка эту традицию хранит», – сказала главный редактор «Петербургского театрального журнала» Марина Дмитревская, отметившая разнообразие афиши гостей – от спектакля-ветерана «Тевье-Тевель» до «Швейка» и украинской классики «Кайдашева семья» по мотивам романа Ивана Нечуй-Левицкого».

ИТАР-ТАСС.

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА