Відлуння: «Молодість». Наука від Мюнхгаузена

38-й Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» протягом осінньої декади переконував у своїй солідності.

«Молодість-2008» – це:

майже 300 фільмів у трьох конкурсних і понад двадцяти позаконкурсних програмах, які показали у фестивальному центрі «Кінотеатр «Київ», а також кінотеатрах «Жовтень» і «Кінопанорама».

У конкурсі студентських фільмів узяли участь 30 стрічок із 25 країн, у короткометражному конкурсі – 19 із 14 країн, а в повнометражному – 13 із 12 країн.

Найчастіше це йому вдавалося. Нині фестиваль поводиться як сформована особистість, що сто разів пройшла крізь чистилища критики, безгрошів’я, злетів–падінь, знову злетів… Тобто «Молодості» тепер легше не зважати на чужі похмурі погляди. Самодостатність дає змогу не ганятися за зірками (утім, фестиваль і раніше позиціонував себе як «незірковий»). Цього року дуже відомих персон на форумі спостерігалося обмаль. Натомість іще більше зміцнів патронат влади (на урочистих церемоніях у Палаці «Україна» рік у рік обов’язково виступають Президент та мер Києва). Це формально підносить єдиний у країні поважний кінофест до статусу національного. Водночас дає дедалі більше підстав для звинувачень його в ангажованості. Що не узгоджується з іміджем цього фестивалю як уродженого бунтаря.

38-ма «Молодість» виказала несподівану цікавість до політики. На відкритті представили довгоочікувану картину Романа Балаяна «Райські птахи» про переслідування інакомислення в доперебудовну добу. Деяким вітчизняним глядачам фільм здався вторинним, несвоєчасним. Багатьом іноземним — одкровенням. Хоч там як, а міцна, по-балаянівському фірмово знята стрічка гідна того, щоб вписатися в хрестоматійну главу з вивчення творчості режисера. Позаконкурсна програма «Кіно про тоталітаризм» вилилася в такий собі  вирок ганебним імперіям зла на тлі «білої та пухнастої» України.

Бажання фестивалю не піддаватися офіціозності підкріплювалося демонстрацією  любові до свободи, зокрема свободи кохання. Резонувала програма гей-лесбі-фільмів. Навколо цього моралісти здійняли галас, чим зробили «нетрадиційним» стрічкам неабияку рекламу.

Проте дорослість фестивалю – і це добре! – знаходить утілення не лише в цих тенденціях. Головне – надзвичайно цікава конкурсна програма та мудрий розподіл нагород. Резонно, що Гран-прі отримали саме російський фільм «Шультес» Бакура Бакурадзе та іранська стрічка «Будда вибухнув від сорому» Хани Махмальбаф, дочки того самого відомого режисера, котрий торік керував суддівством «Молодості». Тож 10 тисяч доларів США розділили навпіл, «Скіфського оленя» (жадану статуетку) клонували та відправили у прямо протилежних напрямах.

Під час нагородження фестивальний люд укотре шкодував про аж надто низький призовий фонд. 2,5 тисячі доларів за перемоги в інших номінаціях узагалі видаються сміховинними. Перегляд бюджету в майбутньому бажаний, проте малореальний. Варто нагадати, що «Молодість», за всієї поваги влади, спонсорів і глядачів, могла не відкритися взагалі. Напередодні фестивалю йшлося про недофінансованість, але його команда за довгі роки навчилася виживати. Витягли себе за волосся — як той самий Мюнхгаузен, котрий цього року став фестивальним талісманом. Може, саме тому й став.

Фото Дмитра ТКАЧЕНКА
і Тараса ХІМЧАКА з фестивального архіву.

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА