Медаль є, а свята не відчувається

Петро Порошенко підписав Указ про встановлення відзнаки Президента України – медалі «70 років визволення України від фашистських загарбників». Як зазначено в документі, рішення було прийняте «з метою гідного відзначення громадян з нагоди 70-ї річниці визволення України від фашистських  загарбників у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років».

Медаллю нагороджуватимуться учасники бойових дій періоду Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років; інваліди війни з числа осіб – учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років; колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків; колишні малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин.

«Вручення медалі проводиться в урочистій обстановці Президентом України або від його імені керівниками центральних органів виконавчої влади, головами Київської міської та обласних державних адміністрацій, керівниками закордонних дипломатичних установ України. Разом із медаллю вручається посвідчення встановленого зразка», – йдеться у Положенні про відзнаку.

Нещодавно таку нагороду дістав і мій батько, вірніше за нього її одержала моя матуся, тому що батько прикутий до ліжка. Подзвонили з ЖЕКа й запросили прийти за нагородою. Жодної урочистості, буденно, по-канцелярськи. Прийшла, розписалася, нібито за якусь комунальну послугу, отримала медаль із посвідченням і принесла додому. Батько глянув на неї нерозуміючим поглядом і ледь примітно кивнув.

Днів через п’ять батькові стало зле і його  забрала швидка  до шпиталю. Лікар сказав, що зробили все можливе, йому стало трохи легше, але стан все одно дуже поганий і треба готуватися до гіршого.

Ані про медаль до 70-ти річчя визволення України, ані про інші нагороди батька ніхто не згадав, та й хіба вони потрібні в такій ситуації? Чим вони допоможуть? Ніяких пільг ані на ліки, ані інші медичні послуги за ювілейні медалі люди не мають.

Звідси постає запитання. Навіщо людям такі нагороди? Для того, щоб поховати їх разом із власником? На тому світі вони їм не потрібні. Було б краще віддати гроші, витрачені на виготовлення подібних нагород, тим, кому їх вручають. Тоді вони самі б вирішили, куди їх витрачати: на лікування або на щось інше. А так, це лише чергова  медалька до скриньки тих, кому потрібні реальні турбота й допомога. Такої думки багато з тих, кому до ювілею вручили чергову нагороду.