Ні на лавах, ні на лаврах спочивати ніколи

Мелітопольському району Запорізької області – 75 років.
Край, овіяний легендами скіфських курганів і звучною славою козацької вольниці, – природна й господарська скарбниця півдня України.
Його площа – 1,8 тисячі квадратних кілометрів, це один із найбільших за територією районів Запорізької області.
Депутатський корпус району налічує більш як 350 осіб. Тут діють одна селищна та 15 сільських рад.
Чим живуть люди у славному "медовому краї"? Як працюють органи місцевого самоврядування? Про це розповідають сільські голови.

– Я завжди вважав і вважаю, що ми, представницька та виконавча влада, є слугами народу. А слуги повинні наполегливо працювати. Інакше втратимо і довіру, і авторитет. Саме цим критерієм і керуємось у своїй діяльності.

Одразу після минулих виборів я поставив перед своєю командою конкретне завдання: за рахунок резервів постійно, з року в рік, нарощувати прибуткову частину сільського бюджету. Бо для того, аби щось робити корисне людям для поліпшення їх добробуту, потрібні чималі гроші. Чекати, коли їх на тарілочці з блакитною облямівочкою принесе добрий дядечко, – то утопія, тож треба діяти за принципом "порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих".

Перше, що ми зробили, це детально проаналізували стан сплати до сільського бюджету податків господарськими й підприємницькими структурами. І виявили, що більшість з них сплачували податки не в повному обсязі, а дехто й узагалі уникав їх сплати. Отож установили якнайсуворіший контроль. По-друге, почали заохочувати до роботи на території сільради нових підприємців і довели загальну кількість цих структур до 200.

Якщо 2002 року загальний фонд бюджету сільради становив 485640 грн., а спеціальний – 162240 грн., то 2003-го – відповідно 522700 і 132400, а 2004-го – 622975 і 371500 грн.

А маючи гроші, можна успішно виконувати все, що намічалося передвиборною програмою.

Чимало коштів ми вклали у відбудову дитсадка, що належав колишньому КСП "Колос" і від якого, можна сказати, за десять літ простою лишилися ріжки та ніжки. Зробили якісний ремонт, завезли туди все необхідне, підвели тепло. Нині в дитсадку працюють дві групи, готуємося відкрити третю. Характерно, що батьки сплачують лише 30 відсотків від повної суми на утримання діток. А взагалі є мрія найближчим часом створити комплекс "дитсадок–школа" й на базі дитсадка вести групу першокласників.

Паралельно з цим вкладали кошти в ремонт сільського будинку культури, який був у аварійному стані. А нині яким красенем став наш головний осередок культури! Тут працює багато гуртків самодіяльності, що стали окрасою й гордістю нашого району. У належному стані тепер і п'ять фельдшерсько-акушерських пунктів.

Велику роботу виконано з упорядкування та освітлення вулиць. Можу з гордістю сказати, що з 17 вулиць сільради нині 5 повністю освітлені, інші – частково.

Наше село розташоване біля Мелітополя. З одного боку, це добре, а з другого – не дуже. З міста частенько наїжджають непрохані гості, які завдають сільчанам шкоди. Отож ми й вирішили за рахунок коштів сільської ради створити в селі службу шерифа. Уже намічено і кандидатуру, і місце, де він житиме та прийматиме відвідувачів. Замовлено проектну документацію для виконання будівельних робіт. Вважаю, що до кінця року ця служба розпочне функціонувати.

Не забуваємо ми і про наших ветеранів та багатодітні сім'ї, надаючи їм посильну допомогу.

Які перспективи на майбутнє?

У нас лишилося два села, де немає природного газу. Саме над цією проблемою і працюємо. Уже створено кооператив пайовиків у селі Тамбовка, нині вирішується питання фінансування. Складніше з Обильним. Але й там справу зрушено з місця. У цьому селі плануємо відбудувати дитячий садок. Буде продовжено роботи зі створення на вулицях сіл твердого покриття тощо. Одне слово, спочивати на лавах ніколи.

Автор: Микола ЛЄПКІН