Ліва долоня в долоні у тата…

15 травня — Міжнародний день сім’ї

Потрібно було пройти крізь майже тридцятилітнє горнило нещасливого подружнього життя, аби зрозуміти, як ми з чоловіком від самого початку неправильно будували наші стосунки. Як бракувало нам обом взаємоповаги, толерантності, відсутність котрих лише з великою натяжкою можна виправдати юними роками й недосвідченістю. Ми просто обоє робили чи не найвирішальніший і найважливіший крок у своєму житті абсолютно не підготовленими до нього.

Вичитана ще в молодості дотепна фраза про те, що до вибору нового взуття ми ставимося значно відповідальніше, ніж до вибору дружини (чоловіка), на превеликий жаль, не втратила своєї актуальності й досі. І стає моторошно від змін, переважно негативних, яких зазнає сьогодні інститут сім’ї в Україні. Коли ви гадаєте, що врятують останній відповідні профільні міністерства, департаменти чи управління, то глибоко помиляєтеся. Щось негаразд із нашими головами, душами, більше перейнятими минущими, тимчасовими, марними проблемами, аніж тим, без чого, по суті, неможливе саме існування людства. Ви не помітили, що в сучасному українському суспільстві практично зник культ родини? Його витіснили культ грошей, речей, наживи, багатства, успіху, професійної кар’єри. Ми що далі, то більше відходимо від вічних моральних цінностей, які, на відміну від переліченого вище, часові не підвладні. Тож і нема чого дивуватися, що безлад у головах і душах призвів до безладу в державі. У державі, де більшість населення значно краще знає текст ідіотського російськомовного «муси-пуси», аніж проникливі слова нашого видатного сучасника Анатолія Матвійчука:

«Більшого щастя не варто й шукати –
Сонячний промінь застиг на щоці…
Ліва долоня в долоні у тата,
Права долоня у мами в руці».

Автор: Наталка Семиволос