Влада повноцінна, коли є власність

Ефективність управління територією будь-якої ради значною мірою залежить від якості управління комунальною власністю територіальної громади. Адже майно, земля, природні ресурси, доходи місцевих бюджетів та інші кошти – матеріальна й фінансова основа місцевого самоврядування. Як відомо, нині комунальна власність стала самостійною формою публічної власності, відокремленої від державної. Цебто перед органами місцевого самоврядування постали додатково і відповідальність, і багато питань управління та розпорядження об'єктами як комунальної, так і спільної власності (управління останніми здійснюють районні та обласні ради).

Але сталося так, що обрання в 1994 році голів районних рад і формування виконавчого апарату у двомісячний термін, як це передбачалося законом, залишилися для більшості рад побажанням. Лише після проведення місцевих виборів у березні 1998 року у Вільнянському районі було обрано голову районної ради, його заступника та сформовано виконавчий апарат. Тоді ж таки у складі виконавчого апарату ради утворили відділ управління об'єктами спільної власності.

Зважаючи на те, що внаслідок безкоштовної передачі об'єктів і майна сільські, селищна, міська та районна ради отримали в комунальну власність 105 об'єктів соціальної сфери (без урахування адмінбудинків і комунальних підприємств), цей крок був виправданий. Проте деякі об'єкти – а це 12 клубів і будинків культури та 7 сільських ФАПів – перебувають у власності сільськогосподарських підприємств і внесені до їх статутних фондів. І хоча саме вони надають безпосередньо соціальні послуги сільському населенню, передача таких об'єктів ускладнюється неможливістю зібрати загальні збори акціонерів або членів колишніх КСП. Люди здали свої земельні та майнові паї новим землекористувачам і втратили інтерес до колективної власності, а керівники підприємств, що ліквідуються, не виявляють такої ініціативи або висловлюють бажання продати ці об'єкти сільській раді. Цікаво, за які кошти, коли 18 сільських рад із 19 є дотаційними? Бо проблематичним може стати саме фінансування таких закладів із 1 січня 2006 року.

Давати раду у цій справі й покладено на утворений відділ. А це й управління та використання майна, здійснення обліку його та об'єктів, підприємств, установ і організацій, що перебувають у комунальній власності, підготовка проектів рішень із зазначених питань і контрактів із керівниками комунальних підприємств, контроль за збереженням та ефективним використанням майна тощо.

Але з'ясувалося, що в цьому делікатному питанні, що має матеріалізовану основу та викликає відповідний "пошуковий" інтерес з боку контролюючих та фіскальних органів до її розпорядників власності, існує чимало правових прогалин. Саме тому районною радою прийнято такі нормативні документи, як Тимчасова методика розрахунку й порядку використання плати за оренду майна, Порядок продажу основних засобів, Положення про порядок списання основних засобів, Положення про порядок та умови проведення конкурсу на право укладання договорів оренди майна, та низку інших. Вони регламентують діяльність районної ради з питань управління майном спільної власності, не суперечать чинному законодавству та є допоміжними документами для балансоутримувачів у разі прийняття відповідних рішень радою та виконання наступних дій.

Крім того, поштовхом для прийняття рішення про утворення спеціального відділу та власних положень стала ухвала Вільнянського районного суду за позовом місцевої райдержадміністрації щодо визнання неправомірним рішення сесії районної ради про делегування повноважень з управління об'єктами спільної власності зазначеній райдержадміністрації, яка, до речі, виступила ініціатором цього питання. Водночас ст. 15 та п. 1 ст. 19 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачають управління об'єктами спільної власності райдержадміністрацією в разі делегування таких повноважень районною радою.

Отак, торуючи малознайомі стежини в питаннях управління комунальним майном, вивчаючи досвід колег з інших районів та підтримуючи тісні зв'язки з аналогічним відділом виконавчого апарату обласної ради, спеціалісти нашого відділу спільно з членами постійної комісії районної ради з питань управління об'єктами спільної власності територіальних громад та комунальної власності набувають навичок з цих непростих питань і розробляють подальшу стратегію управління.

Дещо спробуємо запозичити з досвіду Польщі, де мені довелося побувати у складі делегації випускників Української академії державного управління при Президентові України. Ознайомившись з основними принципами управління майном комунальної власності міст Жешув, Ланьцут та Богухвала (Підкарпатське воєводство), розумієш, що нам треба наздоганяти наших сусідів. Польське законодавство чіткіше визначає функції місцевого самоврядування щодо управління майном комунальної власності. Там діє закон про комунальне господарство та низка інших, які конкретизують основні терміни й позбавляють подвійного тлумачення..

Нам конче потрібно привести вітчизняне законодавство у сфері управління майном комунальної власності у відповідність із нормами міжнародного права. Урешті-решт треба активніше захищати органи самоврядування від довільного тлумачення деяких положень законодавчих актів, написаних езопівською мовою стосовно об'єктів спільної власності. Саме тому Верховна Рада України має найближчим часом прийняти довгоочікуваний фахівцями Закон України "Про комунальну власність", проект якого вже не один рік перебуває в парламенті, та ряд інших законів, що регламентують ці питання. Такий крок дасть змогу радам усіх рівнів упевненіше почуватися й не ставити під сумнів рішення з питань управління майном комунальної власності. А то виходить так, що власність ніби є, а впевненості в цьому немає.

Автор: Віталій ГРИЦЕНКО