№8, квітень 2008

Управління фінансовими ризиками держави

Україна з її масштабами та геополітичним становищем не може бути осторонь сучасних процесів глобалізації, які, у свою чергу, породжують глобальні фінансові ризики. Водночас прагнення політиків якнайшвидше інтегруватись у світовий економічний простір і посісти там провідні позиції призводить до ігнорування і зовнішніх, і внутрішніх ризиків.
Будь-яка фінансова діяльність пов’язана з ризиком, тому питання управління фінансовими ризиками набуває останніми роками дедалі більшої актуальності.

 Однак проблематика управління ними у вітчизняній економічній літературі розглядається здебільшого на мікрорівні. На вітчизняних підприємствах упроваджують сучасні механізми й методи управління фінансовими ризиками, використовуючи світовий досвід та адаптуючи його до українських реалій. Автор пропонує розглянути питання впровадження програми управління фінансовими ризиками на державному рівні. Тобто тими, що виникають у результаті діяльності держави як суб’єкта господарювання, і тими, що є наслідком фінансової глобалізації та впливають на національні макроекономічні показники.

Отже, маючи на меті проаналізувати наявні внутрішні та зовнішні фінансові ризики й ступінь їхнього впливу на вітчизняну економіку, автор вважає, що основне завдання дослідження буде виконано завдяки визначенню вітчизняних економічних тенденцій, на які впливають фінансові ризики, світових економічних тенденцій загалом та рівня конкурентоспроможності України на світовому ринку.

Пропонується розглянути передусім внутрішні фінансові ризики держави, що виникають унаслідок неефективних управлінських рішень і здатні призвести до розбалансування державного бюджету.

Внутрішні фінансові ризики держави проявляються у сфері її економічної діяльності й прямо пов’язані з формуванням державних доходів і видатків. Вони є об’єктивним явищем і супроводжують практично всі види фінансових операцій і напрями фінансової діяльності держави. Ризик властивий кожному фінансовому рішенню, пов’язаному не лише з доходами, а й з видатками. Незалежно від того, чи розуміє ризикованість прийняття того чи того рішення найвище керівництво, слід враховувати об’єктивність появи фінансового ризику. Проте найчастіше саме це й не враховується чи неправильно трактується багатьма менеджерами. Утім, у більшості випадків під час виникнення фінансового ризику з’являється декілька варіантів його уникнення. Тобто рішення щодо фінансового ризику приймається в умовах вибору, що саме по собі є ризикованою ситуацією. У цій своїй характеристиці фінансовий ризик проявляється, по-перше, і на стадії прийняття рішення, і на стадії його реалізації як дії в умовах вибору, а по-друге, може виступати не як відображення ризикованої ситуації (в умовах ризику або невизначеності), а як конкретна діяльність суб’єкта, котрий приймає рішення, спрямоване на практичний вихід із ситуації за умов невизначеності правильного вибору.

Фінансовий ризик припускає необхідність вибору альтернативної дії. Інакше кажучи, за будь-яких обставин і видів внутрішніх фінансових ризиків існує альтернатива вибору: прийняти ризик або відмовитися від нього. Насправді варіантів виходу з кризової ситуації значно більше. Кожний фінансовий ризик має розглядатися з погляду конкретної мети. На рівні держави першочерговою метою має бути забезпечення стабільного економічного розвитку. Незважаючи на об’єктивну природу фінансового ризику, рішення щодо вибору механізмів управління внутрішніми фінансовими ризиками є суб’єктивним, бо присутня певна нерівномірність оцінки самого фінансового ризику, яка вимірюється достовірністю та повнотою інформації, фаховістю та досвідом роботи керівника, який приймає це рішення.

Окрім того, внутрішні фінансові ризики мають бути оцінені: а) за характером прояву в часі (тобто їх варто розподілити на ті, що мають постійний характер, і на випадкові, або разові; б) за рівнем можливих фінансових втрат, а саме: фінансовий ризик, який не матиме істотних фінансових наслідків для країни, тоді як для розробки й впровадження концепції управління необхідно залучати великі кошти; фінансовий ризик, який матиме критичний характер, тобто для нейтралізації якого слід розробляти концепцію управління цим ризиком; фінансовий ризик, який матиме катастрофічні наслідки для економіки країни й концепцію управління яким потрібно обов’язково розробляти на державному рівні із залученням висококваліфікованих фахівців, котрі мають досвід роботи з управління фінансовими ризиками.

Автор визначив базовий перелік внутрішніх фінансових ризиків, що істотно впливають на сучасну економіку України. Слід наголосити, що з часом він може скорочуватися або, навпаки, розширюватися. До того ж за своєю суттю фінансові ризики пов’язані між собою, тобто порушення рівноваги будь-якого з них може призвести до активізації негативного впливу іншого.

Серед фінансових ризиків, на думку автора, політичний є найскладнішим внутрішнім фінансовим ризиком держави. За останні кілька років загострення політичного протистояння набуло неймовірних масштабів, погіршився міжнародний імідж України, всередині країни спостерігається соціальна напруженість, що набуває форми внутрішнього фінансового ризику, який можна викласти і як політичний.

З огляду на політичну ситуацію в Україні автор пропонує одним із перших розглянути та врегулювати політичний ризик. Дослідники розглядають його як такий, що пов’язаний із «політичною ситуацією в країні та діяльністю держави. Політичні ризики виникають у разі порушення умов виробничо-торговельного процесу з причин, безпосередньо не залежних від об’єкта господарювання» [1]. Водночас А. Матвійчук розглядає політичний ризик як «ризик виникнення фінансових втрат у зв’язку зі зміною політичної системи, розміщення політичних сил у суспільстві, політичної нестабільності» [5].

Спираючись на найпоширеніші визначення політичного ризику та проаналізувавши сучасні тенденції розвитку економіки, автор пропонує таке визначення політичного ризику: «Політичний ризик — це ризик погіршення політичного клімату всередині країни, внаслідок чого держава зазнає прямих фінансових втрат і добробут її населення погіршується».

Політичний ризик призводить до розпорошеності в поглядах на подальший економічний розвиток держави, що спричиняє додаткові видатки з бюджету, наприклад, на розроблення стратегії її розвитку. Чимало вітчизняних учених акцентують увагу на відсутності в Україні національної стратегії розвитку.

На мою думку, саме цей чинник слід визначити як внутрішній фінансовий ризик держави. Він справляє найсильніший негативний вплив на вітчизняну економіку та загрожує подальшому розвиткові держави, особливо з огляду на  швидкі темпи поширення процесів глобалізації у світі та сучасний економічний розвиток України.

Погіршення політичного клімату всередині країни призводить до зростання рівня інфляції. Процес прогнозування та подальші методи управління інфляційними процесами достатньо складні. Пропонується розглянути інфляційний ризик не з погляду знецінення національної валюти, а насамперед з погляду неефективного бюджетного планування, що призводить до появи двох видів інфляції: прогнозованої та реальної. Слід також звернути увагу, що в Україні є чітка тенденція до заниження офіційного рівня інфляції.

Питання енергетичної безпеки України набуває дедалі більшої актуальності. Різке підвищення два роки тому ціни на газ негативно вплинуло не тільки на її економіку та рентабельність підприємств, а й на добробут населення. Спостерігається тенденція до постійного подорожчання нафтопродуктів. З одного боку, ціна на нафту стрімко зростає на світових нафтових ринках, а з другого — йдеться про неефективний державний менеджмент. Проте за умови вдало розробленої стратегії управління енергетичним ризиком залучені до цього процесу висококваліфіковані спеціалісти-аналітики, грамотно проводячи моніторинг світових нафтових тенденцій, могли б запропонувати ефективні механізми зниження впливу енергетичного ризику на економіку України. Тому автор і пропонує вивчити світовий досвід управління фінансовими ризиками, зокрема й енергетичним, хоча воно й ускладнюється світовими процесами фінансової глобалізації. Автор погоджується з твердженням В. Рокочої, що «фінансова глобалізація зумовлена, по-перше, виникненням і функціонуванням глобального фінансового ринку; по-друге, реалізацією глобальних фінансових стратегій транснаціональних корпорацій і транснаціональних банків; по-третє, вільним та ефективним переміщенням капіталів між країнами і регіонами світу; по-четверте, формуванням системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів» [4].

Так, у жовтні 2005 року в Нью-Йорку на конференції, присвяченій фінансовим ризикам в умовах глобалізації, за участю компанії Goldman Sachs, провідних науковців, економістів і бізнесменів з усього світу, було складено список 10 фінансових ризиків, які найбільше загрожують світовій економіці: 1) геополітичні конфлікти; 2) міжнародний тероризм; 3) дефіцит федерального бюджету й торгового балансу США, які впливають на курс долара; 4) екологічні угоди, здатні негативно вплинути на світовий бізнес-клімат; 5) долучення до процесу глобалізації нестабільних держав; 6) діяльність «хеджевих» фондів і недостатня надійність цінних паперів; 7) піднесення Китаю; 8) лібералізація міжнародної торгівлі; 9) стан здоров’я населення планети; 10) нестабільність поставок нафти на світовий ринок. Кожний із згаданих ризиків не втратив своєї актуальності й нині.

Геополітичні конфлікти та міжнародний тероризм тісно взаємопов’язані, тому, на нашу думку, їх слід розглядати як два взаємозалежні ризики.

Автор погоджується й з думкою Р. Войтович, що «в умовах глобалізації кардинально змінюються місце, роль та функції національної держави, на зміну якій приходить глобальна держава в особі транснаціональних корпорацій» [3].

Залежність національної економіки від курсу американського долара, з огляду на останні заяви світових експертів, які прогнозують у майбутньому його крах, призведе до кризи валютної системи України. О. Білорус і Д. Лук’яненко зазначають, що «ця доларизація робить глобальну світову економіку особливо ризиковою та вразливою. Остання затяжна фінансова криза («ефект падіння доміно»), яка почалася в 1993 році, дається взнаки ще й сьогодні, особливо в Латинській Америці, Росії, країнах Південно-Східної Азії. Але найбільшою глобальною загрозою є наближення краху американського долара, що неминуче призведе всю світову економіку до великої депресії» [2]. Для впевненого захисту національних інтересів Нацбанк України спільно з урядом мають розробити стратегію захисту економіки від доларової залежності.

Інший потужний фінансовий ризик лежить у площині техногенних та екологічних викликів. Ураховуючи українські екологічні реалії, його можна визначити так: «Забруднення навколишнього середовища як фінансовий ризик розвитку країни». Адже питання про значні викиди в атмосферу, які спричинили парниковий ефект, зміну клімату землі та світові тенденції перенесення шкідливого виробництва з розвинених країн до тих, що розвиваються, не є пріоритетним для керівництва держави.

Долучення до процесу глобалізації нестабільних держав, на думку автора, насамперед негативно впливає на саму таку державу, а вже потім — на глобалізаційні процеси в світі, оскільки вона стає залежною від світових лідерів, які, у свою чергу, використовують своє домінантне становище на власну користь. Відсутність національної стратегії розвитку та національної ідеї має для держави негативні політичні та економічні наслідки. А стосовно України можна казати про негативний вплив політичних криз і щорічних змін урядів, кожний з яких має своє бачення економічного розвитку. Це негативно впливає на бізнес-клімат всередині держави та її глобальну конкурентоспроможність.

Справляє свій вплив і діяльність хеджевих фондів, що визначається як ризикована, бо передбачає операції з похідними фінансовими інструментами. Сучасні процеси глобалізації призвели до істотної диверсифікації напрямів  хеджування. Як зазначає Я. Новодворський: «Багато фондів спеціалізуються на різних ринкових секторах, у тому числі технологічному, біотехнологічному, фінансовому, телекомунікаційному тощо. Крім того, існують фонди, які спеціалізуються на високодохідних облігаціях, цінних паперах, що конвертуються, а також на арбітражних операціях у ході злиттів і поглинань та управлінні політичним ризиком» [6].

Останні двадцять років Китай є світовим лідером за темпами зростання економіки. Нині за обсягами ВВП він посідає четверте (після США, Японії та ФРН) місце. За результатами 2006 року індекс зростання китайського ВВП перевищив 10 відсотків. За показником купівельної спроможності Китай  посів друге місце в світі, випередивши Японію більш як удвічі. Аналітики прогнозують: якщо й надалі він розвиватиметься високими темпами, то за декілька років за обсягами ВВП наздожене США. Адже  дешева робоча сила та сприятливий податковий режим спонукають іноземних інвесторів переносити виробництво до Китаю.

Україна з її географічним положенням та прагненням якнайшвидше інтегруватися до світової спільноти підпадає під дію світових фінансових ризиків. Однак нині управляти ними чи принаймні впливати вона не в змозі  через свою низьку конкурентоспроможність на світовій арені.

Проведений аналіз фінансових ризиків дає змогу уточнити їх перелік і класифікацію. Внутрішні фінансові ризики, перелічені в статті, взаємопов’язані, а отже, можуть впливати один на одного. Утім, їхнє значення може кардинально змінитися, наприклад, після прийняття стратегії розвитку України на найближчі двадцять років. Проте в більшості випадків вплив матиме негативні наслідки для економіки країни, якщо не буде розроблено й запроваджено ефективної та адекватної моделі управління фінансовими ризиками.

 

Джерела:

1. Балабанов Т. И. Риск-менеджмент. — М., 1996. — С. 24.

2. Білорус О. Г., Лук’яненко Д. Г. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія. — К., 2001. — С. 46.

3. Войтович Р. В. Вплив глобалізації на систему державного управління. —  К., 2000. — С. 636.

4. Економічний глобалізм: розвиток та зростання // За ред. В. В. Рокочої. — К., 2005. — С. 83.

5. Матвійчук А. В. Економічні ризики в інвестиційній діяльності: Монографія. — Вінниця, 2002. — С. 36.

6. Новодворський Я. Сучасні тенденції діяльності хедж-фондів як лідерів глобального інвестиційного середовища // Економіка України. — 2006. — № 12. — С. 62—67.

Автор: Христина ГрІценко

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Сьогодні, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Сьогодні, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Сьогодні, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня