№5, березень 2008

Підтримайте дрібного селянинаПідтримайте дрібного селянина

Хустський район – дотаційний. Щороку район потребує дедалі більшої підтримки. У 2007 році 94 відсотки видатків – це кошти, отримані від держави. Така катастрофічна цифра пов’язана ще й з тим, що районний центр Хуст є містом обласного підпорядкування. Свого часу городяни вирішили, що їм немає рації підтримувати селян. Так тридцятитисячне містечко відокремилося од стотисячного району. Однак ця адміністративна ініціатива не принесла жодної користі. У Хусті з незрозумілих причин закрили навіть продовольчий ринок, перетворивши його на барахолку. Мабуть, торгівля імпортним ширвжитком вигідніша. Але тепер селяни вимушені продавати свою продукцію просто на тротуарах. Тож, звісно, ні про санітарні норми торгівлі продовольчими товарами, ні про підтримку селян згадувати не варто.

Нині багато мовиться про реформування податкової системи та перерозподіл фінансових потоків на користь регіонів. Проте у нашому регіоні ці реформи не розв’яжуть принципових проблем. Хустський район – сільськогосподарський, відтак переважна більшість підприємців – неплатники податків. Не сплачує ПДВ і підприємство з розливу мінеральної води. Тож у регіоні, в якому 94 відсотки видатків покриваються за рахунок дотацій, ні податкова, ні фінансова реформи не є панацеєю. Що може зарадити ситуації, то це підтримка селянських господарств. Нині держава дотує великого сільгоспвиробника, тобто ті самі колгоспи, що утримують понад сімдесят корів. Але в гірських районах, де бракує орної землі та пасовищ, створити велике господарство неможливо. Тому й понад 90 відсотків худоби утримується дрібними власниками, що мають одну-дві корови, й дотацій не отримують. Варто було б підтримати дрібного селянина. Промовистий приклад – Селиська сироварня. Усе молоко, що переробляють на ній, отримують із приватних господарств. Ні підприємство, ні селяни не мають підтримки. Якщо сировари примудряються при цьому ще й робити бізнес, то це завдяки ентузіазму, а не підприємницькому розрахункові. Бо якби сироваріння було не пристрастю, а справді бізнесом, то таких сироварень у районі було б набагато більше.

 

Добірку підготував Валентин БУШАНСЬКИЙ.
Фото Світлани ГОРОБЕЦЬ.

Автор: Іван РОГАЧ

Архів журналу Віче

Віче №4/2016 №4
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата