Чим втішити акціонерів

Хто і як має компенсувати їм втрачені корпоративні права

Нині найнезахищенішою категорією суб'єктів господарювання є акціонери.

Значна кількість акцій багатьох акціонерних товариств розподілена між великою кількістю дрібних міноритарних акціонерів [1]. Унаслідок їхньої низької правової обізнаності, законодавчих хиб, а також зловживань із боку інших учасників ринку цінних паперів часто саме в цих акціонерів постають проблеми зі збереженням належних їм корпоративних прав [3; 4].

Найдієвішим заходом забезпечення додаткових гарантій захисту прав та законних інтересів акціонерів є діяльність спеціальних компенсаційних фондів, основна мета яких – гарантований викуп тих корпоративних прав, власники котрих утратили можливість їх реалізувати через неправомірні дії посадових осіб акціонерного товариства чи професійних учасників ринку цінних паперів.

Спробуємо проаналізувати, в чому саме полягає основна функція компенсаційних фондів і який соціальний результат вони дають.

З огляду на загальні принципи організації господарського та корпоративного законодавства найраціональнішою є дворівнева система функціонування компенсаційних фондів. Так, вищий рівень системи зазначених організацій має становити спеціальний центральний орган виконавчої влади, наприклад, Державний фонд компенсаційних виплат вкладникам та акціонерам, які зазнали збитків унаслідок зловживання на фондовому та фінансовому ринках, а нижчий рівень – компенсаційні фонди при спеціальних організаціях, що створюються на засадах і в порядку, передбаченому статтею 48 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» [2].

Державний фонд компенсаційних виплат, як уже зазначалося, може бути створений як спеціалізований державний орган при Державній комісії з регулювання цінних паперів та фондового ринку України.

Основні засади створення та функціонування цього органу мають бути закріплені на рівні такого підзаконного нормативно-правового акта, як постанова Кабінету Міністрів. У документі потрібно визначити внутрішню структуру, порядок його створення, загальні засади функціонування, порядок залучення коштів, їх подальшого розміщення, а також вимоги й відповідні процедури, спрямовані на виплату відшкодування тим акціонерам, що втратили свої корпоративні права через зловживання з боку посадових осіб і органів управління акціонерного товариства.

Основною функцією Державного фонду компенсаційних виплат має стати централізація й акумулювання бюджетних коштів і їх подальше спрямування на виплату матеріальної компенсації тим акціонерам, які втратили свої корпоративні права.

Для належної реалізації покладених на зазначений фонд завдань мають бути визначені загальні вимоги та порядок прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті відповідної грошової компенсації. Така деталізація дасть змогу попередити можливі зловживання наданими правами з боку посадових осіб самого Державного компенсаційного фонду.

 Також на державному рівні фонд має здійснювати контроль за організаціями нижчого рівня, правильністю та вчасністю проведення ними розрахунків і залучення фінансових коштів.

Основною функцією компенсаційних фондів нижчого рівня є отримання коштів, їх подальше розміщення на відповідних депозитних рахунках, ведення реєстрів тих акціонерних товариств, що внесли відповідні грошові кошти на депозитний рахунок саморегулювальної організації, здійснення виплат компенсацій тим акціонерам, що були позбавлені належних їм корпоративних прав через зловживання професійними учасниками ринку цінних паперів наданими їм правами, виконання інших покладених на них функцій.

Відповідно до положень названої статті, саморегулювальні організації професійних учасників фондового ринку створюються за принципом: одна саморегулювальна організація з кожного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів. Така саморегулювальна організація має об'єднувати понад 50 відсотків професійних учасників фондового ринку за одним із видів професійної діяльності.

Об'єднання професійних учасників фондового ринку набуває статусу саморегулювальної організації з дня його реєстрації Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. Порядок та умови проведення реєстрації саморегулювальної організації професійних учасників фондового ринку й анулювання реєстрації встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Головною метою діяльності саморегулювальних організацій професійних учасників фондового ринку є забезпечення провадження діяльності професійними учасниками фондового ринку, які є членами саморегулювальної організації, розроблення та затвердження правил, стандартів професійної поведінки й провадження відповідного виду професійної діяльності.

Саморегулювальна організація професійних учасників фондового ринку набуває делегованих їй Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку повноважень з дня опублікування в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про делегування відповідних повноважень саморегулювальній організації.

Згідно з частиною 4 статті 48 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» [2] рішення про делегування організації-претенденту професійних учасників фондового ринку повноважень Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку щодо регулювання фондового ринку приймають за таких умов:

1) наявність правил і стандартів професійної діяльності на фондовому ринку, що є обов'язковими для виконання всіма членами саморегулювальної організації;

2) статус непідприємницької організації;

3) наявність у власності для забезпечення статутної діяльності активів у розмірі не менше ніж 600 тисяч гривень.

Відповідно до положень статті 49 цього закону в кожному з видів професійної діяльності Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку може делегувати саморегулювальній організації такі повноваження:

1) збирання, узагальнення й аналітичне опрацювання даних щодо провадження відповідного виду професійної діяльності;

2) проведення перевірок провадження відповідного виду професійної діяльності, дотримання вимог законодавства про цінні папери, правил, стандартів професійної поведінки;

3) подання їй обов'язкового для розгляду клопотання про припинення (зупинення) дії ліцензії на провадження професійним учасником фондового ринку певного виду діяльності;

4) сертифікація фахівців фондового ринку;

5) надання ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку.

Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку у встановленому нею порядку, за заявою відповідної організації може делегувати їм і будь-які інші повноваження. Водночас законодавець не обмежує у якийсь спосіб коло тих повноважень, що можуть бути передані саморегулювальним організаціям.

У місячний термін після отримання заяви від саморегулювальної організації Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку приймає рішення про делегування або відмову в делегуванні саморегулювальній організації повноважень.

Рішення про делегування саморегулювальній організації повноважень підлягає державній реєстрації у Міністерстві юстиції як нормативно-правовий акт та оприлюдненню відповідно до законодавства.

Механізм гарантування компенсації корпоративних прав може бути такий. Під час первинної емісії акцій засновники товариства зобов'язані внести грошову суму, яка має відповідати номінальній вартості всіх акцій, на відповідний рахунок Державного компенсаційного фонду.

Надалі за неналежного розвитку господарської діяльності такого акціонерного товариства та в разі виникнення ризиків його неплатоспроможності за рахунок цих коштів усім акціонерам повертається номінальна вартість утрачених ними акцій. Якщо один або декілька засновників акціонерного товариства виявили бажання передати свої корпоративні права третім особам, витрачені кошти на гарантування компенсації корпоративних прав можуть бути включені до собівартості однієї акції та повернуті за допомогою реалізації такої акції за її ринковою ціною, адже ліквідність цього цінного паперу, за наявності додаткових матеріальних гарантій, значно збільшується.

За умови залучення до процесу обігу акцій відповідних професійних учасників ринку цінних паперів такий учасник має внести на депозитний рахунок своєї саморегулювальної організації певну грошову суму, яку в майбутньому буде направлено на компенсаційні виплати чи повернено такому професійному учасникові в разі його відсторонення від обігу довірених раніше цінних паперів. Розмір, а також порядок внесення відповідної грошової суми до саморегулювальної організації має бути обов'язково визначено на рівні локальних нормативно-правових актів такої організації. Найраціональнішим вбачається внесення відповідних грошових коштів до саморегулювальної організації на момент входження того чи іншого професійного учасника ринку цінних паперів до складу учасників такої організації.

Наявність відповідних майнових ризиків для тих осіб, що мають потенційну можливість зловживати наданими їм правами, дасть змогу зменшити кількість випадків такого зловживання та створити для акціонерів додаткові гарантії отримання грошової компенсації.

Додаткова компенсація витрат, яких зазнав акціонер, сприятиме підвищенню рівня громадської довіри та ділової репутації до такого професійного учасника ринку цінних паперів, що, у свою чергу, дасть можливість збільшити кількість клієнтів, отримувані прибутки та сприятиме належному здійсненню господарської діяльності.

Джерела

1. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – С. 682.

2. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV // Там само. – 2006. – № 31. – С. 268.

3. Кібенко О. Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України. Серія: «Юридичний радник». – Х.: Страйк, 2005. – С. 332–354.

4. Кібенко О. Р. Сучасний стан та перспективи правового регулювання корпоративних відносин: порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України // Автореф. дис.… д-ра юрид. наук. – Х., 2006. – С. 20–21.

Автор: Наталія ВИНОГРАДОВА