передплата Українською | In English

№19, жовтень 2007

Російський «бум»Російський «бум»

Поділитися:

4 вересня в Росії стартувала кампанія з виборів до Держдуми 5-го скликання. Експерти одразу наголосили: цьогорічні перегони істотно відрізнятимуться від попередніх. Адже Дума формуватиметься винятково на пропорційній основі. Тож блоки партій участь у виборах брати не можуть. Прохідний бар'єр нині становить 7 відсотків. Досі було 5. У виборчому бюлетені скасовано графу «проти всіх». Вибори відбудуться за будь-якої явки виборців. Її ж російська ЦВК прогнозує на рівні 60 відсотків.

Саме голосування згідно з указом президента Путіна буде 2 грудня. А до 17 жовтня партії – учасники перегонів мають подати до ЦВК списки своїх кандидатів. У листопаді офіційно розпочнеться передвиборна агітація в ЗМІ.

Хоч як це дивно, але фаворити «думської» кампанії визначилися вже сьогодні. До нижньої палати російського парламенту можуть потрапити лише 4 політичні сили з 15, що заявили про участь у перегонах: пропрезидентські «Единая Россия» Бориса Гризлова та «Справедливая Россия» Сергія Миронова, а також КПРФ Геннадія Зюганова та ЛДПР Володимира Жириновського. Припускають, що опозиційні «Союз правых сил», «Яблоко» та інші 7-відсоткового бар'єра, найпевніше, не подолають. Прихильники пропрезидентських партій (а таких, виявляється, більшість) кажуть, що голосуватимуть за «Единую Россию», бо виступають за стабільність. А ще тому, що ЛДПР і комуністи їм уже давно несимпатичні...

Політичні скептики (чи то реалісти) зазначають: нинішні «думські» вибори найпередбачуваніші за всю історію новітньої Росії. Це – цілковите ігнорування опозиції. «Единороссы» зі «справедливыми» без проблем матимуть у наступній Думі понад 300 депутатів із 450. Тому навіть фальсифікації на цих виборах недоречні. А понад 300 голосів – то майже панування. Тим часом прохідною, але безперечною опозицією до влади себе позиціонує КПРФ. За словами її очільника Геннадія Зюганова, вони «залишилися єдиною перепоною на шляху до цілковитої поліцейщини, корупції та бандитизму. А без сильної солідної опозиції жоден парламент нормально працювати не зможе».

Як Фрадков дав свободу Путіну

Володимир Путін раптом усіх не на жарт ошелешив. Щойно Михайло Фрадков вирішив залишити крісло прем'єра, президент миттєво знайшов йому заміну, запропонувавши на посаду керманича уряду маловідомого голову фінансової розвідки Віктора Зубкова, а не прогнозованого більшістю політологів Росії та України віце-прем'єра Сергія Іванова.

А до цього висловив щиру подяку та прийняв відставку кабінету Михайла Фрадкова. Аналітики помітили, що аргументи стосовно відставки від уже колишнього голови російського уряду звучали якось нечітко: «Розуміючи, ось, політичні процеси, які відбуваються сьогодні, я хотів би, щоб у вас була повна свобода у виборі рішень, включаючи кадрові. І я вважаю, що правильно було б з мого боку вийти з ініціативою звільнити посаду голови уряду».

Натомість президент Путін його чудово зрозумів і підтримав: «Михайле Юрійовичу, я цілком погоджуюсь із вашою оцінкою. Справді, уряд Російської Федерації під вашим керівництвом упродовж останніх років здійснив величезну роботу й досяг серйозних позитивних результатів. Дякую вам за здійснену роботу».

Отже, наголошують експерти, підтвердилася характеристика Фрадкова як «робочої конячки», котра виконувала всі важкі та серйозні справи. Ще до звістки про відставку в російських ЗМІ з'явилися припущення щодо кандидатури наступника керівника уряду. Як відомо, найчастіше називали Сергія Іванова. Питання вважали вже вирішеним. Та Путін усіх здивував, запропонувавши відому лише в окремих колах людину.

Що він за один?

Новому російському прем'єрові Віктору Зубкову днями виповнилося 66. Практично вся його свідома діяльність пов'язана з Ленінградом і Ленінградською областю. Протягом 20 років він керував радгоспами на території цієї області. У другій половині 1980-х і впродовж 1990-х робив кар'єру в пітерській мерії. Саме там і познайомився з нинішнім президентом Росії. Він єдиний із усієї пітерської команди, кого Путін вважає не підлеглим, а вчителем. Цю людину, старшу за Володимира Володимировича на 11 років, президент колись називав на «ви», а той його на «ти». Тож тепер російський лідер, кажуть експерти, може покластися на Зубкова, як на батька. І друга важлива обставина: Зубков є тестем нинішнього міністра оборони Анатолія Сердюкова.

Що далі?

Відставка російського уряду й призначення його нового керівника не позначаться на відносинах України та Росії. Таку думку експертів підтримують також українські можновладці. Приміром, Віктор Ющенко та Віктор Янукович вважають, що нині Україна може співпрацювати з будь-ким. Мало того, деякі вітчизняні урядовці особисто знайомі з новим головою російського уряду. Наприклад, перший віце-прем'єр Микола Азаров.

А Володимир Путін врешті таки назвав причину невдоволення кабінетом Михайла Фрадкова. Міністри, за словами російського президента, уповільнили оберти та почали готуватися до виборчої кампанії. Ось так.

Зубков же – на коні. До речі, за його кандидатуру на посаду прем'єра проголосував 381 парламентарій. Проти лише 47. У тому, що саме він очолить уряд, мало хто в Думі сумнівався ще задовго до голосування. Тільки-но Путін назвав прізвище Зубкова, майже всі парламентські сили пообіцяли йому свою підтримку. Не погодилися лише комуністи, хоча й не мали нічого особистого проти Зубкова. У них претензії радше ідеологічні.

Зубков виступив перед Думою та поділився планами на майбутнє. Серед пріоритетних завдань його уряду – зменшення інфляції, підтримка оборонної промисловості й ще ширша розробка природних ресурсів. Соціальні реформи та програми, на думку нового голови кабміну, просуваються в правильному напрямку. Однак виконавці не ті. Тож слід очікувати на кадрові зміни. «Я погоджуюсь, що обрана стратегія була правильною. А ось виконання нікудишнє. Тому в соціальному блоці накопичилося багато проблем, люди незадоволені. Отже, кадрові зміни назріли. Вони потрібні, й відповідних заходів буде вжито», – зазначив він.

Продовжуючи програму свого попередника, Зубков запропонував і власну новацію. Багаторічний керівник фінансової розвідки боротиметься з корупцією на новому місці. Аля для цього «треба створити структуру, уповноважений орган на зразок «Росфінмоніторингу», котрий я очолюю нині. Для того, щоб ця структура щоденно, регулярно, а не час від часу розбиралася з питаннями корупції. Можна взяти за аналог НАК – Національний антитерористичний комітет, який створено рік тому й який досить ефективно працює сьогодні. Ми всі про це знаємо».

«Збереження Путіна після Путіна»

Політики та експерти без надмірного ажіотажу коментують і початок думських передвиборних перегонів, і призначення прем'єром Віктора Зубкова. Безперечно, головна цікавість – призначення керівника уряду. За словами окремих депутатів Держдуми, коли йдеться про зміну прем'єра в країні, де головною дієвою особою, її безумовним лідером є президент, навряд чи доречний вираз: мовляв, «світ був шокований призначенням нового прем'єра». Світ міг бути здивований, а шокований він був би, якби Володимир Путін, як у випадку з Калігулою, ввів до складу Сенату коня. Саме так гадає депутат Держдуми Костянтин ЗАТУЛІН (фракція «Единая Россия»):

– Пропозиція кандидатури Віктора Зубкова – це президентська прерогатива Путіна підшуковувати собі помічників усередині власної команди. Зубков, безперечно, є членом команди Путіна. Він знайомий із ним давно. Ви знаєте його біографію й, зіставивши з біографією Путіна, побачите, що кожен черговий етап діяльності самого Путіна супроводжувався якимсь новим кар'єрним зростанням Зубкова.

Злукавив би, якщо б сказав, що я особисто й узагалі будь-хто з політологів і депутатів Держдуми очікував, що на зміну Фрадкову саме зараз прийде Зубков. Це було несподіванкою. Я давав інтерв'ю деяким ЗМІ України та Росії після відставки Фрадкова й ще до затвердження Зубкова і казав, що, на мій погляд, ідеться про планову заміну напередодні виборів на одного з тих імовірних кандидатів у наступники, які вже були представлені чи анонсовані російській аудиторії, – Сергія Іванова або Дмитра Медведєва. З деякими переважними шансами останнім часом у Сергія Іванова.

Путін, як бачимо, вчинив по-іншому. Він продемонстрував, хто «в домі господар». Упевненість у власних силах. Адже, якщо ви здатні пропонувати і при цьому знаєте, що ваше рішення відбудеться, це означає, що ви впевнені в тому, що вам довіряють. Довіряє не лише Держдума, а й усе населення країни. Будьмо відверті: рейтинг і Іванова, і Медведєва такі ж похідні від рейтингу Путіна, як і рейтинг Зубкова. Бо первинним є рейтинг Путіна, а не будь-кого з тих, хто готується йому в наступники.

Проте зрозуміло, що це вносить інтригу в питання про наступництво. Не можу однозначно відповісти, чи буде Зубков наступником Путіна. На користь цього, звісно, свідчить його призначення на фінальній стадії – напередодні виборів до Думи і президентських. На користь цього частково свідчить і факт, що Зубков – людина досвідчена і вже в солідному віці. Якщо праві ті, хто вважає (а так вважає більшість у Росії та за її межами), що Путін повернеться на політичний олімп у ролі кандидата в президенти, а потім - і президентом лише через термін, то Зубков за анкетними даними прийнятніша кандидатура в наступні президенти, аніж молодші Медведєв чи Іванов.

Костянтин Затулін нагадав, що Основний Закон Російської Федерації не забороняє тій самій особі кілька разів бути президентом. Є лише певна умова: ця особа не може бути президентом Росії більш як двічі поспіль. Тут слово «поспіль» є ключовим. Путін був президентом два терміни. І другий – спливає. Утретє поспіль він висуватися не може. Але, наголошує парламентарій, це аж ніяк не означає, що Путін не спробує зробити це через один термін.

– Якраз тоді, коли комусь із російських головних офіційних осіб, – продовжує К. Затулін, – треба буде представляти Росію на Євро-2012 в Україні чи на Олімпіаді-2014 в Сочі.

Хочу також зазначити: питання про прем'єра – це великою мірою особиста прерогатива президента. Йому, зрештою, видніше, з ким комфортніше працювати. Адже «раздрай» між президентом і прем'єром – самогубство і для Росії, і для будь-якої іншої держави (як це відбувається в Україні). А от кому бути президентом – це вже питання ради з великою аудиторією, що називається «російські виборці». І Віктору Зубкову (так само, як у 1999 році Володимиру Путіну) треба продемонструвати власні якості, аби його підтримали у 2008 році виборці Росії. Тепер це залежить від нього: від його дій, здатності порозумітися з політичними колами, населенням тощо.

Можу лише сказати: серйозних причин для відставки Фрадкова, окрім політичних, пов'язаних із наближенням парламентської й президентської виборчих кампаній, немає. Немає якихось катаклізмів, які зробили б необхідною відставку уряду. І, власне, президент це підкреслив, нагородивши Фрадкова найвищою державною нагородою Росії – орденом «За заслуги I ступеня».

Я ніколи не зустрічався із Зубковим, абсолютно з ним не знайомий. Сфери моєї і його діяльності з огляду на те, яку структуру він очолював, на щастя, ніколи не перетиналися. Гадаю, ми познайомимося. Хочу зазначити: свого часу багато хто не розумів призначення Фрадкова на посаду прем'єра. А згодом це почало здаватися цілком ординарним рішенням.

Окрім загальних і вже всім набридлих прогнозів, дехто з українських політологів змальовує дещо неочікувані сценарії розвитку подій у Росії. Зокрема, після президентських виборів у березні 2008 року. Говорячи ж про результати грудневих 2007 року виборів до Держдуми, не можна однозначно сказати, що вони є цілком передбачувані, переконаний директор Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень Володимир МАЛІНКОВИЧ:

– Вочевидь, у Росії збережеться авторитарний режим. А в команди Путіна у парламенті буде переважна більшість. Але чи буде це чотири або дві партії, сказати важко. Можливо, будуть лише «Единая Россия» та комуністи. Адже в інших партій поки що не дуже-то й набирається 7 відсотків. Та головне не це, а те, що буде потім.

І тут, мені здається, цілком можливий варіант, коли одразу ж після виборів у Росії виникне потреба змін до Конституції. Не виключаю, що за таких змін РФ може стати парламентсько-президентською республікою. І тоді Путін зможе стати прем'єр-міністром. Це, на мій погляд, варіант збереження Путіна вже не в статусі президента, але все одно в статусі головної особи Росії. Тобто «збереження Путіна після Путіна».

Російські дипломати заспокоюють: відносини між Росією та Україною розвиватимуться по висхідній. Незважаючи на вибори і там, і тут, точніше – на їхні результати, котрі, за словами політологів, мабуть, чи не вперше так легко спрогнозувати. І все-таки відносини розвиватимуться. Інакше й бути не може, наголошує Надзвичайний і Повноважний Посол Росії в Україні Віктор ЧЕРНОМИРДІН:

– Вибори і у вас, і у нас. Знаєте, вибори у нас – це наша справа, наші проблеми й наші питання. В Україні – це внутрішня справа України. Ми розвиваємо НАШІ російсько-українські взаємини! Ми це робили, робимо й зараз. Із різними урядами. Багато вже урядів змінилося. З різними президентами. Це вже третій. Ми свої вибори проведемо – як парламентські, так і наступного року президентські. Але це наші внутрішні питання. Так само й для України. Не треба їх пов'язувати з певними особами й таке інше. Ми розвиваємо російсько-українські відносини! Це найголовніше! Що ж стосується результатів виборів: хто тут виграє чи які місця посяде. Ми з усіма працювали. Не думаю, що з'явиться занадто багато нових облич. Але ми все одно працюватимемо, розвиватимемо відносини. Це наша стратегія. Для нас це стратегічний напрям – працювати з Україною.

Автор: Сергій ДОЙКО

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад