Попит і пропозиції на виборчому ринку

Актуальні політичні та соціально-економічні цінності в програмах політичних партій
(блоків) і очікуваннях громадян
(соціологічне дослідження)

Для характеризування чинників політичного процесу усталеним є поняття "політичний ринок". Ним позначаються політичні цінності, які, з одного боку, поділяються громадянами, їхні очікування щодо політичного процесу, а з другого – програмові засади, цілі, проголошені політичними партіями, громадськими організаціями чи політиками одноособово. Безперечно, на становлення поняття вирішальний вплив справило (істинне чи позірне) уподібнювання політичного процесу з ринковими відносинами. Про певний розквіт "політичного ринку" можна говорити за умов демократії, що забезпечує широкий доступ до державної та муніципальної влади, а також гарантує недоторканність політичних суб'єктів, вільне висловлювання й обстоювання політичних цінностей.

В умовах становлення демократії (саме цей процес відбувається в Україні) демократичні інституції остаточно не усталені. А це, звісно, не може не визначати кризовості суспільних процесів. Відтак у політичній свідомості не можуть не проявлятися тоталітарні тенденції. Одним із найвиразніших проявів кризи демократії є популізм. Це своєрідна віха, що може бути точкою відліку становлення як демократії, так і тоталітаризму. Отже, актуальним предметом політологічного аналізу є характер політичної свідомості (політичні експектації громадян) і суспільно-політичні завдання, котрі політичними суб'єктами (партіями, виборчими блоками, політиками тощо) висуваються як активні.

Саме тому було поставлене завдання дослідити актуальні суспільно-економічні та політичні потреби громадян й ті шляхи їхньої реалізації, що пропонуються учасниками парламентських виборів.

У контексті поставленого завдання Центром економіко-статистичних досліджень і практичної політології Державної академії статистики, обліку та аудиту проведено соціологічне дослідження, мета якого – з'ясування громадського уявлення про найактуальніші суспільно-політичні проблеми, а також розкриття обізнаності у програмових засадах політичних партій і блоків, представники яких балотуються в народні депутати України. Форма дослідження: телефонне опитування. Термін: 11–20 січня 2006 року. Регіон: місто Київ. Вибірка: 1000 респондентів обох статей різного соціального статусу від 18 до 72 років. Особливістю телефонного опитування є неможливість застосування методу спостереження, тож основна похибка дослідження пов'язана з коливаннями вибірки. Респондентам ставили такі запитання:

Запитання 1.
Назвіть три найважливіші політичні та соціально-економічні цінності, котрі мали б обстоювати партії (блоки), представників яких буде обрано до Верховної Ради України;

Запитання 2.

Назвіть партію (блок), представники якої обстоюватимуть найважливіші для вас політичні та соціально-економічні цінності після входження до Верховної Ради України;

Запитання 3.

Назвіть три найважливіші політичні та соціально-економічні цінності (програмові засади), які після входження до Верховної Ради України обстоюватимуться такими партіями (блоками).

Відповіді на перше запитання подано за ступенем рангової кореляції (від 0 до 10) у таблиці 1.

Усі учасники телефонного опитування найважливішою проблемою визнали розв'язання енергетичної кризи. Проте цю проблему варто визнати ситуативною, а не такою, що визначає загальні політичні потреби. Інші цінності, найімовірніше, формують загальну основу політичних потреб.

Відповіді на друге та третє запитання представлено в таблиці 2. До таблиці включено не всі політичні партії та блоки, що братимуть участь у парламентських виборах, а тільки названі респондентами. Політичні цінності, актуальні для політичних партій і блоків, визначалися за допомогою аналізу їхніх програмових документів. Програмові засади цитуються дослівно, зі збереженням стилістики документів. У багатьох передвиборних програмах визначається значна кількість пріоритетів. У таблиці подано ті, які згадують автори документів передусім.

Як бачимо, уявлення громадян про пріоритети політичних партій і блоків незрівнянно скромніші порівняно з проголошеними положеннями. Показовою є також невідповідність соціальних уявлень програмовим засадам. Найважливіше: жодна політична партія чи блок не відображає у своїх програмових документах ієрархії соціальних цінностей, яку поділяють громадяни.

Політичні цінності, проголошені політичними партіями, переважно мають виразно популістський характер. Так само проявляються і громадські очікування. Тож можемо говорити про реальну небезпеку поновлення тоталітарних форм політичного устрою. Інакше, як проявом авторитаризму, неможливо назвати й існування політичних блоків, що носять імена символічних лідерів (НСНУ, БЮТ, зареєстровано навіть блок Путінської політики).

Проте популізм по-українськи вельми своєрідний. Намагаючись потурати масовим суспільним уподобанням, партійні функціонери навіть не спромоглися з'ясувати, які ж саме ці політичні уподобання.

Сучасний стан українського парламентаризму з однаковим правом можна назвати і піднесенням, і кризою. Бо обидві характеристики – це ознаки розвитку. Сумнівно, що законодавчий орган, сформований політичними партіями, які перебувають у стані своєрідної ідеологічної робінзонади, зможе подолати виявлені негативні тенденції, повною мірою безболісно для суспільства втілити дієздатну систему влади в державі, забезпечити перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки. Тим паче що в цьому процесі нема єдності та владної політичної волі.

Автор: Валентин БУШАНСЬКИЙ