передплата Українською | In English

№14, липень 2016

Мета замовника — вибух країни

На місці вбивства відомого журналіста на розі вулиць Богдана Хмельницького та Івана Франка засохлі від липневої спеки квіти. Через п’ять днів я стала свідком того, як це перехрестя оточила поліція. Експерти скрупульозно «чаклували» над асфальтом. Саме в тому місці, де вибухнула машина. За натягнутими стрічками кілька операторів із телекамерами з поважним виглядом фіксували їхню роботу. А ще за всім тим, що відбувається, уважно спостерігав Павло. Зі свого портрета. Його дивовижні живі очі світилися веселою іронією. Здавалося, що він поділяє загальне здивування перехожих: що тут відбувається?! Невже не встигли обстежити місце вбивства по гарячих слідах? Показові виступи або перевірка якогось справді конкретного сліду? … За пару годин криміналісти поїхали, оточення зняли, рух автомобілів відновився. Життя в центрі Києва продов­жило своє буденне бурління. Без нього.

Шок і біль. Мабуть, тільки цими словами можна охарактеризувати першу реакцію на загибель відомого журналіста Павла Шеремета. Протягом останніх п’яти років він жив в Україні, працював в «Українській правді» й на різних каналах телебачення і радіо. Народився і виріс у Білорусі. Прийшов у журналістику з банківської справи. Через конфлікт із білоруською владою, арешт і засудження до умовного терміну переїхав до Росії, де працював на ГРТ. Був ведучим головної програми новин РФ «Час».

І в дуже непростому середовищі своїх колег у всіх трьох країнах він — один із небагатьох, кого поважали. Не тільки друзі, а й ті, кого він досить жорстко критикував і тонко висміював у своїх матеріалах, визнавали його неупередженість і високий професіоналізм.

Павла Шеремета не стало 20 липня о 7:45 ранку внаслідок вибуху машини, що належить керівникові інтернет-видання «Українська правда» Олені Притулі. Самої Притули в машині не було. Те, що сталося, правоохоронні органи кваліфікують як умисне вбивство, здійснене групою осіб. Основна версія — помста за професійну діяльність Шеремета.

Розслідування злочину доручено слідчим главку Нацполіції Києва, процесуальне керівництво здійснює прокуратура столиці.

В автомобілі журналіста, який встиг проїхати кілька метрів, спрацював безоболонковий саморобний вибуховий пристрій потужністю від 400 до 600 г в тротиловому еквіваленті. Готувалися ретельно. Бомба — точкової дії: навіть якби поруч із Павлом був пасажир, він міг і не постраждати. Опубліковано нічне відео з вуличної камери спостереження, яка зафіксувала виконавців —чоловіка та жінку. Вибухівку під днищем авто закладала злочинниця.

Коли «швидка» відвезла журналіста, він ще був живий. Але ті, хто витягав Павла з підірваного авто, стверджують: шансів вижити в нього не було. Той, хто стоїть за цим убивством, першої мети досяг практично миттєво. Це загальна стійка асоціація з убивством Георгія Гонгандзе. Саме від Олени Притули він вийшов по сигарети, а за кілька днів у Таращанському лісі знайшли труп. Численні експертизи намагалися підтвердити чи спростувати, що то було тіло журналіста «Української правди». Загиблого було віддано землі тільки нинішнього березня — через 15 років після його загибелі й резонансного розслідування, яке так і не встановило замовників.

Кому знадобився цей страшний «дубль»? «Дестабілізація. Це єдиний мотив, який першим приходить у голову після вбивства журналіста Павла Шеремета. Так само було й після вбивства Георгія Гонгадзе. Символізм ще й у тому, що це знову пов’язано з «Українською правдою». І тоді ситуацією скористалися по повній, щоб послабити Україну. Найбільше виграла Москва. Це факт. Нині, коли маса людей рухається в Київ під церковними хоругвами Московського патріархату, столиця України знову стає центром політичної та соціальної нестабільності. А з огляду на загострення на фронті й заяви про можливий воєнний стан перспективи «спокійного літа» на цьому вичерпалися. Вступаємо в нові реалії. І нехай нам допоможе Бог зберегти країну», — написав у Фейсбуці голова правління Інституту світової політики, журналіст Віктор Шлінчак. «Усе дуже схоже на справу Гонгадзе-2. І мотив, очевидно, схожий. Жахлива іронія долі в тому, що в цьому задіяні всі ті ж. Олена Притула — цивільна дружина Шеремета. Юрій Луценко — одна з ключових фігур «України без Кучми», а нині глава ГПУ. Він сьогодні повинен відповісти на ті самі запитання, що ставив тоді Потебенько. Єзуїтська логіка замовників вбивства спрямована, як і в 2000 році, на вибух України», — згоден із ним український журналіст і політолог Юрій Романенко.

Останнім часом основною темою статей і радіовиступів Шеремета, як і раніше, залишалася ситуація в рідній Білорусі та Росії. Однак політичні реалії України він також увагою не оминав. Останній блог, що його Шеремет опублікував в «Українській правді», стосувався корупції в судах та правоохоронних органах, а також діяльності представників добровольчих батальйонів. Зокрема, йшлося про батальйон «Азов». На думку Шеремета, корупціонери вислизають від відповідальності не тому, що погано спрацювало Антикорупційне бюро, а тому, що «депутати-комбати і ще якісь люди в камуфляжі блокували роботу суду і створювали атмосферу божевілля навколо справ».

Друга історія, яку висвітлив Шеремет у своїй останній колонці, стосувалася затримання в Запорізькій області бандитів, котрі грабували банки.

Глава Нацполіції України Хатія Деканоїдзе, яка перша з високопосадових правоохоронців приїхала в день трагедії на місце загибелі журналіста, рекомендувала політикам і колегам Шеремета не висувати жодних версій з приводу того, що сталося. Звісно, ніхто цю пораду до уваги не взяв. І ще не встигли Павла поховати в його рідному Мінську, як версії посипалися одна за одною… Чотири, шість, десять… СБУ, Генпрокуратура. Брифінги, коментарі. І поки що — нуль результату.

На сторінці Олени Притули в соціальній мережі Фейсбук Павло Шеремет залишив свій останній коментар під її постом про… різницю в породах собак: «Коли я їв булки, я був схожий на французького бульдога, тепер я булок не їм і все більше стаю схожий на Бостона — стрункий, довгоногий. Тільки темперамент поки що не такий френдлі — без булок-то непросто».

Автор: Міла СЕРГЕЄВА.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Гордасевич Богдан
01.01.1970 03:00
фото
Якась дивна фатальність у цієї Олени Притули: "Коли «швидка» відвезла журналіста, він ще був живий. Але ті, хто витягав Павла з підірваного авто, стверджують: шансів вижити в нього не було. Той, хто стоїть за цим убивством, першої мети досяг практично миттєво. Це загальна стійка асоціація з убивством Георгія Гонгандзе. Саме від Олени Притули він вийшов по сигарети, а за кілька днів у Таращанському лісі знайшли труп. " А в неї все гарно: позичає гроші Лещенку на квартиру...

Плакат - брат барикад

Журнал Віче

Віче №15/2016 №15
серпень 2016
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Рахункова палата позитивно оцінила роботу корпоративного блоку Фонду держмайна Вчора, 17 листопада

Тупнула ніжкою Вікторія Сюмар: Не кажіть про „Віче”, бо буде скандал. Ср, 28 грудня 2016

Усіх застерігає Вікторія Сюмар Ср, 28 грудня 2016

Шлях до нації: словенська модель постсоціалістичного суспільного розвитку Ср, 28 грудня 2016

Привітання Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Сергія Власенка та членів Комітету з Днем місцевого самоврядування Вт, 13 грудня 2016

ВИЇЗНИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ «ІНТЕРНЕТНІ ЗМІ: специфіка, контент, просування. Чт, 08 грудня 2016

Ігор ШЕМОЧЕК: «Я дістав гранату й розігнув один вусик. Я тримав її на той випадок, якщо зустріну не тих...» Пн, 14 листопада 2016

Пр деякі попередні оцінки діяльності Адміністрації Президента США Д.Трампа Пн, 14 листопада 2016

Луганське обласне телебачення веде репортаж з Сєверодонецька… Наталя Дніпренко та Андрій Куликов під егідою Укртелерадіопресінституту провели лекції та майстер-класи для місцевих журналістів Пт, 04 листопада 2016

М18 – це активна молодь Вт, 01 листопада 2016