передплата Українською | In English

№17, вересень 2015

Кирило КАРАБИЦЬ: «Зіркою себе не вважаю: нема коли»Кирило КАРАБИЦЬ: «Зіркою себе не вважаю: нема коли»

Поділитися:

Киянин, якого визнали найкращим молодим диригентом світу, започаткував низку музичних проектів на батьківщині.

Після відзначення 24­ї річниці незалежності України про нього заговорили всі. Молодий харизматичний та емоційний диригент, який відпрацював святковий концерт на Майдані, не лише блискуче впорався з таким почесним завданням, а й привернув до себе увагу як представників ЗМІ, так і простих глядачів. Утім, тридцятивосьмирічного Кирила Карабиця давно визнали шанувальники класичної музики у Західній Європі, Америці, на Сході... А нещодавно наш співвітчизник отримав нову відповідальну посаду – став музичним директором і шеф­диригентом Національного театру та Державної капели у Веймарі (Німеччина).

«Братися до обов'язків буду лише в 2016 році, тому ще маю час подумати над тим, у якому напрямі розвиватиму музичну складову цього легендарного театру, – зізнається Кирило Карабиць. – Звичайно, це велика честь, і я сподіваюся, що виправдаю надії людей, які мене запросили».

Як каже диригент, зіркою він себе не вважає. Пояснює просто: «Нема коли». Адже Кирило Карабиць уже майже 10 років керує Борнмутським симфонічним оркестром, одним із найстаріших та найшанованіших в Англії, активно гастролює з музичним проектом I, CULTURE Orchestra, де задіяні музиканти з так званих країн Східного партнерства ЄС, зокрема з України, і займається впорядкуванням та популяризацією творчої спадщини батька – видатного українського композитора Івана Карабиця, якому цьогоріч виповнилося б 70 років.

«Наразі найважливіший мій проект – концерт «Мадонна Україна», у якому звучатиме музика Івана Карабиця, – каже диригент. – Ідея провести його 5 вересня цього року виникла у директора Палацу «Україна» Романа Недзельського, і я погодився, бо давно мріяв навіть не про один, а про серію концертів на музику українських композиторів: Шамо, Івасюка, Білозіра, Злотника, Поклада...

Розпочали з творів Івана Карабиця, бо, по­перше, ювілейний рік, а по­друге, я добре знаю цю музику, можна сказати, що вона – частина мене. Я не хотів, щоб це був типовий вечір пам’яті, моя мета – довести, що пісні, які увійшли в так званий золотий фонд української естради, не залишилися назавжди в радянському минулому, з яким їх часто асоціюють. Вони актуальні й нині і можуть звучати по­новому, варто лише захотіти і музикантам, і солістам. І публіці, яка, сподіваюсь, наново відкриє для себе музику Івана Карабиця.

Я знаю, наскільки популярні нині проекти, де оркестри грають саунд­треки з кінофільмів або рок­хіти, нещодавно сам був на одному з таких концертів. Наша естрада нічим не гірша, повірте! Сподіваюся, моя співпраця з Палацом «Україна» буде плідною і після концерту Карабиця будуть концерти Шамо, Івасюка, куди увійдуть як відомі, так і напівзабуті твори, які однозначно варто згадати».

Усіх учасників концерту диригент запрошував особисто: від власниці унікального голосу Джамали, яка виступала з Кирилом Карабицем на майдані Незалежності, до улюбленця молоді Сергія Бабкіна, якому дісталася головна пісня концерту –
«Мадонна Україна!». «Її знають у виконанні Іво Бобула, а зараз співає Сергій, – каже диригент, – і також оригінально й цікаво виходить».

Окрім Джамали й Сергія Бабкіна, в концерті беруть участь Оксана Білозір, Злата Огнєвіч, Віктор Павлік, Марія Бурмака, Марина Одольська, зірка опери «Коріолан» Влада Троїцького Мар'яна Головко й унікальні музиканти­інструменталісти, зокрема бандурист Роман Гриньків.

«Коли запитують, яке буде шоу, я ставлю запитання у відповідь: «Чи бачили ви, на чому грає Гриньків, оту навіть не бандуру, а цілу музичну установку?», бо якщо не бачили, пояснити важко, – усміхається Кирило Карабиць. – Слово «шоу» все­таки, мабуть, не про нас. Я хотів би, щоби з нашим концертом асоціювалися інші слова: «музика», «якість»... Тоді, вважайте, справу зроблено».

Автор: Ганна ШЕСТАК

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата