передплата Українською | In English

№15, серпень 2015

Сучасні виклики та економічна небезпека

Поділитися:

Підсумкові матеріали науково-практичної конференції «Криза банківської системи: причини та шлях виходу», проведеної Асоціацією українських банків за сприяння Університету банківської справи НБУ 10 червня 2015 року

Говорити сьогодні про кризу в державі зайве – ми в ній живемо. Більшість перебуває в пригніченому стані, страшиться майбутнього, шукає й викриває винних, закликаючи
до каральних заходів та якихось змін. Багато хто аналізує причини, вдається до історичних аналогій, застерігає від подальшого погіршення… І тільки меншість (на жаль) бере на себе відповідальність знайти чітку дорогу до виходу з цієї кризи. Адже робити це треба фахово, комплексно, глибоко, з хірургічною точністю визначивши причини прорахунків, відсікти те, що шкодить, і вибудувати нову стратегію.
Питання пошуку стратегії подолання фінансової кризи, яка є однією з основних складових стану справ в українській економіці, було головною темою науково-практичної конференції «Криза банківської системи: причини та шлях виходу», проведеної Асоціацією українських банків за сприяння Університету банківської справи Національного банку України в червні нинішнього року. До участі в ній запросили провідних українських науковців з цих питань, відомих фінансистів, практиків фінансової та банківської справи. Розмова видалася відвертою, часто гострою за оцінками, небайдужою й конструктивною.
За підсумками конференції організаційному комітетові було дано доручення підготувати підсумкові матеріали з визначенням основних напрямів такої стратегії.
Підготовлений оргкомітетом конференції документ пропонуємо до уваги широкого загалу. Запрошуємо до розмови й подальшої спільної роботи всіх небайдужих і відповідальних фахівців та ентузіастів.

Українська економіка у 2014 році увійшла в стан критичного загострення системних ризиків, у якому поєдналися глибокі валютна, банківська та економічна кризи. До системних проблем монетарного, валютного і банківського регулювання додалися форс­мажорні фактори російської воєнної агресії, несприятлива зовнішня кон’юнктура, що разом призвели до критичних кризових наслідків.

Різка та тривала девальвація національної валюти, яка спровокувала вибухове зростання диспропорцій балансів банків, їхню декапіталізацію та вихід валютних і кредитних ризиків за критичні межі, прискорила відтік депозитів із банківської системи та призвела до розгортання девальваційно­інфляційної спіралі. Річна інфляція у травні 2015 року сягнула 58,4%, а падіння ВВП у першому кварталі – 17,6%.

Банківська система зазнала знач­них втрат: за неповних півтора року (з початку 2014­го до кінця травня 2015­го) обсяг депозитів у національній валюті скоротився на 74,2 млрд. грн. (18%), в іноземній –
на 14,8 млрд. дол. (48%); водночас залишки за кредитами в гривні зменшилися на 97,7 млрд. грн. (16%), в іноземній валюті – на
11,2 млрд. дол. (29%). Понад
50 банків визнано неплатоспроможними, значна кількість із яких (40 на 26.06.2015 р.) перебуває у процесі ліквідації. Це створює надзвичайні проблеми для банків, їхніх клієнтів, державних фінансів та реального сектору економіки.

Унаслідок безпрецедентного з часу запровадження гривні зростання ризиків гіперінфляції та демонетизації економіки, розгортання системної банківської кризи й колапсу кредитування реального сектору завдання подолання стагфляції, забезпечення стабільного функціонування банківської системи й економічного зростання стають завданнями рівня національної безпеки.

Учасники конференції відзначили, що основними чинниками системної фінансово­економічної кризи в Україні є:

1. Руйнація довіри як ключового інституту економічного і фінансового розвитку суспільства. На фоні позитивного розвитку нового якісного рівня громадянського суспільства, волонтерського руху, зростання патріотизму і довіри між українськими громадянами внаслідок тривалої системної кризи на рівні макрорегулювання відбулася катастрофічна руйнація ключових інститутів соціально­економічного розвитку – довіри громадян до влади, зокрема до монетарного регулятора, до банків, до національної валюти. Дефіцит довіри викликаний також низькими стандартами професійної етики, неналежний рівень якої – одна з найпринизливіших вад вітчизняного суспільства як під час ведення приватного бізнесу, так і його державного регулювання.

Пошук шляхів відродження довіри між суспільством і владою, а також розвитку професійної етики і забезпечення високих моральних норм, насамперед на рівні державного регулювання, потребує наукової соціально­економічної проробки і широких національних консультацій. Відновлення довіри стане підґрунтям для зниження системних соціально­політичних ризиків і створення стійкої бази фінансового й економічного розвитку.

2. Системна незахищеність та невизначеність прав власності. Перманентна і системна деградація української економіки, її виробничого потенціалу та структури, катастрофічне падіння зайнятості – ці головні економічні виклики залишалися без відповіді в Україні чверть століття. Основна економіко­правова причина такого стану речей в економіці криється в неналежному вирішенні питання власності на засоби виробництва.

Приватизація державного, профспілкового, комунального майна реалізувалася в Україні в інтересах олігархічних груп, яким удалося трансформувати свою владу у власність. Цей перерозподіл власності відбувався й відбувається в неконституційний спосіб, із порушенням Основного Закону країни та Декларації про державний суверенітет. Звідси випливає непевний правовий статус власності, а перманентні політичні та економічні кризи збільшують різкі її втрати для суб’єктів власності. Правовий захист владою боржника, а не власника, кредитора чи інвестора, факти рекету бізнесу під час зміни влади, нерозвиненість фондового ринку підтверджують цей непевний правовий статус. Про це свідчать також і спроби влади внести зміни до Конституції, які надали б можливість узаконити несправедливий розподіл власності.

З нерозв’язання в законний спосіб проблеми зміни власності випливають відсутність довгострокової перспективи бізнесу, банків, економіки в цілому, втрата внутрішнього ринку національним виробником, економічної і монетарної самостійності, а також критичне падіння довіри в суспільстві. Останнє є неприпустимим для будь­якої держави.

Тому пошук і досягнення суспільного консенсусу щодо узаконення власності та її системної захищеності є головним питанням для України, питанням, яке на часі.

3. Структурні диспропорції в економіці. Відсутність виваженої національної стратегії, зокрема в частині промислового розвитку, призвела до формування в українській економіці хронічних диспропорцій. Акцент на експорті сировинної продукції з невеликою часткою доданої вартості й нарощування імпорту товарів кінцевого споживання має тяжкі наслідки для реального виробництва, фінансової і соціальної сфер.

Наразі вітчизняна економіка залишається переважно сировинно орієнтованою (основні експортні товари – продукція металургії, хімічної промисловості та сільського господарства), малою (~ 0,08% світового ВВП), відкритою (експортно­імпортний оборот становить ~ 100% ВВП) із переддефолтними суверенними рейтингами («ССС­» за шкалою S&P’s). Це жорстко прив’язує основні вітчизняні виробничі та фінансові цикли до зміни кон’юнктури на міжнародних ринках сировини, формуючи їхню підвищену вразливість до зовнішніх шоків.

Системними вадами такої моделі є хронічні проблеми платіжного балансу й державного бюджету, періодичні валютні кризи, формування кланово­олігархічної структури власності, загострення нерівномірності розподілу доходів у суспільстві та поглиблення бідності населення, звуження внутрішнього ринку та зниження національних конкурентних переваг, пригнічення середнього класу й падіння зайнятості, посилення відтоку фінансового та інтелектуального капіталу за кордон, перманентні ризики економічних спадів, що супроводжуються інфляцією та надзвичайним зростанням соціально­політичних ризиків.

При цьому створюються непереборні бар’єри для розвитку діяльності банків як у частині звуження економічної та фінансової бази формування ресурсів, так і в надмірному зростанні ризиковості їхніх активних операцій.

Іншим структурним ризиком є висока монополізація ключових секторів економіки. Рівень якості та прозорості антимонопольної політики потребує негайного підвищення задля встановлення дієвого контролю й убезпечення від монополізації з метою нівелювання її руйнівного впливу на стан національної економіки.

На сьогодні ці системні ризики є питаннями національної безпеки, що потребують пильної уваги та консолідованої позиції всіх гілок державної влади. Нагальними є розроблення та запровадження нового економічного курсу, тобто стратегії, спрямованої на подолання моделі сировинного придатку та вихід на траєкторію формування високоефективної і високотехнологічної економіки. Випуск продукції з підвищеною доданою вартістю забезпечуватиме інтенсивне економічне зростання, з відповідним зменшенням рівня зов­нішньої вразливості та формуванням внутрішньої основи фінансової стійкості країни, сприятиме зменшенню вартості кредитних ресурсів та стабілізуватиме курсову й цінову динаміку. Одночасно це слугуватиме стрижнем консолідації інтелектуальних, фінансових та матеріальних ресурсів, необхідних для реіндустріалізації української економіки, розвитку виробництва для внутрішнього ринку, запорукою стійкого підвищення доходів бізнесу, населення та бюджетів усіх рівнів, зростання національного добробуту, тобто добробуту всіх українських громадян.

4. Обмеженість монетарного й економічного суверенітету країни. Історія української гривні – це історія малої сировинної валюти, що емітується країною економічно, фінансово та валютозалежною від зов­нішніх ринків, політичних рішень, що приймаються за її межами, мінливості уподобань іноземних інвесторів, неочікуваних рухів світових резервних валют, високої волатильності потоків капіталу. Це історія валюти країни, економіка якої визначається низькими інвестиційними суверенними рейтингами, підвищеними ризиками ведення бізнесу і несприятливим правовим середовищем для інвестицій. За таких умов будь­який монетарний чи валютний режим не може забезпечити монетарної незалежності країни як окремої складової її економічного суверенітету. Враховуючи те, що найстійкішими валютами у світі є резервні валюти розвинених країн (насамперед США, країн зони євро, Великої Британії, Японії), досягнення Україною монетарного суверенітету можливе лише в контексті національної реіндустріалізації. Бо саме високий попит на продукцію індустріальних країн лежить в основі сталого характеру їхніх національних валют. Формування такого попиту має стати ключовим у розбудові нової економіки України зі стійкою банківською системою та незалежною грошово­кредитною політикою. Лише на такій основі зароджується розширене відтворення відносин економіки і банків, що веде до стійкого економічного зростання.

Разом із ліквідацією непевного характеру власності та відновленням на цій основі довіри в суспільстві політичне забезпечення реалізації економічного і монетарного суверенітету є необхідною умовою початку економічного відродження.

5. Критичне зниження впливу банківської системи України на розвиток реального сектору економіки. Сучасна банківська система України пристосована переважно до обслуговування поточних, передовсім платіжних, потреб економічних суб’єктів і деякою мірою короткострокових потреб в обіговому капіталі. Для задоволення інвестиційних потреб реального сектору українські банки не пристосовані ні структурно, ні функціонально, внаслідок чого їхній вплив на формування матеріально­технічної бази економіки вкрай обмежений. Про це свідчать відсутність в Україні спеціалізованих інвестиційних банків, відмова від створення національного банку реконструкції і розвитку з широкими повноваженнями щодо організації фінансування інвестиційних потреб економіки, випереджальне зростання обсягів банківських кредитів у сфері особистого споживання та торгівлі порівняно зі сферою виробництва, незначні обсяги довгострокових депозитних ресурсів із поступовим зменшенням їхніх розмірів та частки в ресурсній базі банків. Усі ці обставини стримували розвиток довгострокового кредитування інвестиційних потреб виробничих підприємств. За період з 2008­го по 2014 рік частка банківських кредитів нефінансовим корпораціям на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості, будучи мізерною, ще скоротилася з 3,5% до 1,9%.

6. Кризовий стан державних фінансів. Стан державних фінансів України характеризується хронічною дефіцитністю державного бюджету, Пенсійного фонду, фінансових балансів основних державних корпорацій, нерівномірністю розподілу фіскального тягаря між тіньовим і прозорим секторами економіки, між високомонополізованими й олігархізованими структурами та малим і середнім бізнесом, надкритичним рівнем державного боргу (в т. ч. і зовнішнього) та валового зовнішнього боргу країни, низькою ефективністю використання бюджетних коштів через незавершеність реформування бюджетної сфери та високий рівень корупції. З 2014 року з’явився ще один потужний чинник дестабілізації державних фінансів – фінансування витрат, пов’язаних із захистом від російської агресії. У таких умовах виконавча влада не знаходить нічого кращого, як посилювати тиск на банківську систему та валютний ринок з метою проведення квазіфіскальних операцій НБУ та залучення кредитних ресурсів комерційних банків для фінансування бюджетних витрат. Як наслідок, в Україні високі девальваційні та інфляційні очікування, ризики ліквідності та кредитоспроможності є перманентними. Всі ці явища погіршують умови діяльності банків, обмежують їхні можливості позитивно впливати на реальний сектор економіки.

7. Неадекватність монетарного, валютного і банківського регулювання умовам поточної кризи. На початку минулого року внаслідок високих соціально­політичних та фінансових ризиків, дефіциту поточного рахунку платіжного балансу й недостатності міжнародних валютних резервів Національний банк відмовився від утримання фіксованого рівня валютного курсу. Після девальвації національної валюти до рівня 11,9 грн./дол. у квітні 2014 року поточний рахунок було практично збалансовано. Помірна девальвація за умови адекватної монетарної політики могла б спрацювати як антикризовий захід для підтримки економічного зростання та забезпечення подальшої валютної стабільності. Проте запровадження режиму гнучкого обмінного курсу було здійснено без належних системних заходів щодо переходу до монетарної політики, яка відповідає такому валютному режиму. Адекватна операційна зміна монетарної політики і дотримання принципів ринкового курсоутворення сприяли б нормальному функціонуванню офіційного валютного ринку, позитивному впливу відсоткових ставок на економіку, прийнятному рівню девальвації та подальшому утриманню стійкої динаміки курсу. На жаль, помилки монетарного, валютного і банківського регулювання, які загострилися після закінчення виборів до парламенту, призвели до глибокої валютної кризи, що за ланцюговою реакцією спровокувала системну банківську кризу, розкручування девальваційно­інфляційної спіралі й надзвичайне зниження рівня життя українських громадян. Помилкова монетарна політика, яка грунтується на принципах акомодативного регулювання ліквідності (тобто домінуванні операцій постійного доступу) й нераціональній відсотковій політиці, застосовується й сьогодні, що підсилює системні ризики для монетарної сфери, фінансового та реального секторів економіки. Саме ці ризики було актуалізовано минулого року і не подолано дотепер.

Отже, нагальними є виправлення помилок, що призвели до розвитку та загострення стагфляції, розробка й застосування заходів із вдосконалення монетарної та валютної політики і переходу до системи ефективного банківського регулювання. Постає невідкладне завдання розроблення монетарної стратегії, яка окреслила б середньострокові напрями грошово­кредитної політики та на їх основі впровадження системи ефективних тактичних заходів монетарного і валютного регулювання. Для початку широких національних консультацій і залучення відомих в українському суспільстві й у світі фахівців у галузі монетарного регулювання може бути використаний «Проект стратегії монетарної політики на 2015 – 2018 роки», який розроблено колективом експертів під керівництвом Голови Ради НБУ.

Учасники конференції прийняли рішення:

Унаслідок того, що системний характер вітчизняної кризи потребує системних підходів до її подолання, проведення широких національних консультацій і залучення до цього процесу інтелектуального потенціалу суспільства й зацікавлених сторін, необхідним є:

1. Продовжити суспільне обговорення та наукові дискусії щодо пошуку виходу з системної банківської кризи за визначеними на цій конференції напрямами.

2. Доручити Асоціації українських банків та Університету банківської справи НБУ (м. Київ):

– поінформувати та ознайомити представників державних органів, наукові інститути, вищі освітні заклади, громадські організації, незалежних експертів, представників великого, малого й середнього бізнесу, організації професійних учасників ринку та інших громадян із матеріалами науково­практичної конференції «Криза банківської системи: причини та шлях виходу»;

– продовжити організацію та проведення науково­практичних заходів, «круглих столів» і конференцій для поглиб­леного розгляду порушених під час конференції проблем щодо причин банківської і в цілому фінансово­економічної кризи та шляху їх подолання;

– направити листи керівникам країни та НБУ щодо збереження науково­практичного журналу «Вісник Національного банку України».

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Орбан прагне створити анклав на Закарпатті - МЗС України Сьогодні, 20 липня

Європейський центробанк опустить ставку нижче нуля і включить друкарський верстат — Bloomberg Сьогодні, 20 липня

ЄСПЛ перейшов до стадії ухвалення рішення у справі Седлецької Сьогодні, 20 липня

Проти судді, яка зупинила ліцензію SkyUp, відкрили справу Сьогодні, 20 липня

Зеленський запропонував використовувати новітні технології при будівництві доріг Вчора, 19 липня

Прем'єр Косова подав у відставку: його викликав суд в Гаазі Вчора, 19 липня

"Держава в смартфоні": Зеленський закликав українців пройти опитування Вчора, 19 липня

Яка українська горілка увійшла в ТОП-3 серед визнаних світових лідерів Вчора, 19 липня

Мороз про нинішні вибори: Громадянам пропонують обирати серед партій, яких не існує Вчора, 19 липня

Скорик: Сподіваюся, що нова Рада буде кращою, ніж нинішнє «політичне сміття» Вчора, 19 липня