передплата Українською | In English

№11, червень 2015

Заступник голови ЦВК Андрій МАГЕРА: «Не радив би для місцевих виборів запроваджувати якісно нову виборчу систему»Заступник голови ЦВК Андрій МАГЕРА: «Не радив би для місцевих виборів запроваджувати якісно нову виборчу систему»

Епопея з підготовкою узгодженого закону про місцеві вибори (для чого у Верховній Раді в лютому створили експертну групу) завершилася тим, що представники різних політсил почали реєструвати власне бачення цього процесу. На перший погляд, у цьому немає нічого дивного: група не напрацювала проект
до встановленого дедлайну 12 травня. Але на практиці це означає, що в сесійній залі може не вистачити голосів за жоден із них. Таким само дивним видається бажання парламентаріїв ускладнити собі завдання: замість компромісного варіанта подати 4–5 альтернативних ініціатив, а потім знову-таки спішно об’єднувати їх в один документ.

На підсумковому засіданні групи 26 травня Голова Верховної Ради Володимир Гройсман підкреслив: вибори восени мають відбутися «за простою, зрозумілою системою», тож фінальний проект має відповідати таким критеріям:

– наявність відкритих списків, що дасть змогу голосувати як за політичну партію, так і за конкретного кандидата;

– кількарівнева система: ради сіл, селищ і невеликих міст обиратимуться за мажоритарною системою, а ради великих міст – за системою відкритих списків.

Відкритими для дискусії залишаються питання системи проведення виборів до районних і обласних рад, прохідного бар’єра для партій і блоків, оптимізації кількості депутатів місцевих рад, виборів на Донбасі й голосування тимчасово переміщених осіб.

Наразі найбільше шансів має проект закону «Про місцеві вибори» (реєстр. № 2831­2), зареєстрований 28 травня групою народних депутатів із фракцій «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт» і «Самопоміч». Серед його авторів, зокрема, Перший заступник Голови Верховної Ради Андрій Парубій та очільник експертної групи з питань підготовки законопроекту про місцеві вибори – народний депутат Олександр Черненко. Станом на початок червня свої проекти також внесли члени фракції ВО «Батьківщина» на чолі з Юлією Тимошенко, чотири народні депутати, серед яких Вадим Денисенко з «Блоку Петра Порошенка» та Ігор Попов із «Радикальної партії» (обоє – члени експертної групи), народний депутат Микола Федорук із «Народного фронту», який подав проект, розроблений Асоціацією міст України.

Не виключено, що свій варіант запропонує Голова Комітету з питань правової політики та правосуддя – член фракції «Блок Петра Порошенка» Руслан Князевич. Прикметно, що в парламенті VIII скликання питання виборчого законодавства належить до відання саме його комітету, а не Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування (очолює Сергій Власенко, член фракції
ВО «Батьківщина»), як було раніше.

Об’єктивно розібратися в тому, за яким законом усе­таки доцільно проводити місцеві вибори 25 жовтня «Вічу» допоміг заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій МАГЕРА.

– Україна, на жаль, досі не позбулася хронічної недуги, що переслідує її багато років, коли ті чи інші виборчі закони приймаються «з коліс» – буквально напередодні виборчого процесу, коли часу на підготовку практично не лишається.

Як відомо, парламент цього скликання розпочав свою роботу ще торік і нічого не заважало йому взимку взятися за підготовку нового закону про місцеві та парламентські вибори. Це ще раз підтверджує, що ми любимо створювати собі труднощі, аби героїчно їх долати.

Як виходити з цієї ситуації? Беручи до уваги те, що 25 жовтня – це фактично завтра, часу на якісну підготовку членів виборчих комісій практично не залишається, я не радив би парламентові запроваджувати якісно нову виборчу систему, або таку, яка ще ніколи не застосовувалася на місцевих виборах і якої ніхто не знає.

Для прикладу, є ідея запровадити на виборах до обласної ради пропор­ційну виборчу систему з так званими відкритими списками. Це означає, що ця система має застосовуватися в межах усієї області – не лише у великих містах, де є достатній кадровий склад виборчої комісії, а й у віддалених селах. Нам треба думати: чи це реально зробити на практиці?

Мені можуть скільки завгодно дорікати, мовляв, у парламенті є коаліційна угода, де записано, що всі місцеві вибори мають відбутися за пропорційною системою з відкритими списками, окрім сільських і селищних рад. Але це не аргумент: у тій самій угоді записано, що новий закон про вибори народних депутатів за відкритими списками треба було прийняти на першій сесії, а нині вже практично закінчується друга! Як на мене, коаліційна угода – це не догма. Наразі ми всі можемо бути розумнішими за вчорашній день.

За яким законом слід проводити місцеві вибори 25 жовтня? Це питання перестає бути предметом політичної доцільності тоді, коли вступає у суперечність із Конституцією України, яка визначає певні засади статусу, наприклад, районних і обласних рад. У статті 140 Основного Закону вони визначені органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст. Відтак, будь­яка пропорційна складова на виборах до цих органів, як на мене, підриває це конституційне положення. Скажіть, інтереси якої тергромади представляє депутат, обраний за списком певної політичної партії? Нехай кожен ваш читач дасть відповідь на це запитання. На мій погляд, за пропорційної системи сформувати районну чи обласну раду неможливо. Якщо в когось все одно є таке бажання, давайте: спочатку змінюємо положення Конституції, статус рад і тоді корегуємо виборчий закон. Але не може хвіст керувати собакою.

– З огляду на роботу експертної групи складається враження, що вона мало впливатиме на політичне рішення – який проект закону зрештою підтримає сесійна зала.

– Ви маєте рацію. Політики дуже рідко, м’яко кажучи, слухають експертів. І прийматимуть рішення про голосування, виходячи зі своїх короткострокових цілей, політичної доцільності. Зазвичай вони живуть своїм днем: от є конкретна дата 25 жовтня – яка система їм вигідна? Хтось вважає, що набере більше за пропорційною, хтось – за мажоритарною. Покладаються в такому разі на політтехнологів, котрі кажуть: «Ваша політична партія нині мало впізнавана чи дискредитована, тому обстоюйте мажоритарну систему». А їхнім конкурентам радять, що в мажоритарних округах можна загубитися й краще обиратися за пропорційною.

Стратегічне, державницьке бачення тут відсутнє. Натомість слід подумати про виборців, які не мають «шарахатися» від постійних змін виборчої системи, про непідготовлених членів виборчих комісій, котрим доведеться рахувати голоси виборців. Можливо, в проекті конституційних змін слід передбачити норму, що виборче законодавство можуть змінювати не
226 парламентаріїв, а 3/5 від кількісного складу Верховної Ради. Це забезпечить виборчому закону стабільність, щоб ним не крутили, як циган сонцем. Україна чи не єдина держава на Європейському континенті, де настільки часто змінюються ці правила гри.

– Що пропонуєте робити нині?

– Особисто мені подобається проект № 2831­1 Асоціації міст України, зареєстрований народним депутатом М. Федоруком. Над ним працював Юрій Ключковський – один із найкращих фахівців із виборчого законодавства. У документі запропоновані виборчі системи, які Україна апробовувала раніше, які відомі для нас. І там немає змішаної чи паралельної виборчої системи. З усіх чотирьох проектів положення саме цього законопроекту в частині виборчих систем узгоджуються з чинною Конституцією України. Крім того, в частині процедур досить якісним є законопроект № 2831­2, поданий народним депутатом України А. Парубієм.

Як на мене, у виборах можна повернутися до системи 1998 року, коли до районної ради обиралися депутати за багатомандатними округами в межах кожної територіальної громади, до обласної ради – за округами в кожному районі та місті обласного значення. Цей варіант не супе­речив би духу й букві Конституції.

У виборах до міських рад можна застосовувати яку завгодно систему. Але якщо хтось хоче суто пропорційну систему, то не можна давати політичним партіям – це, нагадаю, виключно всеукраїнські організації, бо обласних чи міських партій у нас немає, – монопольне право на висування кандидатів до місцевих органів влади – органів самоврядування, що до держави мають лише побічний стосунок. За суто пропорційної системи обов’язково має бути альтернативний механізм висування кандидатів: не лише місцевими організаціями партій, а й шляхом висування списків незалежних кандидатів – наприклад, кількох авторитетних позапартійних виборців громади, які домовилися між собою.

Будь­яка місцева рада й Верхов­на Рада (де пропорційна система виправдана) – це величини різних галактик. Бо сільська чи міська рада – це органи місцевого самоврядування, це представницькі органи, які не мають законодавчих повноважень. За своєю природою вони не політизовані, не мають вирішувати, чи вступати Україні до НАТО чи ЄС, а є максимально наближені до проб­лем своєї територіальної громади – питань благоустрою, належного стану доріг тощо. Тому зайвим чином політизувати їхню діяльність через вибори на пропорційній основі, на мій погляд, немає жодного сенсу.

– Як ставитеся до ідей зменшення кількісного складу місцевих рад і збільшення тривалості виборчого процесу?

– Перша ідея має право на існування. Це питання суто політичної доцільності. Чи більше депутатів, чи менше – це якось істотно не вплине на видатки Державного бюджету, адже за загальним правилом депутати працюють на безоплатній основі (окрім голови обласної чи місцевої ради та їхніх заступників, а також керівників бюджетних комісій в облрадах). Як організаторові виборів мені все одно.

Стосовно строків виборів – за чинним законом це 50 днів для чергових або позачергових виборів. На мій погляд, збільшувати виборчу кампанію до 90 днів нелогічно: якщо позачергові вибори до Верхов­ної Ради можна провести за 60 днів (масштаби всі розуміємо), то чому на виборах до обласної чи місцевої ради не можемо вкластися в цей самий термін? Окрім того, збільшення строків може потягнути зростання видатків на оплату праці членів виборчих комісій, документацію тощо.  

Розмову вів Олексій СИЩУК.
Фото Миколи БІЛОКОПИТОВА.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Журнал Віче

Віче №15/2016 №15
серпень 2016
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата