Тільки зірки залишаються з людиною

Кримська астрофізична обсерваторія (на знімку) – одна з найбільших астрономічних наукових установ світу: звертає свої погляди у Всесвіт із селища Наукового (14 кілометрів від траси Сімферополь–Севастополь), що в Бахчисарайському районі. Саме ця обсерваторія для нашого співрозмовника доктора фізико-математичних наук, професора Бориса Владимирського – рідний дім.
Гамма-телескоп, автором якого він є, кримські дослідники використовують і сьогодні. А ім'ям ученого названо одну з далеких зірок...
Президент Міжнародної астрологічної академії Борис ВЛАДИМИРСЬКИЙ відповів на запитання нашого кореспондента Лучії Пузикової.

Не поспішайте запасатися кондиціонерами

– Як сонячна активність впливає на клімат землі?
– Багато вчених вважають, що кліматичний режим Землі працює цілком автономно, незалежно від сонячно-земних зв'язків. Насправді вплив великомасштабних явищ сонячної активності на клімат досить істотний.
Так, у XV столітті й у другій половині XVII мав місце глибокий мінімум сонячної активності (коли на світилі не з'явилося жодної нової плями), названий малдерівським – за ім'ям першого дослідника, котрий відкрив це явище. Тоді на планеті різко похолоднішало. Не випадково художники тієї епохи часто писали канали, що перетворилися на льодові доріжки, й інші зимові пейзажі. Малдерівський мінімум спостерігався й у XIX столітті: температура впала в середньому на 0,7 градуса, Чорне море замерзло частково, Азовське – цілком.
Нині, виходячи з вивчення сонячно-земних зв'язків, можна об'єктивно стверджувати: до кінця XXI століття температура на землі зросте в середньому на один градус. А от черговий малдерівський мінімум очікується в 2020–2025 роки. Звідси й суто побутовий висновок: менше довіряти рекламі, яка закликає нас запасатися кондиціонерами й іншими холодоагентами.

Магнітні бурі небезпечні для вагітних

 – Як на нас впливають магнітні бурі? Чи закладена в організмі людини протидія цьому природному явищу?
 – Фізика магнітної бурі проста. На Сонці в результаті безперервних термоядерних процесів коли-не-коли відбуваються локальні вибухи, спалахи від яких доходять до Землі за вісім хвилин, а ударна хвиля – через добу. Випромінювання як таке до нас практично не доходить, бо поглинається верхнім шаром атмосфери – іоносферою, розташованою над поверхнею Землі приблизно на висоті сто кілометрів. Але дуже істотно, що на освітленій півкулі різко зростає електронна концентрація в «екрані» іоносфери.
Фізично здорові люди і тварини її практично не помічають завдяки природній захисній реакції, здатній практично миттєво ліквідувати наслідки зовнішнього впливу. На жаль, у літніх і хворих людей ризик загострення серцево-судинних захворювань після настання магнітної бурі зростає вдвічі. Недостатньо сформовані захисні механізми в дітей, а також у період розвитку ембріона, коли формується його мозок. Вплив сонячної активності на психологічний стан людини встановив ще на початку XX століття російський учений Олександр Чижевський. Помічено, що найбільша кількість суїцидів чоловіків припадає саме на фазу зростання сонячної активності.
Олександр Леонідович Чижевський – видатний дослідник, обдарований надзвичайно гострою інтуїцією, один із небагатьох учених, хто почав глибоко цікавитися проблемами впливу сонячної активності на біологічні й соціальні явища. Працювати йому в цій царині було доволі складно, і навіть, у певному сенсі, небезпечно – через бар'єри недовіри в наукових колах та ідеологічні перепони, які неминуче виникали на шляху досліджень. Особливо після публікації 1924 року брошури «Физические факторы исторического процесса». Її багатий фактологічний матеріал засвідчував: і періодичність епідемій, і час усіх революцій у країнах Європи та світу припадали на максимум сонячної активності. За таке трактування в період сталінізму вчений заплатив довгими роками ГУЛАГу, звідки вийшов лише 1956 року. І хоча трудився до самої смерті (О.Чижевського не стало 1964 року), у нього не було можливостей продовжити згадані вище дослідження.

– Помаранчева революція в Україні також сталася на піку сонячної активності?
– Точніше, наприкінці її, оскільки максимум сонячної активності був 2000 року. А наступний очікуємо приблизно в 2020-му.

У кожного своя планета

– Борисе Михайловичу, розкажіть, над чим ви ще працюєте останнім часом? 
 – Редагую каталог «Крымский пояс астероидов». На рахунку лише одного з провідних наукових співробітників обсерваторії – Миколи Степановича Черних (на жаль, він недавно пішов із життя) – 568 цих малих планет. У світі немає жодного вченого, здатного бодай наблизитися до цієї цифри! А в цілому наші астрофізики, відкривши близько двох тисяч астероїдів, отримали таку кількість інформації, що якби ніхто більше не виконував аналогічних спостережень, наших даних виявилося б цілком досить для світової науки. 
 Існує чудова традиція – давати астероїдам, відкритим між орбітами Марса й Юпітера, імена. За кожним із них – незвичайна людська доля, котра нерідко є маловідомою або незаслужено забутою сторінкою історії.
Наприклад, навряд чи комусь із широкої громадськості знайоме прізвище Бартіні. Драматичні перипетії його долі самі по собі «тягнуть» на сюжет детективного або пригодницького роману. Гарний молодий чоловік, геніальний авіаконструктор, титулований барон, син мера італійського міста, наприкінці 20-х років минулого століття раптом безвісти зник з країни. З'ясувалося, він перейнявся комуністичними ідеями, попросив політичного притулку в Радянському Союзі й готовий був віддати весь свій талант для того, аби червона авіація стала найкращою. Звісно, італійські комуністи навіть гадки не мали, що Бартіні разом з іншими конструкторами «червоної авіації» трудитиметься в табірній «шарашці». Ім'я його виявилося засекреченим на довгі роки і, здається, досі не згадується в енциклопедіях. Хоча внесок цього вченого в світову науку вельми вагомий і авіаконструктором він був видатним. Досить сказати, що він конструював для Сталіна особистий літак типу «літаюче крило» .
Саме в лабораторії Бартіні працював Олександр Чижевський, ім'я котрого також є в каталозі кримських астероїдів.
Увічнено й ім'я академіка Володимира Івановича Вернадського, чия наукова спадщина затребувана далеко не повністю через те, що до великого архіву входили тексти, які не підлягали розголошенню. Тільки недавно було опубліковано листи вченого до сина Георгія, написані за кордоном у післяреволюційні роки.

 – У славній плеяді не лише імена вчених, а й класиків літератури…
– Навряд чи широко відома письменниця, до речі, нині жива та здорова, – Євгенія Таратута. Та сама, котра з дитячих років мало не напам'ять вивчила улюблений роман «Овод» і вирішила неодмінно якнайбільше довідатися про автора. І в 50-ті роки вона розшукала Етель Ліліан Войнич.
Наш астрофізик Тамара Смирнова була вражена цими фактами. Її стараннями в каталозі негайно з'явилися малі планети Овод і Таратута.

 – У каталозі є і планета Владимирський. 
 – Так, цей чудовий подарунок зробив незабутній Коля Черних до мого ювілею на початку 90-х років.

 – Вшанування заслужене?
 – Як сказати... У юності я належав до чудового гуртка молодих людей, котрі 1948 року в Сімферополі заснували «Союз науки та мистецтва». Туди увійшов видатний астрофізик і не менш відомий правозахисник Кронід Аркадійович Любарський.
Пізніше, на процесі в Ногінську, де його судили за правозахисну діяльність, я проходив свідком. Примудрився пронести магнітофон і записати його останнє слово.
Мені довелося докласти великих зусиль, аби потрапити до обсерваторії. Довгі роки я був «невиїзним». Але працювати пощастило під керівництвом академіка О.Б. Сєвєрного, завдяки якому обсерваторія стала центром серйозних міжнародних досліджень, місцем плідного творчого спілкування багатьох славнозвісних учених. Значну увагу він приділяв дослідженням сонячно-земних зв'язків, створив орбітальний сонячний телескоп.
Про перебування в «Союзі науки та мистецтва» теж не шкодую. Досить згадати заборонену тоді літературу з бібліотеки Любарського, що допомогла мені стати вельми поінформованою людиною вже в ті часи. У тому числі і проектувати науку на соціум...