№9, травень 2015
Тарас Шевченко помер від паралічу серця о п’ятій годині тридцять хвилин 26 лютого (10 березня за новим стилем) 1861 року. Вже невдовзі після похорону на Смоленському кладовищі в Петербурзі друзі геніального поета вирішили перепоховати його в Україні. Довгі клопотання врешті-решт увінчалися офіційним дозволом. 26 квітня домовину викопали й поклали в спеціальну свинцеву труну, яку поставили на траурний ресорний повіз. У прощальному слові Микола Костомаров наголосив: «Ще раз зібрались ми до тебе, Тарасе, дякувати тобі за все,
що зробив для нас». Пантелеймон Куліш накрив домовину китайкою.
Шлях до України проліг через увесь Петербург. У Москві потяг зустріла невелика українська громада. Домовину, яку супроводжували художник Григорій Честахівський і студент Олександр Лазаревський, перенесли на Арбат і встановили в Тихонівській церкві. Після панахиди спеціальні ресорні дроги рушили давнім поштовим трактом: Серпухов – Тула – Орел – Глухів – Кролевець – Батурин – Ніжин – Бровари…
Траурна процесія зупинилася на лівому березі Дніпра біля Ланцюгового мосту. Спеціальний дозвіл на проїзд до Києва міг видати лише генералгубернатор Васильчиков. На прийом до нього записалися Варфоломій Шевченко й священик Петро Лебединцев. Заручившись згодою ясновельможного князя, завітали до митрополита. Той визначив церкву – Різдва Христового на Поштовій площі. Прибули туди надвечір 6 травня. Вранці, незважаючи на дощ, кияни прощалися з великим поетом. Невідома жінка в чорному поклала на домовину терновий вінок. Поліція швидко прибрала його.
Після роздумів і вагань – перепоховати на Аскольдовій могилі, у Видубицькому монастирі чи на Щекавицькій кручі – вибрали Канів. На цьому наполіг Григорій Честахівський, який був біля Тараса Шевченка в останні години його життя. До обраного місця пароплав «Кременчук» прибув 8 травня о четвертій годині. Оскільки стояла велика повінь, він зупинився далеко від берега. Весняні хвилі сіялися бризками на домовину. То були прощальні сльози Дніпра, якого не раз і не двічі оспівав поет. Саме біля улюбленої ріки рідного народу, на Чернечій горі, і перепоховали українського генія. Сталося це 10 травня (22 травня за новим стилем) 1861 року. Місцеві селяникріпаки кілька днів насипали високу могилу. Хрест поставили простий, дубовий. Через роки й роки його замінили залізним із бронзовим позолоченим рельєфом голови Тараса Шевченка.
Микола ЯСЕНЬ.
Архів журналу Віче
№4 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Зеленський розповів НАТО про потреби України: Patriot, боєприпаси, далекобійна зброя
Нідерланди терміново виділяють понад 200 млн євро на ППО і снаряди для України
Кулеба: G7 визначила "конкретні кроки" для допомоги Україні
ЗМІ: Іспанія протягом тижнів визнає палестинську державу
How to make sprouts at home: Sprouting Jar Kit
Vinyl record holder
Як на довше підтримувати чистоту скляних дверцят для каміна?
Конгрес США хоче дозволити конфіскацію активів РФ та змусити Байдена розширити санкції – посол
Партія проукраїнського прем’єра виграла вибори у Хорватії, дещо втративши позиції
Глава Міноборони Німеччини: Україна все ще може перемогти у війні проти РФ