№3, лютий 2015
Виставка творів Миколи Гроха «Відлуння світлої душі» (акварель, пастель, графіка). Галерея АВС-арт. Київ.
Миколі Гроху цього разу пощастило. Вернісаж припав на похмурий день. А отже, насичені вітальними соками акварелі та виразно-мінімалістичні графічні аркуші контрастували з настроями за вікном, витиналися на тлі безликого, безбарвного буття. У невиграшному зіставленні з експонатами навколишня реальність видавалася вторинною. Утім, коли йдеться про співвідношення мистецтва з життям, це не дивно.
Кожен митець вчиняє із реальністю посвоєму. Один, заграючи з глядачем, копіює її без жодного докору сумління. Другий, приховуючи своє правдиве ставлення до неї, занурюється в нетрі нефігуративу. Микола Грох – не той і не другий.
Наскрізним баченням, наче лазером, він пропалює реальність, і вона струшує з себе пил буденності. Розщеплюється на фрагменти однієї великої вистави, у головних ролях якої задіяні мушлі, виногрона, чорнобривці, маківки, листочки, фужери, ляльки... І обов’язково – іриси, що сочаться барвами зрілого літа. Декораціями частогусто виступають скляні поверхні, котрими художник безкінечно маніпулює. Світлові й кольорові ефекти від переломлення дзвінких площин збивають з пантелику через штормове відчуття мінливої досконалості. І реальність раптом стає надреальністю.
Такою, в якій зручно і переховуватись, і не ховатись. В якій володарює хвилевида лінія: саме вона, за англійцем Вільямом Хогартом, є основою краси (трактат «Аналіз краси», 1753). У надреальності Гроха, зновутаки згідно з Хогартом, найвищим пріоритетом є природа – мовчазна, урівноважена, доцільна. Одне слово, сповнена того, чого бракує її менш симпатичним дітям – гомосапієнсам.
Ілюзіоніст Грох... Містифікатор Грох...
Він змушує повірити, що інтерпретоване ним суще збігається з твоїм сприйняттям дійсності, з умінням її приборкати. Що варто тобі лишень озброїтись власним «лазером», втрутитись ним у букет на столі чи в лісовий пейзаж, і ти теж матимеш таку унікальну надреальність.
Чи не тому рік у рік за митцем ідуть нові й нові учні, якими керує бажання й собі створити таку саму? А затим знайти істину творчості, на яку полює кожен художник. Та вкотре із сумом дізнатися, що істина – категорія релятивна. Так само, як і згадувана вище досконалість.
Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА
Архів журналу Віче
|
№11 |
| Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Зеленський прибув до Берліна, де збирається "коаліція охочих"
У Єврокомісії відреагували на слова Трампа про Путіна: "ми не коментуємо дружбу"
ЗМІ: заступник Гегсета покинув "Рамштайн" після того, як дорікнув Україні за удари по РФ
У Кремлі заявили, що Україна була головною темою зустрічі Путіна і Трампа
Окупаемость AI-агента в колл-центре: расчет AHT, FCR и затрат
Алкоголізм чи «просто багато п'є»: ознаки, після яких варто звернутися до нарколога
"Хто він? Він мій друг": Трамп та Путін провели зустріч у Китаї
ЗМІ: республіканці у Конгресі США використовують допомогу Україні як важіль тиску на демократів
Канада на "Рамштайні" оголосила новий пакет військової допомоги Україні
Ракети ППО від Британії, реакція на Керченський міст, "Шахед" над Кишиневом: новини дня