передплата Українською | In English

№1, січень 2015

Володимир Зайков: «Країна потребує професіоналів»Володимир Зайков: «Країна потребує професіоналів»

Поділитися:

Новий парламент і оновлений Кабмін, який переходить до проведення так званих непопулярних системних реформ на тлі девальвації гривні, зростання тарифів на комунальні послуги та спроб реформування цілих галузей, наприклад транспортної… Як за таких умов відстояти соціальні здобутки портовиків і при цьому сприяти розвитку транспортної галузі? Про це й не лише веде розмову наш кореспондент із головою профспілки працівників морського транспорту Одеського морського порту, а також координатором Координаційної ради профспілок морського транспорту України Володимиром ЗАЙКОВИМ.

Володимир ЗАЙКОВ народився 1 травня 1949 року в селі Кошари Комінтернівського району Одеської області. 1966–1967 рр. – навчання в Одеському морському професійно-технічному училищі № 17 за фахом «матрос». 1967–1971 рр. – служба в лавах Радянської армії. 1971–1978 рр. – матрос на суднах Чорноморського пароплавства. З 1978 року працював на ДП «Одеський морський торговельний порт» на різних посадах у профспілці. 1994-го закінчив Соціально-економічний інститут праці та соціальних відносин за фахом «економіст». Обирався депутатом Одеської обласної ради. З 2004 року – голова первинної профспілкової організації ДП «Одеський морський торговельний порт». З 2008-го – президент Асоціації «Ветеранський рух Одеського регіону». З 2012-го – голова профспілки працівників морського транспорту Одеського морського порту, а з 2014-го – ще й Федерації морських профспілок. Має чимало державних та церковних нагород, відзнаку голови Одеської обласної держадміністрації, орден Дружби морських профспілок. Почесний працівник морського транспорту України. Хобі – риболовля й полювання. Одружений, має сина.

– Давно помічено, що найбільшого успіху у відстоюванні законних прав та інтересів робітників профспілки досягали не методам кон­фронтації й популістських гасел, а кропіткою працею, націленою на підтримку конструктивного й цивілізованого діалогу між сторонами, – каже Володимир Никифорович.

А для проведення дієвих реформ країні потрібні професіонали, керівники, які не словом, а ділом довели свою професійну придатність і які мають позитивний досвід…

– У новому уряді нині чимало іноземних фахівців. Як вважаєте, чим вони нам допоможуть?

– Поживемо – побачимо. Пам’ятаєте, як у Тараса Шевченка сказано: «І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь»? Будь­який фахівець, професіонал – це добре. Але не треба забувати, що й у нас в Україні є чимало прекрасних менеджерів, професіоналів. Візьмімо Одеський морський порт, 90­ті роки минулого століття. Скажіть, хіба ситуація в Україні була краща за нинішню? Думаю, ні. А порт тоді не просто вижив, а став лідером у своїй галузі.

І я переконаний: у цьому велика заслуга почесного президента Одеського морського порту, Героя України Миколи Павлюка. Саме під його керівництвом ми переходили на нові форми господарювання, разом брали участь у розробленні законодавства, що регулює розвиток галузі. До речі, коли розпався СРСР, порт був на межі виживання, все розвалювалося: від чинних домовленостей і контрактів до обладнання робочих місць та інфраструктури загалом. І ось тоді ми почали думати, яку модель застосувати для подальшого ефективного функціонування порту, й зупинилися на підприємстві спільної форми власності. І ця модель успішно запрацювала. Але зусиль тоді доклали чимало й ледь не щодня доводили свою правоту: були і запити з боку влади, і суворий контроль Генеральної прокуратури. Але ми вистояли та довели економічними показниками, що зробили правильний вибір. А нині за прикладом Одеського морського порту на нову модель господарювання переходять усі порти України.

А візьміть Юрія Васькова, сьогодні він перший заступник голови ДП «Адміністрація морських портів України» й, безперечно, професіонал своєї справи, менеджер нового покоління, керівник, який виступає з ініціативами, спрямованими на підвищення іміджу й конкурентоспроможності не лише Одеського порту, а й морської галузі загалом. Саме завдяки його ініціативам і під його керівництвом ухвалено цілу низку документів для оптимізації процедури оформлення вантажів в українських портах, щоб наблизити їх роботу до європейських стандартів.

Гадаю, Україна програє від того, що ці професіонали нині задіяні не на повну потужність.

– Володимире Никифоровичу, на останній координаційній раді за участю голів профспілкових організацій морського транс­порту України прийнято майже революційне рішення про створення Конфедерації профспілкових організацій морських портів України. Це ще один важіль тиску на владу?

– Ні, ми сподіваємося, що конфедерація стане насамперед об’єднавчим чинником, новим профспілковим рухом серед портів України.

Ми багато говорили про координацію наших зусиль у масштабі всіх профспілок, тому сподіваюся, що конфедерація об’єднає наші старання для соціального захисту портовиків. Адже наше основне зав­дання сьогодні – зберегти те, що є! Розумієте?

Ми підготували частину необхідних для створення Конфедерації документів, а юридичну базу, в принципі, вже маємо.

На початку грудня відбулася також зустріч лідерів профспілкового руху морської галузі з Юрієм Васьковим. Ми обговорили свої подальші спільні дії, той статут, який підготували, ті зміни, які необхідно внести. Створили робочу групу для формування нового колективного договору, що передбачатиме мінімальний пакет соціальних пільг для всіх працівників портових господарств. І я сподіваюся, що наприкінці січня
2015 року ми будемо готові провести з’їзд та створити конфедерацію.

– На початку осені з’явився проект закону України «Щодо удосконалення норм законів з метою забезпечення фінансово­економічної стабілізації України». У ньому із Закону «Про професійні спілки, їх права і гарантію діяльності» пропонувалося вилучити статтю 44 «Відрахування засобів підприємствами, установами та організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно­масову, фізкультурну роботу і оздоровлення». Наскільки я знаю, це у профспілках викликало обурення?

– Так, ми одразу відреагували й написали листи до Президента України, Верховної Ради й міністра інфраструктури з вимогою в законодавчому порядку відновити статус­кво. До нас прислухалися, й усе залишилося, як було. Хоча не знаю, чи надовго.

Хотілося б нагадати, що профспілки з цих засобів постійно надають допомогу сиротам, інвалідам, незаможним категоріям громадян, школам­інтернатам, дитячим будинкам. А також, враховуючи складну ситуацію в нашій державі, ми перерахували немало засобів на проведення робіт з відновлення зруйнованих під час бойових дій на Сході України будинків, для створення нормальних умов біженцям...

– І останнє запитання. Що вас, як керівника профспілки працівників морського транспорту Одеського морського порту, радує та, звісно, турбує?

– Турбує відсутність стабільності в країні й тенденції скорочення соціальних пільг. Це – загалом. А так в Одеському морському порту все нормально. Просто треба довести до кінця реформи в морській галузі, дати більше свободи філіям адміністрацій морських портів, поклавши відповідальність на місцевих керівників. А то доходить до смішного: без дозволу згори керівники портів не можуть, наприклад, узяти на роботу прибиральницю, замінити розбите скло… Вважаю, що це ненормально.

Хоча потрібно визнати: завдяки зусиллям Юрія Васькова деякі поступки вже зроблені, нам пішли назустріч і дали доручення щодо видачі безвідсоткових позик тощо.

Сьогодні радує те, що в мене пов­не взаєморозуміння з нашими керівниками, з Михайлом Соколовим, Геннадієм Жуковим. Скажімо, нещодавно, на засіданні профспілкового комітету прийнято рішення про збільшення соціальних пакетів, які передбачені в нинішньому колективному договорі. Це медичне страхування за програмою «Стаціонар». І це, звичайно, крок уперед. Переконаний: тільки разом ми подолаємо всі труднощі на нашому шляху в непростий для країни час.  

 

Розмовляв Євген ТИЩУК.
Фото автора.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад