передплата Українською | In English

№21, листопад 2014

Останній свідок Нюрнберга закликає держави антигітлерівської коаліції зупинити агрусію Росії проти УкраїниОстанній свідок Нюрнберга закликає держави антигітлерівської коаліції зупинити агрусію Росії проти України

Поділитися:

20 листопада 1945 року в Нюрнберзі розпочався Міжнародний військовий трибунал. Його учасником був і полтавець Йосип Гофман

Свою книгу «Нюрнберг застерігає» він презентував у тому самому залі Палацу юстиції, де судили поплічників Гітлера.

У листопаді 1942 року Йосипу щойно виповнилося 17 років. Він поривався добровольцем на фронт. Однак юнака спершу відправили на навчання до Сімферопольського кулеметно-мінометного училища, яке розташовувалося на той час у Саратові. Утім, пройти повний курс не вдалося – усіх курсантів достроково таки мобілізували на фронт. Почавши з боїв за рідну Україну, сержант Гофман дійшов до Берліна командиром взводу розвідки стрілецького полку. А далі опинився в епіцентрі подій, за якими стежив тоді увесь світ.

Нюрнберзький процес – міжнародний судовий процес над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини. Проходив у м. Нюрнберг з 20 листопада 1945 року по 1 жовтня 1946-го. За Лондонською угодою Міжнародний військовий трибунал сформували на паритетних началах із представників чотирьох держав – США, Великої Британії, Франції та СРСР. Головував на ньому представник Великої Британії Дж. Лоуренс. Загалом відбулося 216 судових слухань. До смертної кари через повішення трибунал засудив: Герінга, Ріббентропа, Кейтеля Кальтенбруннера, Розенберга, Франка, Фріка, Штрейхера, Заукеля, Зейсс-Інкварта, Бормана (заочно), Йодля. До пожиттєвого ув’язнення – Гесса, Функа, Редера; інших – до тривалих строків тюремного ув’язнення.

– Після капітуляції Німеччини наш 271­й стрілецький гвардійський Берлінський полк був передислокований до Дрездена, – згадує Гофман. – І от якось ранньої осені мене викликає начальник політвідділу: «Від 8­ї гвардійської Сталінградської армії наказано направити кількох осіб до Нюрнберга, де судитимуть головних військових злочинців. Рекомендував тебе». Я, звісно, розгубився, але начальство підбадьорювало: «Та ми туди й рядовими поїхали б!».

Уже пізніше сержант дізнався, що так звані компетентні органи напередодні до сьомого коліна «перелопатили» весь його родовід, адже навіть прізвище Гофман – підозріле, німецьке... Так з розвідника він «перекваліфікувався» на особистого охоронця обвинувача від Радянського Союзу на Міжнародному війсь­ковому трибуналі Романа Руденка.

– Заступати на службу доводилося через день, бо в нього було два охоронці – я та ще один сержант, який пізніше виявився... капітаном «компетентних органів». Це пов’язано з тим, що кількість офіцерів обмежувала спеціальна угода, тому радянське командування й «маскувало» їх під сержантів. У залі засідань охорону забезпечували американці та представники служби безпеки. Зазвичай я залишався в приймальні, але доводилося бувати й у залі засідань, спостерігати за процесом. До речі, за правилами проносити зброю до зали засідань не дозволялося нікому, але в мене пістолет таки був, хоч його й доводилося ховати так, що я досі нікому про це не розповідаю.

Найколоритнішою фігурою був, звичайно, Герінг. Цей звиклий до розкоші тип, вочевидь, не вельми комфортно почувався на дерев’яній лаві, тому він брав з камери... ковд­ру, яку завжди завбачливо підстеляв собі. Але зовні був завжди спокійним і навіть пробував «грати на публіку», демонстративно знявши, наприклад, навушники, коли слово вперше взяв Руденко. Подейкували, що ампулу з отрутою йому під час прощального поцілунку передала дружина. Насправді ж у цього хит­руна таких ампул було кілька. Одну з них він спеціально залишив у кишені піджака, щоб її знайшли під час обшуку охоронці, і це відволікло їхню увагу. Власне, так воно й сталося, адже інша ампула залишилася в коробочці з кремом для обличчя. «Дякуючи» їй Геринг і не дожив до виконання вироку, дізнавшись про те, що Контрольна рада відхилила його клопотання замінити повішення на розстріл.

Мене й нині часто запитують: а як узагалі проходила страта? Звісно, я там не був, але добре знав усе, що відбувалося вночі 16 жовтня 1946 року. Попри відповідні заборони наступного ранку ми мали навіть фотознімки. А відбувалося це так.
15 жовтня о 23.45 приречених до страти (їх залишилося десятеро) розбудили, оголосивши, що клопотання про помилування відхилено. Йодлю та Кейтелю також повідомили, що й їхнє прохання про заміну повішення на розстріл відхилено. Після цього всім запропонували «прощальну» вечерю: сосиски з картоплею або млинці з фруктами – на вибір.

У гімнастичному залі Нюрнберзької тюрми обладнали три механічні шибениці. О першій ночі там зібралися представники союзних держав (по одному генералу від СРСР, США, Великої Британії та Франції), а також три представники від німецького народу. Їм і показали труп Германа Герінга. Злочинця підводили до ешафоту, куди вели 13 сходинок, він ставав на поміст, і в цей час священик читав молитву. Після цього на жертву одягали ковпак, накидали петлю, кат натискував на важіль – і засуд­жений падав у люк, ніби провалювався «під землю». Це було певною мірою навіть символічно: ці нелюди з пекла мовби туди й поверталися. Але дивувало інше: кати, які знищили мільйони людей, самі за крок до смерті навіть забували власні імена, поводилися, як жалюгідні боягузи. Дехто навіть «намочив штани».

Нюрнберзький процес – то лише один рік з довгого й насиченого подіями життя Йосипа Гофмана. Після війни він закінчив Івановське війсь­ково­політичне училище, служив у Миколаєві. Потім була військово­політична академія ім. В. І. Леніна в Моск­ві, служба начальником політвідділу ракетної частини в Коростені. Як дорогу реліквію береже Йосип Давидович іменного годинника, подарованого головнокомандувачем військ ППО Київського військового округу, тричі Героєм Радянського Союзу О. І. Покришкіним, напис на якому говорить сам за себе: «Майору Гофману за усердие по службе. Генерал­лейтенант Покрышкин. 12.12.1964 г.».
А от перепустка до зали засідань Міжнародного трибуналу й навіть годинник, подарований Гофману в ті дні американським сержантом Вуддом, котрий виконував вироки фашистським катам, нині в експозиції Меморіального комплексу «Національний музей Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років» у Києві.

Та найбільшим своїм вкладом в історичну спадщину Йосип Гофман вважає свою книгу «Нюрнберг застерігає», яка вже кілька разів перевидавалася. Матеріали для неї він збирав довгі роки, але найціннішою вона є завдяки його власним спогадам. Адже нині Йосип Гофман – єдиний у світі учасник Міжнародного військового трибуналу. Більше того –репрезентувати книжку її автору пощастило у самому Нюрнберзі, безпосередньо у тому самому залі Палацу юстиції, де й судили поплічників Гітлера!

А сталося це ось як…

2010 року в Нюрнберзі готувалися відзначати 65­річчя початку історичного процесу. І тут пунктуальні німці з’ясували: у світі залишилася лише одна­єдина людина, котра була свідком тієї події – Йосип Гофман. Ось тоді до Полтави й прибув доктор Екарт Дітцфельбінгер – провідний історик Документального центру в Нюрнберзі, аби переконатися, що «Гофман – це Гофман». А 20 листопада 2010­го вже Екарт Дітц­фельбінгер зустрічав Йосипа Давидовича в аеропорту Нюрнберга. Як редактор книги «Нюрнберг застерігає» у поїздці його супроводжував і автор цих рядків.

Та визначна подія зібрала гостей з усього світу – політичних діячів минулого й сучасності, учених­істориків, правників і юристів, письменників, представників антифашистських організацій і борців за мир, ветеранів війни. Символічно, що головні заходи відбувалися у Палаці юстиції, де й засідав трибунал. До речі, тут і сьогодні працює суд, а в залі, де судили катів Третього рейху, слухають справи, пов’язані з особливо тяжкими злочинами.

– Коли ви востаннє були в нашому місті? – запитав Йосипа Гофмана на офіційному прийомі обер­бургомістр Нюрнберга Ульріх Малі.

– 65 років тому! – відповів Гофман.

– А чому ж раніше не приїжджали?

– Так мене раніше ніхто й не запрошував...

Однак слід віддати належне німцям: «візит Гофмана» (а саме так здебільшого називали тут цю поїздку) вони й справді зробили подією для міста. А в останній день перебування у Нюрнберзі здійснилася ще одна заповітна мрія фронтовика. Після відвідання Документального центру ми побували на території колишнього «Поля Цеппеліна», яке збереглося як пам’ятка про чорну сторінку історії міста. Тут свого часу з розмахом відбувалися нацистські з’їзди, а з трибуни приймав паради сам Адольф Гітлер. Отож, Гофман, піднявшись на неї, не приховував хвилювання: «У травні 1945­го я розписався на Рейхстазі. І ось тепер стою тут... Відчуваючи велику гордість за перемогу добра над злом і величезне полегшення, що вдалося здійснити те, про що мріяли мільйони тих, хто загинув, не доживши до світлого дня Перемоги!».

…Цими днями Йосип Давидович відзначив своє 89­річчя. Однак і в такому поважному віці він не втрачає оптимізму й почуття гумору, продовжує працювати над новою книгою. Як фронтовик, людина, котра добре знає, що таке війна, з біллю в серці сприймає нинішню ситуацію на Сході нашої країни. Адже сам він, не приховуючи свого єврейського коріння, є палким патріотом України – своєї Батьківщини. Тому ще після подій у Криму Йосип Гофман звернувся з відкритим листом до керівників країн колишньої антигітлерівської коаліції – США і Великої Британії – із закликом зупинити агресію Росії. І відозву цю поширили сотні газет та інформаційних агентств світу!

– Прикро, але виходить так, що наш останній бій не завершився у травні 45­го! – каже Йосип Гофман. – Але ті, хто розв’язав на території України нову війну, нехай не забувають і про Нюрнберг…

Автор: Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Меркель подзвонила Путіну – говорили про "нормандську зустріч" Сьогодні, 11 листопада

Молдова: соціалісти відкинули пропозиції прем’єрки для виходу з кризи Сьогодні, 11 листопада

Забудовник Оверко мстить прокурору Дмитруню замовними статтями за арешт будівництва Сьогодні, 11 листопада

Рада планує на цьому тижні ухвалити держбюджет-2020 Сьогодні, 11 листопада

Йоганніс переміг у першому турі виборів президента Румунії Сьогодні, 11 листопада

Новини вихідних: земельна реформа, Центренерго, указ Зеленського Вчора, 10 листопада

ЗМІ назвали імена російських донорів партії прем'єра Британії Вчора, 10 листопада

Дубілет пропонує відмовитись від захищених урядових стаціонарних телефонів Вчора, 10 листопада

Трамп збирається опублікувати текст ще одного дзвінка з Зеленським Вчора, 10 листопада

Гончарук: Я не вважаю, що Коломойський повертається 09 листопада