Край абрикосів і териконів: культурний мультипрофіль

Поліфонічний з огляду на жанрове розмаїття, складно сконструйований благодійний проект виявився легко споживним, естетським та сучасним. А ключове слово «надра», для Донбасу традиційно ототожнюване з камінно-вугільним басейном, у контексті форуму якнайкраще співвіднеслося з багатими історичними та мистецькими глибинами регіону.

Те, що єднає

«ДонКульт» – це 80 заходів упродовж двох тижнів (безкоштовний вхід на всі події – безпрограшний pr­крок, який спричинив симпатію до організаторів ще до початку форуму). Замислений як різнопрофільна демонстрація інтелектуального й духовного потенціалу Донбасу проект мав на меті створити позитивний імідж регіону, привернути увагу до охорони (рятування!) закладів культури і приватних колекцій Сходу України, яким нині загрожує мародерство (знищення!).

На концертах, літературних читаннях, виставках, виставах, під час перформансів, дискусій і лекцій викристалізувалася генеральна ідея форуму: довести, що культура – зброя не менш разюча, ніж вогнепальна. Та, на відміну від другої, перша не розділяє, а єднає людей. До слова, присутня на презентації проекту перша леді України Марина Порошенко відзначила неоцінимий внесок його організаторів у розвиток громадянського суспільства та об’єднання людей в єдину непереможну націю.

Події «ДонКульту» розвивалися у двох стратегічних площинах. Одна – згадування засобами мистецтва й літератури про видатних особистостей, котрі в різні часи творили на цій землі, ткали культурне полотно регіону. Друга – частування публіки найкращим з того, що нині творять митці Донбасу або ж митці з інших країв, які звертаються до донбаської тематики.

Імена і легенди

Суцвіття знаменитих постатей, кот­рих надихала на творчість ця земля, вражає. Про те, що більшість цих звучних імен мають стосунок до регіону, наперед знали далеко не всі гості форуму: Сергій Прокоф’єв, Петро Кончаловський, Борис Грінченко, Дзига Вертов, Архип Куїнджі, Володимир Сосюра, Василь Стус, Анатолій Солов’яненко, Леонід Биков, Володимир Талашко, Сергій Жадан... І це лише мала частина реєстру.

Мало хто з відвідувачів пам’ятав, що літературний псевдонім Володимира Даля був Козак Луганський (за місцем народження), що видатний творець словника чудово володів українською, писав прозу про Україну й збирав місцевий фольклор.

Два колажі Сергія Параджанова на музейних стінах (загалом у виставковому просторі проекту представлено 200 художніх творів XIX–XXI століть) нагадали про поневолення Майстра у 1970­х в алчевській колонії. Режисер навіть там примудрявся створювати свої арт­об’єкти. Історія одного з них – всесвітньо відома. Одного разу в тій самій колонії Параджанов видавив цвяхом на кришці з­під кефіру портрет Пушкіна. За деякий час кружальце потрапило до Фелліні, котрий виробив його срібну копію. Така медаль пізніше стала нагородою кінофестивалю в Ріміні.

Іще цікава згадка – про один з перших зразків звукової документалістики від піонера кінематографа Дзиги Вертова: фільм «Ентузіазм. Симфонія Донбасу» (1930). Про цю стрічку Чаплін відгукнувся як про найліпшу звукозорову симфонію. І саме цю стрічку Британський кіноінститут у кінорейтингу 2014 року визначив як найвидатніший документальний фільм усіх часів.

Акценти

Ця картина, ясна річ, потрапила на великий екран форуму. Інші помітні фільми програми – зразок соц­реалістичного декадансу «Велике життя» Леоніда Лукова (1939), сюрреалістична стрічка «Квітка на камені» Сергія Параджанова (1962), розкадровані сучасні робітничі реалії – «Уроки української» Руслана Батицького та «День шахтаря» француза Гаеля Мокаера (2013).

Топ­заходами музично­теат­рального спрямування стали свіжий альбом­книжка «Бийся за неї» Сергія Жадана та гурту «Собаки в космосі», фрагмент опери «Коріолан» у постановці Влада Троїцького, перформанс pOST bLOK, зрежисований Діаною Айше та безліч висококласних концертних виступів – академічних, джазових, авангардних.

На літературних читаннях сяяли таланти того ж таки Жадана, Володимира Рафеєнка, Ірен Роздобудько, Дмитра Лазуткіна, а синтетичні твори презентували Оксана Цимбал та Ірина Волошина із перформансом за творами Івана Світличного, а також контрабасист Марк Токар і поетка Любов Якимчук, котрі в своєму діалозі з­поміж іншого вели мову про абрикоси й терикони як символи ніжного та водночас драматичного краю.

Показ нової колекції одягу донеччанина Віктора Анісімова – довгоочікуваний, а власне колекція – парадоксальна, адже присвячена «тренікам»: дизайнер наполягає, що вони не лише є атрибутами люмпенізовано­гопницького середовища, а й можуть бути вельми актуальним предметом гардероба. Модний блок також запам’ятався авторськими лекціями fashion­критика Зої Звиняцьківської.

Інтелектуальним тлом «ДонКульту» слугувала дискусійна платформа за участю філософів та митців. А благодійна тема втілилися в проведенні аукціону творів мистецтва останнім вечором соковитого проекту: логічна крапка у фрагментарному огляді форуму, який на певний час змістив акцент суспільства з фронтових висот новітньої історії Донбаського краю на висоти духовні.

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА