№19, жовтень 2014

«...Будеш чемпіоном!»«...Будеш чемпіоном!»

Тріумфальна перемога одесита, олімпійського чемпіона, заслуженого майстра спорту України, старшого лейтенанта Юрія Чебана на чемпіонаті світу з веслування на байдарках і каное в серпні 2014 року.

У фінальному заїзді на каное­одиначці на дистанції 200 метрів він із результатом 38, 137 секунди на тисячну її частку випередив росіянина Олексія Коровашкова. Нашого чемпіона Національний олімпійський комітет визнав найкращим спортсменом України в серпні. А В’ячеслава Сорокіна, особистого наставника каноїста, – найкращим тренером останнього літнього місяця.

Цікавлюся в Юрія, що відчував він, коли стояв у Москві на п’єдесталі й бачив, як піднімається синьо­жовтий прапор.

– Безперечно, гордість за свій народ, за свою країну. Дуже хотілося їй допомогти в цей непростий час бодай своєю невеликою перемогою. Сподіваюся, що мир і спокій знову будуть на нашій землі. Адже переконаний: ми сильніші духом за наших противників, правда – на нашому боці.

Приборкуючи норовисте каное…

За весло Юра вперше взявся у 1999 році, на так званому веслувальному каналі «14­й кілометр» в Одесі. Привела його туди мати, майстер спорту СРСР з веслування Людмила Чебан, яка поставила в каное, дала весло й сказала: «Греби, синку, якщо ти зараз не перевернешся, то бути тобі чемпіоном!».

– Із завданням я тоді впорався на «задовільно»: незугарно балансуючи, почав гребти й таки не перевернувся! Настанова мами спрацювала, – пригадує з усмішкою Юрій Чебан.

Спочатку талановитий юнак тренувався під керівництвом Євгена Лесяка, котрий дав йому перші поради, навчив тримати рівновагу. Дуже швидко в Юри з’явилося так зване почуття води, що, до речі, виникає не в кожного та яке постійно потрібно підтримувати тренуваннями. Так почалися його спортивні університети.

У великому спорті Юрій Чебан уже понад 15 років і належить до когорти найтитулованіших спортсменів України, що досягли найбільшого прогресу. Адже якщо на своїй першій Олімпіаді в Афінах у 2004 році він був п’ятий, на Олімпіаді в Пекіні в 2008­му – третій, то вже в Лондоні у 2012­му – перший. До цього потрібно додати й титул чемпіона світу в Дуйсбурзі в 2007 році, багато срібних і бронзових медалей чемпіонатів світу та Європи. І, нарешті, нинішню перемогу на чемпіонаті світу в Москві.

– У Юри немає особливих секретів, проте є велика жага до перемоги, бо він дуже вольовий та працьовитий. Одне слово, трудоголік, – розповідає Людмила Чебан.

Доленосною для сина вважає їхню зустріч на початку 2000 року із заслуженим тренером України, старшим тренером Національної збірної, представником СКА ЗС України В’ячеславом Сорокіним на юнацьких змаганнях у місті Южному… Саме тоді Юрій проявив свої найкращі риси, що й сподобалося В’ячеславу Михайловичу.

– Мене вразило, як він вів боротьбу. Як новачку, йому дісталося дерев’яне каное, що навіть трохи підтікало. Проте молодий амбіційний хлопець робив усе можливе, аби не фінішувати останнім, – пригадує тренер.

Воїн із веслом

У великому спорті фортуна всміхається тим, хто енергійно, напористо працює і намагається чогось досягти. Вже через три роки після навчання у спортшколі в місті Южному Юрій здобув срібну медаль у групі «юніор» на чемпіонаті світу в японському місті Комацу. А після перемоги на чемпіонаті Європи отримав і свою першу ліцензію на Олімпійські ігри в Афінах. Туди молодий спортсмен прибув одразу після призову до Збройних Сил України.

– Я завжди вважав, що справжній чоловік обов’язково має пройти через армійські випробування, вміти стріляти, мати навички рукопашного бою, – пригадує Юрій.

На його думку, саме армія загартувала його характер, допомогла відчути себе справжнім чоловіком, дала поштовх до нових здобутків на спортивній арені.

– Мій армійський тренер виховував мене, як сина. Саме В’ячеслав Михайлович, наставляючи закликами «помри, але дійди до фінішу перший», «назад ходу немає, всі мости спалені», неабияк загартував, – каже спортсмен.

У новому військовому колективі рядовий Юрій Чебан одразу став своїм. За словами тренера В’ячеслава Сорокіна, він дуже комунікабельний і компанійський, бо ніколи не мав зіркової хвороби, в нього всі – друзі й товариші.

І така атмосфера, звичайно, сприяла особистому зростанню спортсмена. Хоча на Олімпійських іграх в Афінах дива не сталося: було чимало амбіцій, була жага до перемоги, але бракувало головного – досвіду.

Урахувавши помилки Афін, український веслувальник­каноїст зробив усе можливе, аби у 2008 році на Олімпіаді в Пекіні стати призером.

– Ми з тренером тоді врахували особливості клімату, воду, напрямок вітру, доріжки. Наприклад, якщо ти стартуєш біля берега, то важче вибороти призове місце. Треба триматися ближче до центру. Взагалі є дуже багато нюансів, розібратися в яких допомагає досвід, – пригадує Юрій.

Тоді в Пекіні український спортсмен виборов «бронзу», поступившись лише досвідченому російському 13­разовому чемпіонові світу Максиму Опалєву та олімпійському чемпіону Афін іспанцю Давиду Каль Фігероа.

Роки тренувань заради 38 переможних секунд

У веслуванні на 200 метрів особливо яскраво реалізується один із головних олімпійських девізів – «Швидше!». Окрім спостереження за легким красивим ходом човника, глядача завжди інтригує непередбачуваність результату боротьби. І те, що рідко кому навіть із великих спортсменів вдається поліпшити чи бодай повторити свої рекорди...

– Щоб вибороти звання якнайшвидшого каноїста, спортсмени на змаганнях мають виступити на обраній дистанції в трьох турах: попередньому виступі, півфіналі й фіналі. І щоразу, виходячи з конкретної ситуації, так розподілити свої сили, щоб не опинитися за рискою призерів, – розповідає заслужений тренер України В’ячеслав Сорокін.

І тут одного таланту та іскри Божої мало. Під час міжнародних змагань обдарований від природи, але без відповідної тактичної й технічної майстерності спортсмен не має шансів стати лідером.

Думаю, Юрій Чебан дуже добре усвідомив цю істину. Рік у рік під час своїх повсякденних тренувань він постійно демонстрував невгамовну працездатність і вимогливість до себе, що, звісно, сприяло покращенню індивідуальної майстерності.

За словами В’ячеслава Сорокіна, дистанція у 200 метрів, де йде боротьба за соті частки секунди, висуває високі вимоги не лише до фізичної підготовки, а й передусім до психологічного настрою спортсмена.

– Веслування на каное – це дуже непростий вид спорту, бо тут задіяні майже всі частини тіла: руки, ноги, корпус. Потрібні чітка координація дій, силова витривалість. Враховуючи мої попередні помилки, ми з тренером напрацьовували спеціальні гребки, – розповідає Юрій.

– Чимало працювали й над психологічною стійкістю, – доповнює спортсмена тренер.

Звичайно, олімпійське «золото» для більшості спортсменів – найцінніша нагорода. Юрій і досі «прокручує» в голові той переможний фініш… Усі засоби масової інформації та букмекерські контори ставили тоді на росіянина Івана Штиля, який під час відбірних змагань у Росії переміг легенду цього виду спорту, олімпійського чемпіона Пекіна Максима Опалова. Але не так сталося, як гадалося.

– Я просто виконував усі настанови тренера. Щиро кажучи, коли фінішував, довго не міг усвідомити, що я – олімпійський чемпіон, – пригадує Юрій.

Дещо схоже відбулося й нині в Москві на чемпіонаті світу. У фінальному заїзді човен росіянина Олексія Коровашкова у фінішному створі майже порівнявся з каное Чебана. Господарі чемпіонату вже почали було святкувати, вирішивши, що «золото» дісталося їхньому співвітчизникові. Проте гострозоре око фотофінішу визначило: українець все­таки був перший, випередивши опонента буквально на мить – 0,006 (!) секунди.

Сьогодні Юрій відпочиває, та подумки вже готується до нових змагань у Ріо­2016. У свої 28 він сповнений оптимізму, спортивних і життєвих планів. А ще любить пофілософствувати.

– Коли почув знамениту радянську пісню «Есть только миг…», на думку спало: між стартом і фінішем? Відтоді слова цієї пісні перефразовую саме так. І ще мені здається, що «золото» не може бути кінцевою метою, бо тоді треба було б визнати, що життя закінчилося, – розмірковує він.

І має рацію…

Тому я впевнений: ми ще не раз почуємо про нашого чемпіона, котрий порадує новими перемогами та рекордами.  

Фото автора та із сімейного архіву Юрія ЧЕБАНА.

Автор: Євген ТИЩУК

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня