Академік у погонах

2 вересня виповнюється 100 років від дня народження видатного українця – академіка Академії правових наук України, заслуженого діяча науки і техніки, доктора юридичних наук, професора, генерал-лейтенанта внут­рішньої служби Петра Петровича Михайленка.

Ця непересічна людина все своє довге, майже 95­річне, насичене подіями і великою духовною працею життя присвятила служінню Україні.

Воїн, згодом генерал, солдат Великої Вітчизняної, який не раз ризикував своїм життям за нашу свободу, мав тяжке поранення… І видатний вчений, автор понад 400 наукових робіт, який взяв участь у підготовці близько 120 докторів і кандидатів юридичних наук.

До речі, саме він від імені Української РСР підписував Конвенцію ООН з прав людини.

І саме він зазнав гонінь і тиску за свою принциповість, громадянську позицію, переконання. Його, людину, котра до кінця життя знала напам’ять пушкінську поему «Руслан і Людмила», звинувачували в українському буржуазному націоналізмі, за що позбавляли всіх учених ступенів і звань…

Але він вистояв. Захистив своє добре ім’я, яке стало відомим не лише в Україні, а й далеко за її межами. Ще за життя був обраний почесним членом багатьох міжнародних наукових організацій, йому присвоєно міжнародні титули «Людина року» (США) і «Людина тисячоліття» (Велика Британія). Його ім’я і назва його Батьківщини (Україна) викарбувані в анфіладі Всесвітнього біографічного центру в Кембриджі.

Мені пощастило бути особисто знайомим з Петром Петровичем. Я брав участь у підготовці до друку його останніх монографій, слухав блискучі виступи професора у студентських аудиторіях. Неймовірно важко передати ті відчуття, коли спілкуєшся з людиною, яка мала дружні стосунки з багатьма своїми видатними сучасниками, такими, як, скажімо, Чарлі Чаплін і Володимир Висоцький…

Коли старовинними київськими вулицями йшов стрункий сивобородий генерал з очима мудреця, весь у золотому сяйві орденів і медалей, здавалося, все навкруги завмирало, навіть авто, що завжди кудись поспішають, зупинялися!

Сторічному ювілею легендарного академіка­генерала будуть присвячені урочисті заходи. Зокрема, побачить світ книга спогадів про Петра Петровича Михайленка.

До видання увійде і цей вірш, який я присвятив світлій пам’яті унікальної людини.