№15, серпень 2014

«У душі я львівський батяр»«У душі я львівський батяр»

говорить про себе провідний ліричний тенор Львівського національного академічного театру опери і балету імені Соломії Крушельницької заслужений артист України Олег Лихач. Незмінний на сцені герой-коханець проміниться природним гумором й оптимізмом. Тому такий легкий і проникливий його голос, який зворушує серця глядачів, бо щиро дарує їм радість зустрічі з високим мистецтвом.

Як зібрати телевізор для Куби

Коли львівські мемуаристи творитимуть літопис Львова на зламі третього тисячоліття, то обов’язково розкажуть про славного тенора Олега Лихача – соліста Львівського націо­нального академічного театру опери і балету імені Соломії Крушельницької. Бо його становлення як артиста органічно вплітається у життєпис рідного міста в час переходу з одного усталеного соціуму в інший, не відомий, але такий динамічний і непередбачуваний, що відкрив завісу нового для багатьох творчих натур. Серед них був і Олег Лихач.

Шкільна наука Олесеві (так сьогодні називає свого сина його 90­літня мама) давалася легко. До того ж артистичний, голосистий, вродливий хлопчина залюбки грав у театральних гуртках, навчався в музичній школі у класі скрипки, співав у славнозвісному хорі хлопчиків «Дударик», відві­дував Малу академію при університеті. Після турне «Дударика» і запису на фірмі «Мелодія» диска­гіганта у хлопця виросли крила. Мама привела Олеся до консерваторії на прослуховування, але там йому порадили спочатку змужніти, а потім – як Бог дасть.

– Я бачив себе на естраді, грав на гітарі, всі довкола захоплювались, особливо дівчата. І мені того вистачало. Життя було прекрасним. Ось тільки батьки наполягали, що треба йти вчитися. Школу я закінчив з однією четвіркою в атестаті, решта – «відмінно», і батьки порадили мені вступати до політехнічного інституту. На їхню думку, відкривалась добра перспектива поповнити ряди працівників місцевої промислової індустрії, яка вже тоді прославила Львів найкращими в СРСР цукерками, пивом, телевізорами, автобусами тощо. Два роки я повчився у вузі, покинув, мене забрали до армії. Там я, граючи на саксофоні, служив, чи то служив, граючи в оркестрі. Але, коли повернувся до Львова, треба було терміново шукати роботу, бо тоді діяв закон про дармоїдство. І я пішов гегемонити на завод – збирати телевізори для дружньої комуністичної Куби, – розповідає співак.

Про навчання в консерваторії Олег Лихач вже не думав, а ось мама була наполеглива в досягненні своєї мрії. Вона знайшла шляхи­дороги, аби її сина прослухав професор Роман Вітошинський. І Олеся зарахували до Львівської консерваторії на вечірнє відділення. Не знала тоді щаслива матуся, що навчатиметься її син у консерваторії… 11 років. Але на те були вагомі причини. Виникла потреба шукати нову роботу, віддалену від заводського життя, але наближену до театрального світу.

У понеділок на роботу до театру

– Я був цілковитий невіглас у театральному житті і прийшов найматися до театру на роботу в понеділок, тобто вихідного дня, – пригадує Олег Лихач. – Спочатку зайшов у театр Заньковецької: надумав працювати робітником сцени, але там відповіли, що сьогодні – вихідний. Тоді пішов через дорогу, в оперний, і почув те саме. Того дня мав уродини й вирішив купити друзям пляшку вина. А це був час андроповщини, коли держава затято боролася з алкоголізмом. Дружинники й міліція робили облави всюди: у кафе, магазинах. І мене схопили в гастрономі, коли я купував вино, і привезли у райвідділ. Я пояснив, що маю вихідний, а дата у паспорті засвідчила день мого народження. Відпустили. Тоді я, окрилений, почав просити міліцію, аби повернула мене в чергу, на те саме місце, звідки взяла. На моє приємне здивування, коли я вдруге з’явився у гастрономі, черга ще збереглася. Відтоді понеділок для мене – день важкий, бо театр вихідний, а я без нього не живу...

Саме в розбурхані хвилями національного піднесення 90­ті роки у Львові виникло чимало музичних гуртів, оркестрів, театрів. Для львівських артистів стали відкритими заборонені радянською цензурою пісенний спадок січових стрільців, вояків УПА, галицькі шлягери. І тут заграла кров у генах нащадка славних героїв­українців Олеся Лихача. Його просто носило гребенями хвиль національно­свідомого океану відродження цього патріотичного мистецького руху. Він натхненно працював солістом у інструментальному квартеті «Львівське ретро», Львівському естрадному театрі­студії «Не журись». Ці творчі колективи були такими популярними, що роками не з’являлися у Львові, а постійно гастролювали в Західній Німеччині, Америці, Канаді, Аргентині, Великій Британії, Бельгії, Парагваї, Бразилії, де їх, радісно вмиваючись щасливими слізьми, приймала українська діаспора. Так минуло кілька років гастрольної ейфорії. За цей час Олега Лихача відрахували з консерваторії. Треба було визначатися. «Там добре, де нас немає», – відповів Лихач на запрошення залишитися в Канаді й повернувся до Львова.

«Маю двійку з поведінки і цьому я не рад»

Олег Лихач у Львівський театр опери і балету прийшов працювати артистом хору. Проте недовго стояв на хорах. Швидко одержав роль Принца в опері «Принцеса­Попелюшка». Але й тут під час першого виходу на сцену потрапив у халепу – спізнився.

– Мене банально заговорили і я втратив відчуття часу, – пригадує митець. – Уже чую: лунають слова, після яких я маю бути на сцені, а далі – пауза, аж занадто довга. Нарешті я влітаю на сцену зі словами:

«На сніданок знову грінки,
маю двійку з поведінки,
і цьому я не рад....».

Насправді ж романтичному та кмітливому красеневі Принцові вдається залагодити цю недбалість своєю харизмою. Олега Лихача відразу прийняли в театральну сім’ю. Бо зрозуміли: без сцени він жити не зможе.

– Не варто вірити тому, що артисти кажуть, ніби вони не бояться сцени. Це неправда. У кожного, я переконаний, вихід на сцену провокує особливі почуття. І це не страх, це щось глибше та благородніше – енергетика, котра висвічує твій дар: або він є, або його немає. І це одразу бачить увесь світ, сфокусований у лорнетці прискіпливого глядача. У такі хвилини я зосереджуюсь і навіть, про всяк випадок, перевіряю, чи застібнута на моїх штанах «блискавка». По тому легко піднімаюсь у володіння свого ліричного Тенора, – ділиться роздумами співак.

Олег Лихач – провідний соліст львівської опери. На сцені він приречений бути героєм­коханцем, бо має ліричний тенор. Однак у концертних програмах або ж десь на гастролях він любить зіграти те, чого від нього не чекають. Знаючи цю особливість його артистичної натури, співакові запропонували роль Миколи Задорожного в опері «Украдене щастя». «Це повна дурість – як може усталений в нашій опері герой­коханець грати нещасного старого Миколу, котрого зраджує дружина. Я не повірю, що Анна не любить Миколу­Лихача, адже це красень­ловелас, а не спрацьований і ошуканий чоловік, що викликає співчуття», – саме так вважали колеги. Однак це лише заохотило Олега до творчої праці над новою роллю, не характерною для його амплуа. Він з успіхом дебютував в «Украденому щасті». Його Микола Задорожний не відповідає знаному стереотипу немічного, немолодого та скривдженого чоловіка. Він молодий і готовий боротися за свою долю.

Лихач збирає друзів

Олег Лихач з особливим пієтетом ставиться до гастролей. Він постійно приятелює з солістами Одеської, Кишинівської опер. Його запрошують співати в ці театри. Якось разом з одеськими та молдавськими солістами митець гастролював у Великій Британії. Це був винятково напружений графік: зіграли 27 вистав за два місяці.

– Я здобув неоціненний акторський досвід і чудове товариство друзів, з котрими постійно підтримую зв’язки, – зауважує Олег. – Бо для мене спілкування – джерело натхнення. Якось я подумав: от якби зробити вечір «Лихач збирає друзів». Але тут же відмовився, бо зала нашої опери не розмістить усіх, хто відгукнеться на цей заклик.

У Львові є багато шанувальників ліричного тенора Олега Лихача. Його люблять за відкритість і відданість сцені. Він грає радісно й натхненно, аби глядач відчув ті пристрасті, які тут вирують.

– На щастя, усі мої оперні партнерки – прекрасні жінки, і, щоб їх любити, треба любити саме життя. Я маю кохати на сцені – якщо обнімати, то обнімати, а не імітувати обійми. Можу направду штовхнути партнера, порвати намисто на Віолетті. Я бавлю публіку, бо люблю її. Адже вона за цим і приходить до театру. Справжні актори часом не знають, де вони грають, а де, граючи, живуть. Де та межа, той перехід?..

– Бог любить таких людей?

– Так, звісно, бо ти віддаєшся грі сповна й шукаєш щось нове в образах своїх героїв.

Окрім праці на оперній сцені, Олег Лихач викладає вокал у Львівській національний музичній академії імені Миколи Лисенка. Він вже випустив у мистецький світ кількох своїх вихованців. Син співака також навчається в цій академії. Щоправда, Іван­Данило Лихач не успадкував від батька ліричного тенора, а має баритон.

– Олег Лихач – гордість нашого театру, – переконаний генеральний директор Львівського національного академічного театру опери і балету імені Соломії Крушельницької Тадей Едер. – Його герой­коханець і легковажний, і трагічний. Його натура прекрасно передає всі нюанси образів, бо він має вроджене почуття гумору. А це той дар, завдяки якому артистові вдається зіграти все, за що він береться. Олег Лихач – наш провідний тенор, котрий постійно зайнятий на сцені, в концертах, у різних творчих проектах. Навіть патріотичні акції у Львові не обходяться без нього. Його врод­жена нота оптимізму звучить по­особливому, коли Олег Лихач на площі біля Ратуші починає співати гімн «Ще не вмерла України...», а львів’яни дружно підхоплюють.

Автор: Лариса МАРЧУК

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня