передплата Українською | In English

№13, липень 2014

Слово кольору світла

Поділитися:

Анатолію ПАЛАМАРЕНКУ виповнюється 75 років

Він приходив у наше дитинство в епоху чорно-білих телевізорів. Тоді здавалося, що тексти, огранені акторською віртуозністю, він придумує сам.

І в цьому нашому дитячому невігластві було зерно істини. Під час художнього читання народний артист України Анатолій Несторович Паламаренко завдяки своєму дару раптом робився рівновеликим тим авторам, твори яких озвучував. Дару унікальному, адже хто ще з артистів такого незвичного творчого спрямування заслужив звання Героя України, лауреата Національної премії імені Т. Г. Шевченка?

Отож Паламаренко забарвлював веселими тонами атмосферу нудного радянського телебачення, і це саме телебачення несподівано ставало кольоровим. Так само колись, читаючи улюблені вірші своїм ровесникам у виснаженому війною Макарові (Київська обл.), підліток Толя робив яскравішим життя своєї малої батьківщини. А згодом випускник Білгород-Дністровського культосвітнього технікуму, Київського театрального інституту, актор Хмельницького облдрамтеатру імені Г. Петровського, Київської національної філармонії знову став на ті самі, свої улюблені граблі – художнє слово. Урешті, відлига потребувала інших, світлих настроїв.            

Утім, Анатолію Несторовичу підвладні настрої як оптимістичні, так і драматичні. Гоголь, Нечуй-Левицький, Довженко, Остап Вишня, Глазовий, Айтматов... Голосом скількох видатних і геть різних літераторів був артист розмовного жанру Паламаренко! Особливою главою його творчості є Шевченко. "Гайдамаки", "Сон", "Дума Кобзарева" лунали у виконанні Анатолія Несторовича в оркестровому супроводі й спричинили правдивий бум у середовищі шанувальників сценічного мистецтва. Утім, так само, як і музична вистава "Трубить Трубіж" (за поемою Бориса Олійника).

Проте минулий час тут ні до чого. По-перше, багато років поспіль Паламаренко навчає студентів столичних вишів культурі вишуканого художнього слова, тобто за ним крокують покоління майбутніх майстрів. А по-друге, неповторний тембр Анатолія Несторовича не знає віку і ще довго-довго радуватиме публіку.

Автор: Ніла ІВАНЕНКО

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Повідомлення Білого дому про розмову Зеленського і Трампа містило неправду Сьогодні, 15 листопада

Стала відома дата зустрічі "нормандської четвірки" Сьогодні, 15 листопада

У Зеленського підтвердили дату зустрічі з Путіним Сьогодні, 15 листопада

Приватизація на французький манер Сьогодні, 15 листопада

"Справа банкірів": суд не арештував Писарука і визначив 5 мільйонів застави Сьогодні, 15 листопада

Новини 14 листопада: бюджет, державні землі, зростання економіки Вчора, 14 листопада

Комітет ООН схвалив проєкт резолюції про захист прав людини в Криму Вчора, 14 листопада

Зеленський обговорив з Туском "Північний потік-2" Вчора, 14 листопада

Нищівний варіант для України - Тимошенко прокоментувала авантюру Геруса з імпорту електроенергії з РФ Вчора, 14 листопада

Київська «Свобода» вимагає не допустити продажу землі Вчора, 14 листопада