Слово кольору світла

Анатолію ПАЛАМАРЕНКУ виповнюється 75 років

Він приходив у наше дитинство в епоху чорно-білих телевізорів. Тоді здавалося, що тексти, огранені акторською віртуозністю, він придумує сам.

І в цьому нашому дитячому невігластві було зерно істини. Під час художнього читання народний артист України Анатолій Несторович Паламаренко завдяки своєму дару раптом робився рівновеликим тим авторам, твори яких озвучував. Дару унікальному, адже хто ще з артистів такого незвичного творчого спрямування заслужив звання Героя України, лауреата Національної премії імені Т. Г. Шевченка?

Отож Паламаренко забарвлював веселими тонами атмосферу нудного радянського телебачення, і це саме телебачення несподівано ставало кольоровим. Так само колись, читаючи улюблені вірші своїм ровесникам у виснаженому війною Макарові (Київська обл.), підліток Толя робив яскравішим життя своєї малої батьківщини. А згодом випускник Білгород-Дністровського культосвітнього технікуму, Київського театрального інституту, актор Хмельницького облдрамтеатру імені Г. Петровського, Київської національної філармонії знову став на ті самі, свої улюблені граблі – художнє слово. Урешті, відлига потребувала інших, світлих настроїв.            

Утім, Анатолію Несторовичу підвладні настрої як оптимістичні, так і драматичні. Гоголь, Нечуй-Левицький, Довженко, Остап Вишня, Глазовий, Айтматов... Голосом скількох видатних і геть різних літераторів був артист розмовного жанру Паламаренко! Особливою главою його творчості є Шевченко. "Гайдамаки", "Сон", "Дума Кобзарева" лунали у виконанні Анатолія Несторовича в оркестровому супроводі й спричинили правдивий бум у середовищі шанувальників сценічного мистецтва. Утім, так само, як і музична вистава "Трубить Трубіж" (за поемою Бориса Олійника).

Проте минулий час тут ні до чого. По-перше, багато років поспіль Паламаренко навчає студентів столичних вишів культурі вишуканого художнього слова, тобто за ним крокують покоління майбутніх майстрів. А по-друге, неповторний тембр Анатолія Несторовича не знає віку і ще довго-довго радуватиме публіку.

Автор: Ніла ІВАНЕНКО