Оптимізація форм взаємодії у тріаді «особа – суспільство – держава»: досвід профспілок Чеської Республіки

У сучасній економічній ситуації профспілкам досить складно виконувати свої основні завдання, наприклад, такі, як забезпечення хороших умов праці, гідної заробітної плати для працівників. Зважаючи на євроінтеграційний вектор зовнішньої політики української держави, особливої уваги заслуговує досвід розв’язання таких проблем профспілковими рухами та об’єднаннями європейських країн, зокрема завдяки оптимізації форм взаємодії у тріаді «особа – суспільство – держава».

Так, досвід країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ), зокрема Чеської Республіки, щодо залучення недержавного сектору, в тому числі й профспілкових об’єднань, для вирішення найактуальніших завдань розвитку суспільства, може слугувати наочним прикладом у побудові громадянського суспільства в Україні. Адже саме країни ЦСЄ протягом 1990-х – початку 2000-х років пройшли шлях до членства в ЄС, що є метою й для України. Важливу роль у цьому процесі відіграли профспілкові об’єднання.

Інтерес до Чеської Республіки викликаний ще й тим, що саме вона стала першою країною ЦСЄ, яка підписала договір про асоціацію з ЄС і, отже, першою в регіоні на політичному рівні задекларувала свої європрагнення. Поява праць з проблематики українсько-чеських взаємин свідчить про поступове зростання інтересу дослідників до Чехії та її інститутів громадянського суспільства. Так, у минулому десятилітті з’явилися дисертаційні дослідження, присвячені міждержавним відносинам Чеської Республіки та України кінця ХХ – початку ХХІ століття, серед яких відзначимо роботи В. Федурці [17] та О. Цуп [19]. Українсько-чеський вимір двосторонніх зв’язків досліджують також Є. Кіш [4],
Р. Корсак [5] та інші вчені. Проте слід зазначити, що попри значну кількість праць, присвячених проблемам розвитку профспілкового руху у світі та Європі (наприклад, праці Л. Галкіної та Є. Чугунова [1], П. Давидюка [2],  В. Можаєва [7], В. Песчанського [8], Р. Трауб-Мерца та Ю. Еккля [16] та ін.), проблематика профспілкового руху в Чеській Республіці та практика його взаємодії із суспільством і владою поки що недостатньо широко представлена у вітчизняній історіографії. Серед закордонних видань треба згадати працю М. Маянта «Профспілки в Чеській Республіці» [22], яка є частиною загальноєвропейського проекту огляду профспілкових об’єднань, ініційованого Європейським профспілковим інститутом (ETUI).

Аналіз досвіду чеських профспілкових об’єднань свідчить про ефективність їхніх методів у забезпеченні рівноправних відносин та інтересів працівників у чеській тріаді «особа – суспільство – держава». У Чехії існує єдина профспілкова організація для всіх працівників, до складу якої можуть входити працівники найрізноманітніших спеціальностей (від металургів до працівників освіти), будь-яких виробництв і регіонів країни [3]. У згаданій тріаді основна мета чеських профспілок – обмеження влади роботодавця над працівниками і створення їм максимально комфортних умов праці й забезпечення високої заробітної плати.       

 Наприклад, профспілка металістів KOVO була обурена тим, що зростання прибутку в металургійній галузі аж ніяк не вплинуло на зростання заробітної плати працівників, і попередила про можливість загального страйку металістів і металургів Чехії, якщо після звернення профспілки не підвищиться оплата праці робітників. Окрім того, профспілки постійно вимагають від уряду повної звітності про діяльність аутсорсингових агенцій, які займаються залученням робочої сили в Чеську Республіку [11]. 

 Хоча чеські профспілкові об’єднання й не мають такого вагомого голосу, як, наприклад, такі організації у Франції, Німеччині або Бельгії, де профспілки традиційно являють собою реальну впливову силу, їхня діяльність прописана на законодавчому рівні. В Чехії, як і в інших країнах Євросоюзу, профспілки є неодмінним традиційним елементом громадянського суспільства. При цьому в Чеській Республіці вони мають у розпорядженні такий владний механізм, як Тристороння комісія. Тут вони представлені декількома профцентрами як узаконена сторона правовідносин, що озвучує позиції працівників з тих чи інших питань. Про ефективність їхньої діяльності свідчить і здобуття Чехією членства в ЄС, і зростання рівня життя людей у 1990-х – 2000-х роках.

Щоправда, останніми роками стало помітним скорочення масштабів діяльності профспілок. Це зумовлено тим, що працівники невеликих підприємств більше розраховують на безпосередню домовленість із роботодавцем, а не на підтримку профспілки [18]. Як і в сучасній Україні, ставлення суспільства до профспілкового руху в Чехії не позбавлене певних стереотипів, приміром, такого, що профспілка – це пережиток комуністичного минулого, коли вона була потрібна здебільшого для проведення першотравневої демонстрації. А приклад європейських профспілкових надбань не надто надихає чеських працівників, бо більшість із них не задоволена місцем Чеської Республіки в Євросоюзі [11].

Та попри перешкоди на шляху утвердження профспілок як дієвого механізму громадянського суспільства, в Чехії сьогодні успішно діють десятки професійних об’єднань працівників. Серед них чотири найбільші профспілки – провідна Чесько-моравська конфедерація профспілок, яка об’єднує 31 галузевий професійний союз і має загальну чисельність понад 860 тисяч членів; Асоціація незалежних профспілок Чехії, що об’єднує 13 галузевих профспілок і понад 240 тисяч членів; Конфедерація мистецтва і культури, що налічує 20 профорганізацій і 70 тисяч членів; Профспілкове об’єднання Чехії, Моравії і Сілезії, у складі якого близько 55 профорганізацій і понад 20 тисяч членів.

Власне, самі ці назви найчастіше фігурують у хроніці подій чеського суспільного життя, а профспілкові лідери Ярослав Заваділ (Чесько-моравська конфедерація профспілок), Бохумір Дуфек (Асоціація незалежних профспілок Чехії), Йозеф Стржедула (KOVO) та інші лідери часто коментують найзначущіші події в житті держави з позиції ставлення до них профспілкових рухів, які вони представляють.

Серед головних завдань профспілок у Чеській Республіці – захист прав людини, соціальних і економічних інтересів членів організації, ефективне виконання посередницьких функцій у тріаді «особа – суспільство – держава». Крім того, саме профспілки налагоджують діалог роботодавців із працівниками, інтереси яких вони захищають, застосовуючи й такий метод, як колективні переговори, що є одним із найважливіших інструментів профспілкової діяльності в Чехії.

Цей інструмент повною мірою застосовується профспілками на підприємствах. Профспілковий центр репрезентує інтереси своїх членів у роботі Тристоронньої комісії Чеської Республіки, на рівні якої здійснюються переговори з урядом і асоціаціями роботодавців щодо трудового законодавства, соціально-економічної політики, охорони здоров’я та безпеки [6]. 

Згідно із законом у Чеській Республіці лише профспілки та їхні органи є законними представниками працівників у трудових відносинах, лише асоціації мають право на ведення колективних переговорів. Профспілка також представляє інтереси працівників у трудових відносинах. Окрім того, вона має дієве право контролю за дотриманням роботодавцями трудового законодавства, а також право на проведення перевірок, пов’язаних із гігієною та безпекою. Трудовий кодекс передбачає попередні консультації з профспілками щодо законопроектів, які стосуються трудової і соціальної сфери. Профспілки можуть вступати в юридичні відносини з роботодавцем: вести переговори з ним від імені всіх працівників і підписувати колективні договори, дія котрих юридично обов’язкова для всіх працівників [6]. Отже, чеські профспілки є дієвим чинником прийняття державних рішень, що стосуються трудової і соціальної сфер, вони роблять реальний внесок у розвиток чеського суспільства.

Такий стан речей є об’єктивно вигідним для працівника, адже в умовах ринкової економіки більшість рішень про заробітну плату і  умови праці приймаються роботодавцями, а не урядом. У такому разі саме профспілки дбають про захист інтересів працівника, а інструментом впливу на умови праці й розмір заробітної плати є договір між сторонами як інструмент консенсусу й вирішення спорів, що виникають у тріаді «працівник – роботодавець – держава». Сьогодні колективний договір – основний інструмент регулювання соціально-правових відносин у Чехії, адже галузевих угод тут зазвичай не укладають, а в бюджетній сфері відсутня тарифна сітка. Як виявилося, в епоху глобалізації в умовах невеликої країни з високою часткою іноземного капіталу в промисловій і торговельній інфраструктурах внутрішні галузеві угоди особливого значення не мають [18].

Як свідчить практика, саме чеські профспілки є авангардом громадянського суспільства у взаємодії з політиками та відстоюванні інтересів працівників за допомогою неполітичних страйків. Важливим завданням профспілок (і це позитивний приклад, який можна наслідувати в Україні) є допомога (шляхом укладання колективного договору між працівниками й роботодавцем) у забезпеченні гідного рівня життя працівників. На підприємствах, де профспілки активно працюють, належно облаштовано робочі місця, створено умови для оздоровлення й відпочинку (включаючи пільгові путівки в чеські оздоровчі табори й на морське узбережжя Хорватії, Чорногорії або Італії), для збалансованого харчування робітників.

Прикладом турботи профспілок про соціально-побутові аспекти життя працівників стало, скажімо, нещодавнє звернення Чесько-моравської конфедерації профспілок, медичних профспілкових організацій та представників деяких курортів, у якому вони вимагають негайного скасування стандартів, прийнятих у сфері санаторно-курортного забезпечення, бо, на їхню думку, вони рівнозначні ліквідації всієї системи. Адже у 2013 році термін перебування пацієнтів, що отримали путівку на санаторно-курортне лікування, скоротився з чотирьох до трьох тижнів, водночас обмежено й права громадян на отримання послуг у цій сфері, що оплачуються за рахунок стандартної медичної страховки. Це й викликало протест профспілок, які захищають інтереси своїх рядових членів [13].

 В умовах кризи, у яких перебуває низка країн, зокрема й Чехія, саме профспілки проявили себе реальною силою, що стала на заваді планам зниження соціальних стандартів у державі. Високий рівень безробіття в країнах ЄС призводить до того, що навіть у Західній Європі починають нехтувати раніше чинними нормами соціального захисту. У Чехії криза спричинила зростання безробіття й у 2009 році призвела до того, що країна продемонструвала найгірші за останні 16 років показники розвитку. Глава держави змушений був подати у відставку попри те, що країна здійснювала перехідне головування в Євросоюзі в першому півріччі 2009 року.

Сьогодні з-поміж багатьох невирішених питань, що перебувають у центрі уваги профспілкових організацій Чехії, слід згадати рівень заробітної плати і пенсій, розмір яких у Центрально-Східній Європі значно нижчий, ніж у західній частині континенту. До того ж обвал фінансового ринку додав нових негативних аспектів: трудові угоди нині укладаються на значно менші терміни без виплати страховки за простої або нещасні випадки на виробництві [10]. 

 Це спонукало чеські профспілки активніше реалізовувати свої важливі посередницькі функції в системі «особа – суспільство – держава». Одна з нових акцій – звернення на початку 2012 року Асоціації незалежних профспілок Чехії до міністра праці і соціальних справ Яромира Драбека з вимогою запровадити піврічний мораторій на праце-влаштування іноземців із третіх країн. На думку представників асоціації, іноземці відбирають роботу в чехів і уряд мав би насамперед подбати про своїх громадян. За словами голови асоціації Бохуміра Дуфека, безробітні чехи могли б зайняти робочі місця іноземців, а не стояти в черзі по допомогу у зв’язку з безробіттям [21].  

Такі вимоги зумовлені тим, що на кінець 2011 року рівень безробіття в Чеській Республіці становив 8,6%, а тому такі заяви стали суспільно затребуваними й не залишилися без відповіді на державному рівні: в червні 2013 року було оголошено, що чеська влада планує внести чергові зміни до закону про іноземних громадян. Цей закон останніми роками змінювався декілька разів, передовсім під тиском профспілок, і зазвичай це ускладнювало становище мігрантів.

Внесення чергових змін ініціювало Міністерство внут-рішніх справ, яке слідом за профспілками зауважило, що іноземці мають занадто переваг на території Чехії, однак від цього немає належних фінансових зисків для економіки. Експерти стверджують, що закон у його нинішній редакції спричинить погіршення становища іноземців з усіма видами віз і посвідок на проживання, навіть із постійною. Наприклад, мігранти, які вже мають постійну посвідку на проживання, можуть позбутися її через будь-яку податкову заборгованість або несплату пені [20].

 На тлі кризових явищ в економіці й зростання безробіття така позиція профспілок та ініціаторів подібних проектів, спрямованих на подолання внутрішніх проблем суспільного розвитку, свідчить про високий рівень їхнього впливу й важливе місце в житті чеського суспільства. До того ж їхня діяльність не обмежується виробничою сферою. Чеські профспілкові об’єднання, наприклад, активно займаються житловою проблемою. Річ у тім, що, не маючи власного житла, 25–27% працюючого населення Чехії орендують його. Профспілкові організації, зважаючи на цю обставину, стали ініціатором і домоглися ухвалення спеціального закону
про оренду житла, який унеможливлює різке зростання цін для працівників-квартиронаймачів. Безперечно, ринкових тарифів ніхто не скасовував, однак згаданий закон допомагає певним чином їх регулювати [11].

 Чеські профспілки часто виступають як рушійні сили суспільно-політичних процесів у державі. Одними з найефективніших методів, що їх вони застосовують у своїй діяльності, є страйки та мирні демонстрації. На відміну від України, де такі заходи заполітизовані, а їхні учасники – це «професійні» проплачені мітингувальники, в Чехії самі профспілки – реальні учасники й виконавці цих масових акцій. Останніми роками збільшилася кількість протестів проти непопулярних антикризових урядових рішень, що передбачали зниження соціальних стандартів. Наприклад, наприкінці квітня 2012 року в Празі було проведено антиурядову демонстрацію профспілок і громадської платформи «Стоп уряду», спрямовану проти непопулярних реформ кабінету Петра Нечаса. В акції взяли участь понад 4 тисячі осіб. Зі свого боку, прем’єр-міністр Чехії зазначив, що «уряд готовий вести переговори з профспілками, однак ведення профспілками таких переговорів з позиції диктату є неприйнятним» [15].

Відставка прем’єр-міністра Петра Нечаса в червні 2013 року через підозру в корупції значною мірою була спричинена й тиском профспілок. Скориставшись нею, Чесько-моравська конфедерація профспілок і Асоціація незалежних профспілок Чехії виступили з вимогою провести дострокові парламентські вибори. «Уряд своїми реформами лише поглибив економічну кризу», – йшлося в розповсюдженій спільній заяві двох профспілок, підписаній їхніми лідерами Ярославом Заваділом та Бохуміром Дуфеком. Кабінет міністрів правив країною «без огляду на суспільний консенсус», і «єдиним виходом є проведення дострокових виборів». Профспілки закликали політиків, які представляють політичні партії, підтримати їхнє звернення [14]. 

Роль профспілок у політичному житті проявилася й під час перших в історії Чехії прямих президентських виборів, які відбулися 26 січня 2013 року. З точки зору профспілок, озвученої напередодні виборів Ярославом Заваділом, Карел Шварценберг був неприйнятним кандидатом у президенти, оскільки, як член уряду Нечаса, він також мав нести відповідальність за антисоціальну політику [12].

Як відомо, президентом Чехії став Мілош Земан, кандидатуру котрого підтримали головні чеські профспілки. Але на цьому їхня політична активність не припинилася. Вони виступили проти формування уряду чиновників, який президент запропонував тимчасово утвердити до проведення парламентських виборів. Так, лідер профспілки KOVO вважав, що країні потрібен «справжній політичний уряд», а не тимчасовий, який не спроможний розв’язати ані економічних проблем, ані проблему безробіття в країні. Лідер профспілки працівників сфери охорони здоров’я Мартін Енгель також зауважив, що єдиним виходом із кризи є дострокові вибори [9].

Отже, профспілки в Чеській Республіці посідають важливе місце в суспільному житті держави як рупор інтересів працівників у забезпеченні їхніх реальних потреб. Заходи, зокрема й політичні, що їх уживають профспілки та їхні лідери, засвідчують їхню ефективність у відстоюванні інтересів працівників і важливу роль у суспільно-політичному житті країни. Відповідний досвід цілком можна застосувати й в українських реаліях. 

Джерела

1. Галкина Л. И., Чугунов Е. В. Международное профсоюзное движение в обществах второго модерна [Електронний ресурс]. – http://alma-mater.luguniv.edu.ua/magazines/visnyk/2010/12_2010_soc_part2_tom2.pdf

2. Давидюк П. Г. Профсоюзное движение: история, теория и практика. – Минск: МИТСО, 1999. – 269 с.

3. Деятельность профсоюзов в Чехии [Електронний ресурс]. – http://www.pulset.ru/club/statya.php?id_st=135

4. Кіш Є. Центральна Європа в сучасній системі єврорегіональної інтеграції. – Ужгород: Ліра, 2008. – 440 с.

5. Корсак Р. Українсько-чеське міждержавне співробітництво в 1991–2005 рр. – Ужгород: Гранда, 2007. – 208 с.

6. Международные аспекты профсоюзного движения [Електронний ресурс]. – http://fpu.ua/mezhd_opyt.html#chapter16

7. Можаев В. Е. Как работают профсоюзы за рубежом. – М.: Профиздат, 1993. – 95 с.

8. Песчанский В. В. Профсоюзы в гражданском обществе: опыт Запада // Мировая экономика и международные отношения. – 1994. – № 1. – С. 100–113.

9. Президент настаивает на правительстве чиновников, политические партии и профсоюзы выступают против [Електронний ресурс]. – http://www.emigrace.com/novosti/prezident-nastaivaet-na-pravitelstve-chinovnikov-politicheskie-partii-i-profsoyuzi-vistupayut-protiv/

10. Призраки прошлого вновь бродят по Восточной Европе [Електронний ресурс]. – http://inosmi.ru/europe/20091125/156689513.html

11. Профсоюзные движения в Чехии едва ли не популярнее политических партий [Електронний ресурс]. – http://www.pulset.ru/club/statya.php?id_st=381

12. Профсоюзы против Шварцен-берга [Електронний ресурс]. – http://www.czechtoday.eu/obschestvo/profsoiuziprotiv-shvartsenberga.html

13. Профсоюзы требуют упразднить стандарты, ведущие к краху санаторно-курортного обеспечения [Електронний ресурс]. –  http://www.czechwalker.com/czech-daily-news/24095/

14. Профсоюзы Чехии настаивают на проведении досрочных парламентских выборов [Електронний ресурс]. – http://rus.ruvr.ru/news/2013_06_17/Profsojuzi-CHehii-nastaivajut-na-provedenii-dosrochnih-parlamentskih-viborov-2148/

15. Профсоюзы Чехии решили пока не бастовать против реформ правительства [Електронний ресурс]. – http://ria.ru/parties/20120522/655898721.html#13746467433503&message=resize&relto=register&action=addClass&value=registration

16. Трауб-Мерц Р., Эккль Ю. Международное профсоюзное движение: слияния и противоречия [Електронний ресурс]. –  http://library.fes.de/pdf-files/id/06561.pdf

17. Федурця В. Система регулювання зовнішньоекономічних зв’язків у Чеській Республіці: досвід організації для України: Дис. … канд. екон. наук. 08.02.03/ Ужгородський національний ун-т. – Ужгород, 2006. – 200 арк.

18. Цены и тарифы, или Как в Чехии решаются социально-трудовые проблемы [Електронний ресурс]. –  http://www.ikd.ru/node/4368

19. Цуп О. Чеська Республіка і Україна в міждержавних відносинах кінця ХХ – початку ХХІ ст.: Автореф. дис. … канд. іст. наук. 07.00.02/ Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Львів, 2009. – 20 с.

20. Чехия вновь ужесточает правила для мигрантов [Електронний ресурс]. – http://news.finance.ua/ru/~/1/0/all/2013/06/26/304422

21. Чешские профсоюзы требуют запретить трудоустройство иностранцев [Електронний ресурс].  –  http://www.euromag.ru/czechia/17563.html

22. Myant M. Trade unions in Czech Republic. – Brussels, 2010. – 75 p.

Автор: Ігор ТКАЧЕНКО