передплата Українською | In English

№17, вересень 2013

Лері Сванідзе: треба полюбити «дикуна»...Лері Сванідзе: треба полюбити «дикуна»...

Кожний курортний сезон висвітлює головний напрям у розвитку галузі. І нинішній не є винятком. На півострів цього літа линув потік «диких» туристів, що за кількістю опинилися на першому місці. Й відразу постало запитання: чи виправдають вони наші очікування? «Дикий» турист, на жаль, не в змозі дотягтися до рівня високих цін. Йому б відпочинок подешевше та й послуги не дуже дорогі. Який прибуток від нього?! – ремствують «продавці» відпочинку. Проте світова практика свідчить, що успіх цієї справи цілком у руках приймаючої сторони.
То що потрібно людині, яка прагне відпочинку й накопичила певний запас коштів? Це запитання ми поставили Лері Георгійовичу СВАНІДЗЕ – голові Кореїзької селищної ради. І розмова наша відбулася переважно в руслі філософствування та соціальної психології.

– Перше й головне: відпочивальника треба любити. До того ж кожного – і організованого, і «дикого». А в нас його, як з'ясовується, любити не хочуть. Утім, стверджує статистика, саме так званий неорганізований, «дикий» турист щорічно попов­нює кримську скарбницю набагато більше, ніж організований. Цей сезон іще раз підтвердив: відпочивальників у Криму більше, ніж торік, саме за рахунок «дикунів». І це природно, бо, даруйте за тавтологію, самою природою Крим споконвічно призначений саме для вільного відпочинку. Це лише з часом потужний потік відпочивальників привернув увагу посередників – турфірм, що прагнуть «заорганізувати» процес із вигодою для себе. Але сучасний курортник краще за будь­яку турфірму знає, де і як відпочити. Він достатньо поінформований завдяки рекламі в ЗМІ та Інтернеті, й для того, аби, як то кажуть, збулася мрія про відпочинок, йому залишається подолати три перешкоди. По­перше, доїхати до місця відпочинку. Якщо людина мешкає далеко від моря, в неї попереду перше серйозне випробування – придбання квитка на поїзд або літак, аби до цього моря благополучно дістатися. Сповнена надій, вона завчасно, аж за 45 діб, звертається до каси попереднього продажу квитків. А там з'ясовується, що надії її марні й до моря в найліпшому разі доведеться їхати або на бічній, або на верхній полиці, адже всі нижні місця у вагонах уже в загадковий спосіб зникли. Їх немає і в системі замовлень: більшість омріяних місць, наче з помаху чарівної палички, опинилися переважно в турфірмах, що піклуються про комфортний проїзд своїх клієнтів. Залишається ще варіант – замовлення через Інтернет, але поки що не всі й не скрізь можуть скористатися такою послугою. А ще одна вагома причина відсутності квитків – очевидне прагнення працівників кас продати ВСІ місця без винятку. Тут розрахунок простий: передовсім продати верхні та бічні полиці, а нижні розкуплять напевне. Така сама проблема – як повернутися після відпочинку додому? – постає перед відпочивальниками й наприкінці відпустки. Бо згадані турфірми та вельми спритні працівники квиткових кас уже поквапилися позбавити зручних місць охочих придбати квитки.

– Що допоможе, на вашу думку, розв’язати цю проблему?

– Можна збільшити кількість сезонних поїздів і авіарейсів. У межах України та близького зарубіжжя потрібне збільшення кількості сезонних міжміських автобусних маршрутів. Саме збільшення, а не скорочення! А якщо наш гість хоче приїхати власним транспортом, то для його машини, мотоцикла, велосипеда слід забезпечити такі умови, щоб наступного року він знову приїхав до нас, не переймаючись проблемою пошуку нічлігу та комфорту. Потрібно будувати більше комфортабельних стоянок, мотелів з усіма вигодами. Автотуристові має бути зручно (він не повинен сам турбуватися про те, де йому зупинитися). І не тільки йому, дорослому, а й усій родині з дітьми будь­якого віку.

– Приміром, нашому «дикому» туристові пощастило: квитки придбані, він приїхав відпочивати. Яку наступну проблему йому треба буде розв'язати?

По­друге, йому, звісно, доведеться подбати про житло. У Криму, за даними статистики, є 446 санаторно­курортних закладів і турпідприємств. Цивілізованих місць проживання – понад 600. Для будь­якої кишені. Складніше знайти місце, де до найближчого кіоску з продуктами та напоями потрібно йти більш як 20 хвилин. «Дикун» у Криму на відпочинку – це кіт, що ходить сам по собі. Усіх слухає, з усіма наче згодний, але віддає перевагу власним «котячим» звичкам. Дивиться завжди в той бік, що йому підказує внутрішній голос, а не голос екскурсовода чи агента. «Дикий» турист самотужки прокладає курс (обирає маршрут), підшукує житло, сам обирає екскурсію з набору пропонованих або організує геть нову, сам забезпечує власну безпеку. Ми лише спробуємо трохи полегшити йому завдання. Ідеально для «дикого» відпочинку в Криму підходять західний, південний і східний Крим, а також усе узбережжя Азовського моря від Керчі до Арабатської стрілки.

Солоне озеро Чокрак, Казантипська затока, Щолкіне, півострів Тарханкут останніми роки стали землями обітованими для «диких» відпочивальників. З Південним узбережжям Криму знайомий багато хто. Значно менше досліджено його окраїну – південно­східне узбережжя. Приморська смужка суходолу від мису Меганом до мису Іллі (трохи ширша від Судака до Феодосії) – курортний район, що динамічно розвивається. Тож обирати є з чого. Цікавих, по­справжньому не­обжитих місць удосталь.

По­третє, на мій погляд, для нашого неорганізованого туриста серйозною проблемою стає харчування під час перебування на курорті. Приватні власники житла не завжди зацікавлені, щоб відпочивальники готували їжу самотужки. А в міських і сільських кафе, барах і ресторанах аж ніяк не дієтичне харчування. Для гостей, хто змушений за станом здоров'я дотримуватися певної дієти, відпочинок перетворюється на постійний пошук необхідних продуктів. Про це варто серйозно задуматися місцевим органам самоврядування. Для таких підприємств дієтичного харчування має бути створено пільгові умови оподатковування. А решта (звичайні кафе, їдальні та ресторани) повинні на конкурсній основі добиватися права обслуговувати відпочивальників.

– Чи спостерігається, на ваш погляд, зниження ціни за оренду житла?

– Безперечно, зміни відбуваються. Хочу відзначити чітко виражену сезонну тенденцію. Навесні та восени – зазвичай спад. Основний потік відпочивальників припадає на літні місяці, час канікул. Тоді й спостерігається підвищення ціни у зв'язку зі зростаючим попитом. Проте цього року середній рівень вартості оренди в приватному секторі практично не змінився порівняно з минулим. Виходить, попит не зменшився, отже, й пропозицій було не менше. Окрім сезонних коливань цін, хочеться виокремити в кримському «дикому» туризмі такі моменти:

Перший: нинішній «відпочивальник без путівки» найчастіше аж ніяк не бідний, якщо дозволяє собі знімати елінги або апартаменти в приватному секторі за ціною, наприклад, 300 доларів на добу або, зі знижкою, 4–5 тисяч доларів на місяць.

Другий: найбідніший і скупенький класичний наметовий «дикун» привозить у Крим реальні грошові знаки. І коли нашому гостеві потрібен бодай мінімум цивілізації, до його послуг ліжко вартістю 40–50 гривень на добу з людини у квартирі з господинею. А підвищений комфорт у вигляді однокімнатної квартири з усіма вигодами обійдеться від 120–150 гривень до 200 доларів на добу. Навіть за найбільш пільгового оподатковування приватних власників житла загалом для Криму виходить чималенька сума.

Третій: у будь­якій країні турист із наметом сприймається як нормальне явище. Тисячі людей у Росії їдуть на Алтай, у Карелію, на Байкал. У Туреччині, Болгарії, Єгипті людина з наметом біля моря так само шанований турист, як і відпочивальник у готелі, й ставлення до нього таке ж привітне. У Туреччині в стихійних таборах туристів­«дикунів» місцева влада проводить тимчасовий водогін, встановлює безкоштовні душові, сміттєві контейнери й туалети. Усі розуміють, що «дикий» турист часто­густо заможніший за «цивілізованого», що він так само привозить із собою чималі гроші й витрачає їх, тобто працює на курортну економіку. Розуміють і те, що турботливе ставлення до будь­якого туриста, навіть найбіднішого, – це імідж, основа привабливості курорту, успіху туристичного бізнесу. Але в Криму цього не розуміють. Крим живе за принципом «куди ті відпочивальники дінуться?!». Таке «нерозуміння» – гальмо в розвитку галузі, яка потребує істотних змін.

– Які відмінності нинішнього курортного сезону від попереднього?

– У Криму спостерігається тенденція розширення рамок сезону. Помітно збільшився попит на «нетрадиційні» для півострова місяці: квітень, травень, червень. Зростання популярності Криму під час травневих святкових днів цього року пов'язане з тим, що кількість вихідних на початку травня збільшилася. У минулому сезоні Крим прийняв понад 6 мільйонів туристів. У Коктебелі, наприклад, у середині червня нинішнього року завантаження було значно більшим, ніж у аналогічний період торік. Така само ситуація в Ялті, Севастополі, Євпаторії та Саках. У кримчан добрі перспективи на серпень і вересень. Але наша мета – не прийняти якнайбільше туристів, а навчитися отримувати цивілізований прибуток від туристичного потоку, досягти більшої бюджетної, податкової, економічної та соціальної ефективності галузі для Криму.

– Чим вирізняється нинішній сезон для Кореїза?

– Кореїз – місце особливе. Про нього варто сказати окремо. З­поміж курортних селищ Південного узбережжя це одна зі справжніх перлин, місце, що славиться своїми природними багатствами – повітрям, морем, лісом. У нас є на що подивитися. У селищі розташований палац великого князя Петра Миколайовича «Дюльбер», Місхорський парк, Юсуповський палац, до Кореїза примикає парк Чаїр. Улюблені місця відпочинку – набережна з легендарною «Русалкою», Місхорський парк, сосновий і маслиновий гаї, паркові зони курортних закладів. Першою великою садибою, зведеною серед кореїзьких скель у 20­х роках XIX сторіччя, був маєток княгині Голіциної. На початку XX сторіччя маєток Голіциних перейшов у володіння князя Юсупова, який побудував тут великий палац. Так починалася історія сучасного курортного селища, що стало одним із найпопулярніших місць відпочинку на Південному узбережжі Криму. Сучасний Кореїз цікавий туристові не лише своїми історичними пам'ятками, а й чудовими гірськими ландшафтами. Усі ці особливості щорік приваблюють дедалі більше охочих сповна відчути неповторну ауру регіону, зануритися в благодатні води Чорного моря, насолодитися красою цих місць, зміцнити здоров'я й підняти настрій. Нинішній рік іще раз підтвердив: Кореїз зберігає свою привабливість, туристи й гості прагнуть приїхати сюди знову. Тож з початком літнього сезону людей у селищі побільшало майже вдвічі.

– Ваші побажання Кореїзу та всьому курортному Криму…

– Стати затребуваним місцем відпочинку й лікування найвищого класу, на рівні всесвітньо відомих курортів. Для цього в нас є все, і наше головне завдання – зберігати, розвивати та збільшувати багатства кримської землі.

P. S. Л. Сванідзе, звісно, людина, яка щиро бажає успіхів і процвітання не лише своєму чудовому Кореїзу, а й усьому Криму. І до його побажань ми залюбки приєднуємося.

Автор: Лучія ПУЗИКОВА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Журнал Віче

Віче №15/2016 №15
серпень 2016
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Рахункова палата позитивно оцінила роботу корпоративного блоку Фонду держмайна 17 листопада

Тупнула ніжкою Вікторія Сюмар: Не кажіть про „Віче”, бо буде скандал. Ср, 28 грудня 2016

Усіх застерігає Вікторія Сюмар Ср, 28 грудня 2016

Шлях до нації: словенська модель постсоціалістичного суспільного розвитку Ср, 28 грудня 2016

Привітання Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Сергія Власенка та членів Комітету з Днем місцевого самоврядування Вт, 13 грудня 2016

ВИЇЗНИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ «ІНТЕРНЕТНІ ЗМІ: специфіка, контент, просування. Чт, 08 грудня 2016

Ігор ШЕМОЧЕК: «Я дістав гранату й розігнув один вусик. Я тримав її на той випадок, якщо зустріну не тих...» Пн, 14 листопада 2016

Пр деякі попередні оцінки діяльності Адміністрації Президента США Д.Трампа Пн, 14 листопада 2016

Луганське обласне телебачення веде репортаж з Сєверодонецька… Наталя Дніпренко та Андрій Куликов під егідою Укртелерадіопресінституту провели лекції та майстер-класи для місцевих журналістів Пт, 04 листопада 2016

М18 – це активна молодь Вт, 01 листопада 2016