передплата Українською | In English

№15, серпень 2013

Маестро. 16 серпня Героєві України Анатолію АВДІЄВСЬКОМУ виповнюється вісімдесят роківМаестро. 16 серпня Героєві України Анатолію АВДІЄВСЬКОМУ виповнюється вісімдесят років

Поділитися:

Після помаху його чарівної диригентської палички всі народні депутати в сесійній залі встають і слухають Гімн України у виконанні хору імені Григорія Верьовки. «Україна має найбагатший у світі фольклор, незрівнянних співаків, музикантів і танцюристів… Це ще раз переконливо засвідчив український народний хор імені Григорія Верьовки, гастролі якого пройшли з небаченим досі успіхом» («Соль де Торреон», Мексика). Це – типовий уривок із газетної публікації. А було їх, без перебільшення, безліч у всіх провідних періодичних виданнях понад п’ятдесяти країн, де побував хор, який очолює славетний маестро Авдієвський.

Народився видатний хоровий диригент, композитор та педагог 1933 року в селі Федвар (нині Підлісне) Олександрівського району Кіровоградської області. Після закінчення Одеської консерваторії – стрімкий злет і воістину неспинний творчий лет: засновник, художній керівник і головний диригент Поліського ансамблю пісні й танцю «Льонок» (Житомир), художній керівник і головний диригент Черкаського українського народного хору, а з 1966 року – незмінний натхненник Національного заслуженого академічного народного хору імені Григорія Верьовки. А ще Анатолій Тимофійович – голова Національної все­української музичної спілки, народний артист України, лауреат Шевченківської премії… Має й не­оціненні винагороди від Бога: доньку та сина, а вони – своїх дітей. Так і розгронюється давній степовий рід Авдієвських…

– Покликання інтелігенції, – наголошує ювіляр, – утверджувати гуманістичні начала, те, що єднає, а не роз’єднує нас із цивілізованим світом, не відкидати здобутків ні Сходу, ні Заходу. В нашому активі мають бути всі надбання – аж від трипільської культури, надто ж легенди, думи, перекази, пісні… Я повсякчас наголошую: особлива роль у житті народів належить музичній культурі. Навряд чи є інший вид цивілізованої діяльності, який такою мірою концентрував би в собі духов­не багатство нації, всього людства. Невичерпну силу свого генія виявив і наш народ, створивши самобутні музичні шедеври та унікальну пісенну спадщину, що стали одвічними символами, своєрідними знаками ментальності нації. Ще за Київської держави на території України – Русі творилися високі мистецькі цінності, які поширювалися на всіх східнослов’янських землях. Українці належать до тих народів, котрі, переймаючи духовні набутки пращурів, ніколи не зупиняються на досягнутому. Органічне злиття традицій і якісно нового – сутність нашої діяльності. Ми прагнемо працювати за світовими канонами професіоналізму, бути універсальним хоровим колективом, поєднувати фольклорний спів із модерною манерою виконання творів. А це – думи, козацькі та чумацькі пісні, жартівливі хорові сцени, обрядова й родинно­побутова лірика, а також найкраще з доробку сучасних авторів. Світ називає Україну «солов’їною державою», але ми самі над своєю «солов’їністю» збиткуємося, не підносимо пісню­душу в небо, а кидаємо на грішну землю й топчемо брудними ногами. Тим часом наш репертуар несе на всі континенти слово від України й про Україну як самостійну, цивілізовану державу, утверджує добро, милосердя, красу, возвеличує загальнолюдські шляхетні поривання.

– На жаль, Анатолію Тимофійовичу, вони часто розбиваються чи то об стіни прибічників дешевої поп­си, чи то об залізобетонні мури рідного чиновництва.

– Ми ні на перших, ні на других не зважаємо. Працюємо до сьомого поту, постійно оновлюємо репертуар. Я твердо переконаний: запорука успіху – пошук і ще раз – пошук. Скрізь, у Канаді, США, Швейцарії, Бельгії чи Аргентині, ми не соромимося бути самими собою, ні під кого не підлаштовуємося. Це святе відтоді, як 1943 року Григорій Гурійович Верьовка заснував хор.

– Чи не забагато високоповажних епітетів має ваш колектив – національний, заслужений, академічний, народний? Важко не те що запам’ятати, а й вимовити, бо жодної коми між ними немає.

– Як на мене, визначень не забагато. Заслуженим хор став давно. Це засвідчує відповідний диплом, де, до речі, зазначено, що хор – український. Інші два визначення зумовлені тим, що ми поєднуємо народну та академічну манери виконання. Національний статус нам надано Указом Президента України. Однак найчастіше наші прихильники кажуть просто: хор імені Верьовки. Гадаю, не випадково. Ще 1985 року ми одержали золотий диск. Мали тоді не мільйон платівок із записами виступів хору (саме після цього видається такий диск), а вісім мільйонів. Останнім часом не ведемо точного обліку, хоча достеменно знаємо: нині наш ужинок набагато більший. І пам’ятаємо: не раз Америка аплодувала нам стоячи.

– Вас підтримують сьогодні?

– Так, незважаючи на всі підводні течії, заздрощі й творчі ревнощі. Звичайно ж, на словах. Ніхто не заперечує проти гастролей, але ніхто й пальцем не поворухне, щоб виділити пристойні кошти. Та ми не втрачаємо оптимізму. Гадаю, маємо те, що цінує світ, – професіоналізм.

– На вашу думку, сучасна українська культура гине, розвивається чи просто виживає?

– Нині формується принципово нове суспільство, утверджуються інші, ніж були за тоталітарного режиму, духовні цінності. При цьому необхідно зберігати й розвивати базові, тобто загальнолюдські та народні начала. Саме вони – основа для консолідації нашого строкатого суспільства. На жаль, культура стала заручницею і зруйнованої економіки, і до кінця не продуманої політики, і туманної, значною мірою абстрактно­романтичної ідеології. Ось ці три гирі й несе на своїх хирлявих ніжках наша духовність, яка все ж таки, на щастя, націлена в майбутнє. Вона має воістину невичерпний потенціал, великий запас вродженої й набутої міцності, а тому, виживаючи, виживе!

– Яким же бачите завтрашній день ви, вельмишановний маестро?

– Сприятливим для творчості. Музика має творитися й лунати поза політикою, поза економікою – линути в душі через усі кордони, крізь час і простір. Я сповідую прадавній принцип: кожен повинен займатися своєю справою. Хто порушує цю заповідь, той стає посміховищем. 

Розмову вів Микола СЛАВИНСЬКИЙ.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Євросоюз заявив серйозну стурбованість Києву через проєкти щодо закупівель  Вчора, 04 липня

Віцепрем'єра з промислової політики можуть призначити вже через тиждень Вчора, 04 липня

ЄС підтвердив непохитність підтримки України після голосування РФ у Криму Вчора, 04 липня

Зеленський заявив, що тиску на НБУ не було та він не бачить ризиків девальвації гривні Вчора, 04 липня

Від сьогоднішнього дня банки не будуть штрафувати за прострочений платіж Вчора, 04 липня

Шмигаль: у 20-х числах липня можемо отримати наступний транш від ЄС у розмірі 1,2 мільярда євро Вчора, 04 липня

РФ взяла паузу для відповіді на спільну позицію України, Франції та Німеччини - ОП Вчора, 04 липня

Шмигаль заявив, що кандидатуру голови НБУ назвуть за декілька днів Вчора, 04 липня

Київ - Єврокомісії: незалежність НБУ залишається "безумовним пріоритетом"  03 липня

МЗС Туреччини: Туреччина ніколи не визнає незаконну анексію Криму 03 липня