передплата Українською | In English

№5, березень 2013

Реформа місцевого самоврядування покликана дати поштовх творчому началу громад

Більшість представників органів місцевого самоврядування, лідери асоціацій органів місцевого самоврядування, експерти й фахівці-практики одностайно стверджують, що в місцевому самоврядуванні нагромадилася критична маса проблем, які можуть «вибухнути» будь-коли.

Очевидно, правове регулювання та можливості місцевого самоврядування не задовольняють сучасних потреб України й не відповідають Європейській хартії місцевого самоврядування. Невиконання ж положень хартії і, як наслідок, узятих на себе зобов’язань є істотною перепоною на шляху реалізації задекларованого Україною курсу на інтеграцію до європейської спільноти.

У Посланні до Верховної Ради Президента Віктора Януковича «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 році» чітко визначено орієнтири майбутньої реформи місцевого самоврядування: розширення прав територіальних громад (міст, сіл), бюджетна децентралізація та реформа системи публічних послуг (адміністративних, соціальних і комунальних).

Однак значна частина нормативно-правових новацій у цій сфері, запропонованих як урядовцями, так і окремими народними депутатами, не відповідають визначеним главою держави пріоритетам реформи місцевого самоврядування і призводять до розбалансування системи врядування на місцях.

За останні два роки прийнято понад два десятки законів України, які істотно обмежують права органів місцевого самоврядування, суперечать державному курсу на децентралізацію управління, а ще більше — зареєстровано у вигляді законопроектів та активно лобіюються окремими посадовими особами і народними депутатами. Українською асоціацією районних та обласних рад проведено серйозний правовий аналіз тенденцій розвитку законодавства. Ці закони, скажімо, позбавляють міста й села управління землею та надання дозволів на використання надр та іншими ресурсами у своїх регіонах. Це серйозна негативна тенденція, про яку необхідно говорити на державному рівні й розуміти, як її долати.

У самій системі місцевого самоврядування відсутній чіткий розподіл повноважень між різними рівнями органів влади, посадовими особами місцевого самоврядування, не впорядковано сам механізм делегування місцевими радами повноважень місцевим державним адміністраціям. Законодавчо не визначено навіть територіальні основи місцевого самоврядування.

Тенденція до концентрації повноважень у міністерствах та відомствах на центральному рівні є головною перешкодою на шляху впровадження належного врядування.

При цьому більшість територіальних громад у сільській місцевості не спроможні виконувати власні повноваження. Дотаційність 5419 місцевих бюджетів становить понад 70%, 483 територіальні громади на 90% утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Через 5 років ми матимемо ситуацію, коли держбюджет на 70% фінансуватиме розв’язання місцевих проблем. Більшість громад із населенням до 500 осіб не має бюджетних установ, які надають послуги населенню. Відповідно — послуги недоступні або неякісні. Поглиблюється криза муніципальної інфраструктури, виникають загрози техногенних катастроф на тепломережах та каналізації. У системі дедалі чіткіше простежуються: неефективне управління та нецільове використання коштів, майна й інших місцевих ресурсів; відсутність нормативів публічних послуг і методології визначення їхньої вартості.

В Україні є проблема великої диспропорції адміністративно-територіальних одиниць, кількості населення, соціально-економічного потенціалу.

Останні десять років ми постійно говоримо про необхідність реформи. Сьогодні проти неї також ніхто відкрито не виступає. Однак насправді чиниться жорсткий чиновницький спротив. Це підтвердять усі, хто на науковому, експертному рівні в різні часи був причетний до генерування реформи місцевого самоврядування. Або реформа «заговорюється», або більшість її заходів відверто імітують.

З одного боку, ми свідомі того, що частина бюрократичного апарату панічно боїться самої ідеї реформування системи органів місцевого самоврядування. Оскільки це призведе до втрати ними повноважень, руйнування «сірих» схем землекористування та припинення безперешкодного доступу до бюджетів різних рівнів, розподілу однією рукою потрібних коштів. Інша частина також не хоче реформи, бо після трансформації системи їм доведеться справді забезпечувати якість публічних послуг населенню, а не продавати довідки та дозволи.

Очевидно, що пропоновані зміни у сфері місцевого самоврядування зазнавали поразок через відсутність чіткої однозначної політичної волі вищого політичного керівництва, несистемність і половинчастість рішень, непрозорість та відсутність справжньої відкритості щодо цілей реформи, брак постійного діалогу з проблемних питань. Однак міжнародний досвід свідчить, що в усіх країнах, у котрих успішно відбулася децентралізація, реформа місцевого самоврядування була проривом, початком системних змін в економічному та політичному житті громадян.

Саме такий діалог і потрібен нам сьогодні з депутатами Верховної Ради, аби всі змогли почути одне одного, надати підтримку ініціативам із місць і таким чином стати в один ряд у боротьбі з тими чиновниками, які й гальмують реформу місцевого самоврядування.

Торік Президент України зазначав, що «здійснення реформування місцевого самоврядування має відбуватися на засадах децентралізації, деконцентрації владних повноважень, субсидіарності, консолідації ресурсного забезпечення і стратегічного планування розвитку територіальних громад, що вимагає зважених кроків щодо законодавчого вирішення нагальних проблем місцевого та регіонального розвитку в контексті державної регіональної політики, бюджетної, податкової та муніципальної реформ із дотриманням положень Європейської хартії місцевого самоврядування». (Цитата з офіційного сайта Президента).

Виступаючи в червні 2012 року на першому засіданні Конституційної Асамблеї, глава держави першочерговим пріоритетом поставив завдання конституційного оновлення положень щодо місцевого самоврядування в контексті реформи місцевого самоврядування в Україні.

На сьогодні сформувався громадський консенсус щодо необхідності проведення реформи місцевого самоврядування та визначена загальна модель реформи.

Проект Концепції реформування місцевого самоврядування був розглянутий комісією з питань адміністративно-територіального устрою та презентований 21 вересня 2012 року на засіданні Конституційної Асамблеї, де отримав загальну підтримку та низку пропозицій щодо подальшого вдосконалення. Нині у нас унікальний час для зміцнення співпраці органів місцевого самоврядування та Верховної Ради.

А тепер хочу окреслити декілька ключових напрямів, що потребують змін і доопрацювання.

Надзвичайно важливо вирішити питання повернення повноцінного самоврядування на рівні районів та областей. Необхідно надати право обласним, районним радам формувати власні виконавчі органи, самостійно розробляти і виконувати перспективні програми, щорічні програми соціально-економічного, культурного розвитку та районні й обласні бюджети.

Серед першочергових завдань також – урегулювання питання міжбюджетних відносин та розмежування повноважень державної регіональної влади й органів місцевого самоврядування.

На часі питання реорганізації місцевих держадміністрацій в органи з контрольно-наглядовими функціями.

Відтак сьогодні хочеться отримати конкретні відповіді на питання і почути, чи готові народні депутати підтримати конкретні кроки щодо вирішення болючих питань місцевого самоврядування.

Отже, за умови правильно визначених пріоритетів реформи її можливо і необхідно синхронізувати з іншими структурними реформами.

Реформа місцевого самоврядування покликана розкріпачити творче начало територіальної громади, відкрити шлях розвитку «креативних просторів» для кожної громади.

І чи не основне: реформа має відбутися як системна трансформація. Некомплексний характер підходу до реформи місцевого самоврядування, вибірковість заходів, відсутність волі та імітація не лише знижуватимуть ефективність самого місцевого самоврядування, а «доб’ють» його як суспільний інститут. Водночас спротив або й зволікання окремих посадових осіб, бюрократів середньої ланки можуть бути подолані не лише виявом політичної волі вищого керівництва держави, а й консолідованою позицією підтримки з боку всього політикуму (і влади, і опозиції) та організованого громадянського суспільства. На мою думку, саме тепер з’явилася виняткова можливість для її здійснення, що може спиратися на міцну політичну платформу, яка нині закладена в українському політикумі. Нове керівництво Верховної Ради, нові керівники комітетів – нова еліта в законодавчому органі країни має стати рушієм і лобістом цієї реформи разом із численною армією працівників місцевого самоврядування. Один голос ніхто не почує, а громада – відомо давно – то велика сила.

Без перебільшення зазначу, що саме ця реформа може об’єднати представників влади і опозиції, а тому саме Голова Верховної Ради повинен очолити процес здійснення реформи. До речі, Володимир Васильович, судячи з нещодавньої заяви, переконаний, що «місцеве самоврядування є одним із головних інститутів влади в Україні». Тож зі сказаного ним стає зрозумілим: ми маємо однодумця, фахівця-практика, який не з журналістських матеріалів знає про проблеми, а живе ними не один десяток років.

Хотілося б, аби політична позиція керівництва держави була чітко прописана в документах, а ми готові спільно їх підтримувати і йти далі шляхом розвитку демократичної правової держави.

Представники Української асоціації районних та обласних рад готові підтримувати діями комплексний і масштабний підхід влади до нової архітектури державного будівництва, мета якого – дати новий імпульс упровадженню реформи місцевого самоврядування.

Автор: Олександр КАЧНИЙ

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Журнал Віче

Віче №15/2016 №15
серпень 2016
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Рахункова палата позитивно оцінила роботу корпоративного блоку Фонду держмайна Вчора, 17 листопада

Тупнула ніжкою Вікторія Сюмар: Не кажіть про „Віче”, бо буде скандал. Ср, 28 грудня 2016

Усіх застерігає Вікторія Сюмар Ср, 28 грудня 2016

Шлях до нації: словенська модель постсоціалістичного суспільного розвитку Ср, 28 грудня 2016

Привітання Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Сергія Власенка та членів Комітету з Днем місцевого самоврядування Вт, 13 грудня 2016

ВИЇЗНИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ «ІНТЕРНЕТНІ ЗМІ: специфіка, контент, просування. Чт, 08 грудня 2016

Ігор ШЕМОЧЕК: «Я дістав гранату й розігнув один вусик. Я тримав її на той випадок, якщо зустріну не тих...» Пн, 14 листопада 2016

Пр деякі попередні оцінки діяльності Адміністрації Президента США Д.Трампа Пн, 14 листопада 2016

Луганське обласне телебачення веде репортаж з Сєверодонецька… Наталя Дніпренко та Андрій Куликов під егідою Укртелерадіопресінституту провели лекції та майстер-класи для місцевих журналістів Пт, 04 листопада 2016

М18 – це активна молодь Вт, 01 листопада 2016