передплата Українською | In English

№1, січень 2013

Валерій ГОЛЕНКО: «Наш обов’язок – бути на передовій влади»Валерій ГОЛЕНКО: «Наш обов’язок – бути на передовій влади»

Поділитися:

Органи місцевого самоврядування – найближча до людей влада. Обрана і сформована ними для того, щоб захищати спільні інтереси. Про те, наскільки ефективно в сучасних умовах їй вдається розв’язувати нагальні для громад проблеми, а також про те, як слід удосконалювати ці самі умови, розмова з головою Луганської обласної ради Валерієм ГОЛЕНКОМ.

Від мрії до дії

– Валерію Миколайовичу, озираючись на рік, що минув, які з подій ви назвали б найзначущими для зміцнення місцевого самоврядування?

– Безперечно, на першому місці – низка послідовних заяв Президента України Віктора Януковича (під час першого засідання Конституційної Асамблеї, на засіданнях Ради регіонів тощо) про необхідність реформи місцевого самоврядування, яка має забезпечити розвиток самодостатніх регіонів і буде реалізована шляхом поступової передачі повноважень від центральної влади до органів місцевого самоврядування. І, що особливо важливо, – про збільшення ресурсів на виконання цих повноважень.

Під час урочистостей на честь 20-річчя Асоціації міст України глава держави, зокрема, наголосив, що реальний ресурс інвестиційного розвитку регіонів цьогоріч має становити близько 16 мільярдів гривень. Це на 20 відсотків більше того, який вони мали у 2012-му. Президент наполягав також на децентралізації бюджетної системи держави, підкресливши, що податки до місцевих бюджетів мають платити всі.

Усе це – саме ті кроки, яких давно очікують усюди в Україні. Про необхідність розвитку, зміцнення місцевого самоврядування, про те, що воно має стати не декларативною та декоративною, а реальною складовою системи народовладдя в нашій державі, ми говоримо протягом багатьох років. І достатнє фінансове підґрунтя для цього просто необхідне.

Нарешті переходимо від визначення завдань до конкретних дій. І це не може не радувати.

– Однак досі країна прожила більш як двадцять незалежних років за існуючої системи. Певно, пристосувалися до неї?

– Звичайно, можна вдавати, що ситуація, за якої сільський, селищний бюджет – така собі каса з виплати зарплати місцевому голові, секретареві ради, бухгалтеру, є нормальною. Як і те, що чим більше заробить місто в поточному році, тим гірше буде в майбутньому. Але тоді годі й мріяти про те, щоб нас поважали й з нами рахувалися в сучасному цивілізованому світі.

Але ж ми хочемо, щоб Україна таки стала демократичною та європейською країною в найкращому й найповнішому розумінні цих слів. Щоб у нашій державі було впроваджено прогресивні принципи устрою влади, зокрема положення Європейської хартії місцевого самоврядування…

Ми бажаємо, аби кожна громада прагнула краще працювати, щоб більше заробляти й мати той самий фінансовий ресурс, за допомогою якого розв’язуватиме свої проблеми, покращуватиме життя, спираючись на свої ж, а не спущені згори рішення.

Це також ліквідує підґрунтя для будь-яких внутрішньополітичних суперечок і спекуляцій на тему, хто кого в Україні годує: схід – захід, регіони – столицю чи навпаки. Кожна громада знатиме, що якість її життя визначає вона сама, а не якісь чиновники та їхня прихильність чи неприхильність до певної території. Окрім того, люди матимуть змогу спитати обрану ними місцеву раду та свого голову за те, як вони працюють, і об’єктивно оцінити їхню діяльність, адже за таких умов більше не вдасться списати якісь провали на неувагу центру.

Ми визначили шлях до демократії. І маємо його пройти. Майбутнє України без перебільшення, залежить від того, чи з’явиться в нас дієве місцеве самоврядування, в якому влада та відповідальність будуть рівною мірою належати як населенню, так і керівникам територій. І це дасть змогу нашій державі уникнути і надмірної централізації, і авторитаризму, і сепаратизму.

Не заради укрупнення, а заради довіри

– Валерію Миколайовичу, на часі адміністративно-територіальна реформа. Як, на ваш погляд, вона має відбуватися?

– Вона обов’язково повинна відбутися, бо в нинішній схемі є чимало проблемних елементів. Наприклад, так звані міста-матрьошки. На території нашої області є місто Щастя, яке входить до Жовтневого району Луганська. І таких десятки по всій країні. Тож, погодьтеся, не тільки пересічному городянинові непросто зорієнтуватися, зрозуміти, чи є в цьому дивному місті влада й до кого звертатися в разі потреби. А у влади в таких «матрьошках» часом виникає спокуса відмовитися від роботи, бо «не їхній рівень». Цього необхідно позбуватися.

Але мене турбує кілька питань. Найперше те, що поряд зі словом «реформа» часто звучить інше – «укрупнення». У жодному разі не хотілося б, аби адміністративно-територіальна реформа в Україні звелася до укрупнення територіальних громад, районів. Під час обговорення плану дій називають навіть «оптимальну», на чийсь погляд, кількість жителів, таку ж сумнівно «оптимальну» відстань від райцентру до найвіддаленішого населеного пункту та інші незрозуміло на чому вибудувані критерії.

Якщо підемо цим шляхом, ризикуємо розвалити нинішню систему влади, інфраструктуру, матеріальну базу, а нічого нового натомість не створити. І ось чому: на території кожного із сільських районів Луганщини, наприклад, буде створено від двох до п’яти–восьми громад. У кожній треба буде створити нову відповідну інфраструктуру. Але де взяти кошти? На це запитання автори «реформи-укрупнення» відповіді не дають.

Водночас у нинішніх райцентрах від наявної сьогодні матеріальної бази (а вона здебільшого непогана й розрахована на обслуговування всього району) змушені будуть відмовитися, бо за новими стандартами вона буде… надмірною.

– Парадокс!..

– Але навіть не це найстрашніше. Гірше те, що будь-яке укрупнення автоматично віддаляє людину від органів влади, обмежує доступ громади до влади, а отже, знижує рівень довіри людей до цієї самої влади. Невже цього ми хочемо домогтися, ініціюючи реформу адміністративно-територіального устрою?

– Що пропонуєте, Валерію Миколайовичу?

– Мої пропозиції не будуть оригінальними. Ми радилися з представниками Української асоціації районних та обласних рад, до складу правління якої я входжу. І дійшли згоди, що об’єднані територіальні громади потрібно створювати на базі нинішніх районів. А на проміжному рівні – між областю і територіальними громадами – сформувати адміністративні округи. І в кожному населеному пункті має з’явитися свій орган самоврядування – не обов’язково рада, якщо село невеличке, достатньо одного керівника, наприклад, старости. Проте в кожного такого органу має бути достатній обсяг повноважень, щоб самостійно розв’язувати нагальні проблеми громади: можливість надати матеріальну допомогу нужденним, самим займатися благоустроєм, розвитком місцевої інфраструктури тощо.

У контексті адміністративно-територіальної реформи та реформи місцевого самоврядування слід вирішити комплекс питань розмежування повноважень і власності між рівнями та гілками влади.

Україні вкрай потрібен окремий закон про комунальну власність. Слід визначити юридичний статус об'єктів, які ми відносимо до комунальної власності – спільної власності територіальних громад району, області. Треба прописати, як громади братимуть участь у подальшій долі цих об'єктів.

Найближчим часом заплановано провести процедуру розмежування земель державної та комунальної власності. І якщо такий закон не буде прийнято, опинимося в ситуації, за якої земля, наприклад, під більш як двомастами об'єктами, що перебувають у спільній власності територіальних громад Луганської області, належатиме місцевим радам тих населених пунктів, де вони розташовані. А це неабияк ускладнить керованість такими об'єктами. А районні ради залишаться взагалі без землі. Яка ж то вже буде влада?

Окрім того, необхідно визначитися й з тим, хто управлятиме землями, розташованими за межами населених пунктів. Нині – до завершення процедури розмежування – це роблять відповідні адміністрації. А ось як буде після розмежування землі? Повертати її сільським радам? Адже на місці низки колишніх організовано нові. Є категорія і таких, які за цей час було перетворено із сільських на селищні… Багато нюансів.

Але маємо визначитися і з єдиним підходом, за яким діятимемо. Ми пропонуємо землі за межами населених пунктів віддати в управління районним радам, а ділянки, на яких розташовані об’єкти обласної комунальної власності, – відповідно в управління обласним радам.

Це було б логічно й справедливо.

На казну сподівайся і сам не барись

– Зрозуміло, що і підготовка, і проведення будь-якої реформи – процес тривалий. А чекати на те, щоб її результати побачили або відчули люди, треба ще довше. Але ж ми не хочемо сказати, що доти, доки держава здійснить заплановане, місцеве самоврядування може усунутися від справ, бо умови його існування недосконалі?

– Звісно ж, ні. Практика свідчить, що навіть у цих неідеальних умовах можна досягати результатів і покращувати умови життя громад. Наведу для наочності приклад: після того, як більша частка «екологічних» грошей почала надходити в місцеві бюджети, в казні, приміром, уже згаданого Щастя коштів на розв’язання екологічних проблем стало стільки, що витратити їх за призначенням місто просто не має змоги. А ось на вирішення низки соціальних питань їх замало. Проте ще минулого року було знайдено компромісне рішення. За пропозицією депутатів міськради, яку підтримали колеги з ради обласної, відбувся обмін субвенціями: Щастя надало в обласний бюджет гроші на природоохоронні заходи, а обласна рада місту – на соціально-економічний розвиток. Здійснене себе виправдало, тому цього року ми вдамося до тієї ж практики. Як бачимо, кошти можна знайти, якщо шукати, звісно.

Іще один із найдієвіших інструментів – співпраця з різними фондами (державними-недержавними, вітчизняними-закордонними), мета яких – сприяння місцевому розвитку. З гордістю хочу сказати: громади Луганської області мають чималий досвід такої спільної роботи для залучення коштів ззовні. Достатньо зазначити, що обсяг таких інвестицій вимірюється мільйонами євро.
А облрада протягом останніх років бере участь у співфінансуванні реалізації мікропроектів, які сільські та селищні громади наших районів виконують спільно з проектом Євросоюзу та Програмою ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду».

Ми співпрацюємо також із Державним фондом сприяння розвитку місцевого самоврядування в Україні. Аби ще більше активізувати цю роботу, в березні минулого року уклали угоду про співробітництво між фондом, Луганською облдержадміністрацією та Луганською облрадою.

Окрім цього, на останній сесії облради, яка відбулася 25 грудня, затвердили обласну програму розвитку місцевого самоврядування. З її допомогою хочемо активізувати самі громади.

У межах програми, зокрема, цьогоріч проводитимемо обласний щорічний конкурс проектів розвитку місцевого самоврядування. Брати в ньому участь зможуть сільські, селищні, міські та районні ради, які мають проекти, спрямовані на соціально-економічний розвиток, вирішення проблемних питань територій. Підкреслю: запропоновані проекти мають бути суто конкретного характеру. Наприклад, стосуватися місцевих інвестицій, реформування системи житлово-комунального господарства, енерго- та ресурсозбереження, громадського транспорту, благоустрою населених пунктів, розвитку туризму, модернізації системи охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення тощо.

Переможцям конкурсу – а їх визначення відбуватиметься відкрито, гласно, за обумовленою заздалегідь бальною системою – буде виділено кошти з обласного бюджету на реалізацію проектів. Сума співфінансування на один – до 200 тисяч гривень. Домовилися також, що частка участі обласного бюджету у фінансуванні не може перевищувати 50 відсотків його вартості. Інші гроші повинні залучатися громадою з альтернативних джерел.

Плануємо, що вже цього року зможемо профінансувати понад півсотні проектів. Тих, які вважатимуть пріоритетними самі мешканці конкретних територій. Адже вони визначатимуться з проблемою, яку хочуть розв’язати, складатимуть і захищатимуть проект, а потім, у разі перемоги, контролюватимуть його виконання.

– Певно, ця обласна програма передбачає не тільки проведення конкурсу?

– У ній загалом ми визначили такі ключові, на нашу думку, для розвитку місцевого самоврядування напрями (цитую проект документа): «робота по залученню коштів донорських організацій, міжнародних проектів і програм технічної допомоги для розв’язання проблем територій; розвиток кадрового потенціалу та підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад; обмін досвідом та сприяння розвитку місцевого самоврядування; підвищення активності територіальних громад області в реалізації соціально-економічних проектів».

Акцент робимо саме на останньому з напрямів. Бо хотіли б сприяти не тільки покращенню рівня та умов життя земляків, а й утвердженню самоврядування, народовладдя як такого. Щоб люди не лише на державу розраховували, а й у самих себе, у власні сили вірили. Це дуже важливо.

Як важливо бути почутим

– Валерію Миколайовичу, планується чимало, та чи підвищується довіра людей до влади загалом?

– Місцеве самоврядування – справді передова влади. І надважливо те, що наш голос сьогодні чує центральна влада й реагує на нього. Один із найяскравіших прикладів цього – ухвалення Закону «Про засади державної мовної політики в Україні».

Жителі Луганщини ніколи не намагалися зменшити значення державної української мови, ніколи не виборювали права не вивчати її, ігнорувати. У жодному разі! Проте ми завжди наполягали на тому, щоб у нашій рідній державі поважалося й було захищеним від будь-яких посягань наше право в усіх сферах життя користуватися рідною мовою. Історично так склалося, що для переважної більшості жителів нашого регіону рідною є російська.

Депутати Луганської облради, нагадаю, не раз намагалися вжити заходів для реалізації права земляків на рідну мову. Перші в Україні, ще навесні 2006 року, ми своїм рішенням зазначили: вважаємо, що на території області російська є регіональною мовою в тому визначенні, яке дає цьому поняттю Європейська хартія регіональних мов. Свого часу нам довелося обстоювати цю позицію в судах. Нам казали: не можна! Додавали: визначати мову – не наша компетенція.

Але відтоді, як з’явився проект закону Ківалова–Колесніченка, ми зрозуміли, що він може стати інструментом, який захистить наше право. Тож від імені ради ми спочатку зверталися до парламенту з проханням якнайшвидше розглянути цей законопроект. Потім, коли справа дійшла до розгляду й опозиція намагалася протистояти його ухваленню, ми висловлювалися на підтримку цього законопроекту, скликали засідання сесій, вимагаючи уваги до своєї позиції і своїх переконань. І врешті домоглися того, що він став законом!

Зауважте, наданим цим документом правом закріпити за рідною мовою офіційний статус і в такий спосіб захистити її скористалися не тільки російськомовні території. Місцеві ради низки західних областей зробили регіональними угорську, румунську…

І це нормально, це демократично й цивілізовано – не боротися з прагненнями людей, а з повагою враховувати їх, приймаючи державні рішення. Зрештою, не треба забувати: держава – для людини, а не люди – для держави.

Та й напередодні будь-яких виборів ми обіцяємо землякам захищати їхні інтереси, бути чесними та відповідальними слугами народу. І не маємо права забувати про це після голосування.

Розмову вела Олена БУГАЄЦЬ.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Останні новини

Грецію і Туреччину сколихнув потужний землетрус, є значні руйнування Вчора, 30 жовтня

Новини 29 жовтня: "євробляхи" штрафуватимуть на місці зупинки, з COVID-фонду фінансуватимуть виробництво серіалів 29 жовтня

Білорусь закрила в'їзд для більшості мандрівників з України і ще 3 країн 29 жовтня

В Україні почала роботу місія ЄС для підготовки "промислового безвізу" 29 жовтня

В Україні почала роботу перша місія ЄС для підготовки "промислового безвізу" 29 жовтня

Стефанішина запевняє, що уряд врятує безвіз та євроінтеграцію, попри рішення КС 29 жовтня

Уряд дозволив штрафувати "євроблях" на місці зупинки – нардеп 29 жовтня

Кулеба: рішення КСУ - серйозний удар, але ще не руйнує взаємодію із Заходом 29 жовтня

У Мінфіні очікують результатів від нового керівника Митниці у найкоротші терміни 29 жовтня

Рада може розглянути бюджет-2021 у першому читанні 5 листопада – нардеп 29 жовтня