Палемічний символ пацифізму

Згідно із заповітом Альфреда Нобеля премію миру присуджують тим, хто «...зробить найбільший або найкращий внесок у дружні стосунки між націями; у скасування або скорочення армій та в проведення або агітацію мирних з’їздів».
Починаючи з 1901 року Нобелівською премією миру відзначають заслуги тих, хто спрямовував свою діяльність на благо всього людства. Однак відтоді в жодній іншій номінації не точилося стільки гострих полемік, як навколо претендентів саме на цю премію. Доходило до того, що в деякі роки минулого століття таку премію миру взагалі нікому не вручали. Проте від початку нинішнього століття її присуджують щороку, вважаючи, що справа миру не втрачає актуальності й тоді, коли війни немає.

Говорячи про несподіване присудження 2012 року Нобелівської премії миру Європейському Союзу, варто згадати, що й раніше її лауреатами не раз ставали різні організації: 1904 рік – Інститут міжнародного права (одна з перших організацій у світі, що визначила принципи міжнародного права, розпочала його кодифікацію, запропонувала шляхи розв’язання міжнародних проблем та сприяла створенню Міжнародного суду справедливості, Ліги Націй, ООН і Комісії з міжнародного права); 1910 рік – Міжнародне бюро миру; 1917, 1944, 1963 роки – Міжнародний комітет Червоного Хреста; 1954, 1981 роки – Управління Верховного комісара у справах біженців; 1965 рік – Дитячий фонд ООН, 1977 – організація «Міжнародна амністія»; 1985 – рух «Лікарі світу за запобігання ядерній війні», 1988 – міжнародні сили ООН з підтримки миру, 1995 – Пагоушська конференція «Наука і світові проблеми», 1997 – Міжнародна кампанія за заборону наземних мін, 1999 – організація «Медицина без кордонів», 2005 – Міжнародне агентство з атомної енергії, 2007 – Міжурядова група експертів зі зміни клімату.

Цьогоріч Євросоюз відзначено за те, що «протягом більш як шість десятиліть він робив свій внесок у просування миру й примирення, демократії та прав людини в Європі». На думку Нобелівського комітету, завдяки зусиллям європейських країн після Другої світової війни в Європі настало довготривале примирення, яке унеможливило військові дії між країнами. Крім того, зміна політичних режимів та інтеграція колишніх соціалістичних країн до ЄС відбувалися за більш-менш стабільних умов і саме завдяки спільним діям країн Євросоюзу.

За даними світових та вітчизняних ЗМІ, у списку претендентів на Нобелівську премію був 231 кандидат, з-поміж яких 43 – громадські та міжнародні організації. Серед кандидатів у пресі згадувались американський політолог Джин Шарп, солдат армії США Бредлі Меннінг (за співробітництво з WikiLeaks), «каїрська мати Тереза» – християнська черниця Меггі Гобран та ін.

Відзначення Євросоюзу Нобелівською премією миру викликало багато дискусій та критики і правозахисними організаціями, і громадянами європейських держав, котрі нагадували про участь країн ЄС у військових конфліктах у Югославії, Лівії, Сирії тощо. Скажімо, президент Чехії Вацлав Клаус нагородження ЄС назвав «трагічною помилкою», а російський експерт
П. Святенков з Інституту національної стратегії – «самонагородженням», оскільки Нобелівський комітет очолює генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд.

Проте чимало прихильників рішення Нобелівського комітету вважають, що нині, під час економічної кризи та дискусії про майбутнє Євросоюзу, Нобелівська премія миру стане поштовхом для розвитку ЄС саме в напрямі тіснішої інтеграції. Так, голова Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу зазначив: «Премія миру – важливе послання для Європи, яке дає зрозуміти, що ЄС є найціннішим для нас і ми повинні його зберегти на благо всіх європейців та всього світу». А, за словами наукового директора Німецько-російського форуму Александра Рара, сьогодні найвдаліший момент для нагородження ЄС. Він висловив таку думку: «…У нинішній формі ЄС, підірваний кризою, більше існувати не може. Далі він змінюватиметься і вже не зможе бути організацією, яка приносить тільки добро. Тому й вирішили нагородити ЄС на піку розвитку, поставивши йому в такий спосіб історичний пам’ятник».

Отже, попри економічні негаразди та ускладнення взаємовідносин між країнами на сучасному етапі, Європейському Союзу вдалося досягти своєї головної мети – мирного співіснування народів у європейській спільноті та розв’язання міжнаціональних конфліктів шляхом переговорів, що й оцінили члени Нобелівського комітету, одностайно прийнявши рішення про нагородження ЄС премією миру.

Автор: Володимир УДОВИК