№13, липень 2012
Це перше інтерв’ю Олександра ТУРЧИНОВА як прозаїка. В його активі – психологічний трилер «Ілюзія страху», за яким створено однойменний художній фільм, гостросюжетний містичний роман «Тайна вечеря», художньо-документальна повість «Свідоцтво» та низка широкоформатних публіцистичних есеїв.
Одне з визначальних переконань їхнього автора знаний поет Віктор Терен сформулював так: «Олександр Турчинов не втомлюється наголошувати, що і нація, і держава, і вселюдські моральні імперативи мусять починатися з найпершої клітини, ім’я якої – ти сам». Отож твердо домовилися: про політику – жодного слова. Та вона так чи так повсякчас нагадувала про себе.
– Завдяки чому чи кому ви стали письменником?
– Я не вважаю себе письменником. Це для мене хобі. Пишу, як правило, під час відпусток та у вихідні.
– І все ж таки, що для вас – трилери «Ілюзія страху» й «Тайна вечеря», які здобули неабияку популярність серед читачів?
– Це можливість відвертого спілкування. Можливість донести до читачів свої думки…
– Думки про…
– Про буденні речі (усміхається) – справедливість та зраду, зневіру та справжню свободу. Про все те, з чим стикаємося щодня, але інколи навіть не усвідомлюємо того, бо не завдаємо собі клопоту замислитися над цим. Знаєте, кардинал Любомир Гузар якось сказав, що «там, де є хоч дрібка ненависті, немає Бога». І тому, хоч би які випали нам випробування, не засмічуймо душі ненавистю. Не опускаймося до злоби. Я часто згадую цю фразу й намагаюся не випалювати себе ненавистю. Ненависть – це щось пасивне. Найкраще – діяти. З вірою та оптимізмом.
– І все ж таки, як розпочиналася літературна творчість?
– Завжди з натхненням писав шкільні твори. Найбільше запам’ятався мені випускний іспит з літератури, коли ми писали твір про тургенєвський роман «Батьки і діти». Я так завзято критикував цинізм Базарова і так по-школярському прямолінійно проводив паралель між комуністичними й фашистськими витоками, що директор школи завбачливо заховала цей твір до шухляди та з турботою про мене викреслила моє прізвище зі списку претендентів на золоту медаль.
– Коли й чому зародилося це максималістське прагнення бути першим?
– Мене виховувала мати. Вона тяжко працювала задля мене, робила все, щоб я навчався. Любов, повага до неї, а ще сором (як це я не виправдаю материнських сподівань?) і спонукали мене не зупинятися перед труднощами.
– Якщо вам бракує часу для писання своїх творів, то чи знаходите вільні хвилини, щоб стежити за поточним літературним процесом?
– На жаль, я не маю можливості робити це сумлінно, але знакові імена – і в моїй пам’яті, і в моїй душі.
Архів журналу Віче
№4 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Білий дім визнав, що через затримку з допомогою Україна втратила Авдіївку
Голова МЗС: Лише військової допомоги США недостатньо для перемоги над Росією
Глава Пентагону поговорив з грецьким колегою на тлі публікацій про тиск щодо Patriot для Києва
Держдеп США згадав телемарафон у звіті щодо порушень прав людини
Рекордна партія зброї з Британії, новини щодо допомоги США, МЗС обмежує "ухилянтів": новини дня
Зеленський і Сунак обговорили найбільший військовий пакет від Британії
Знайти в США зброю для України на всю суму допомоги ЗСУ може бути проблемою – посол
Туск: Польща не передасть Patriot Україні, але допоможе іншими засобами
Кулеба пояснив, чому консульства України зупинили надання послуг чоловікам мобілізаційного віку
Зеленський заявив про домовленість щодо ATACMS для України