передплата Українською | In English

№15, серпень 2006

Ресурси трудових ресурсів

Поділитися:

Зайнятість, робочі місця, технологічний поєдинок

Інформація про вакансії, зареєстровані в державній службі зайнятості (за статистичною звітністю підприємств, установ та організацій)
Станом на 1 липня 2006 року кількість зареєстрованих у службі зайнятості вакансій становила 250,9 тис., що на 22 відсотка більше, ніж на відповідну дату 2005 року, в тому числі для: законодавців, державних службовців і керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців – 57,1 тис.; робітників сфери обслуговування та торгівлі, кваліфікованих робітників сільського й лісового господарства, риборозведення та рибальства, кваліфікованих робітників з інструментом, операторів і складальників устаткування та машин – 146,2 тис.; осіб, які не мають професії або займали місця, що не потребують спеціальної підготовки, – 47,6 тис.
Найбільший попит на ринку праці мають професії, що потребують високого рівня освіти та кваліфікації. Підприємствам, які пропонують високий рівень оплати праці, потрібні менеджери, банківські працівники, дизайнери, бухгалтери високої кваліфікації з відповідним досвідом роботи. Нині бракує інженерів, учителів, спеціалістів державної служби, продавців продовольчих товарів. Багато заявок від роботодавців надходить на електрогазозварників, слюсарів, токарів, швачок, столярів, водіїв усіх категорій, трактористів, висококваліфікованих робітників на будівництві. Водночас є потреба в некваліфікованих працівниках: охоронцях, двірниках, прибиральницях, сторожах, підсобних робітниках тощо.
Уряд України і виконавчі органи відповідних рад розробляють річні й довгострокові державну та територіальні програми зайнятості населення. Нині здійснюється така програма на 2005–2012 роки. Для координації роботи з її реалізації щорічно пропонується план дій, яким передбачено низку заходів, спрямованих на поширення трудової активності.

Крім того, статтею 26 Закону України «Про зайнятість населення», що набула чинності 1 січня 2001 року, забезпечується фінансування компенсаційних виплат вивільненим працівникам за рахунок коштів державного сприяння зайнятості населення. Але цього, як свідчить досвід країн із розвиненою економікою, вкрай замало.


Тойотизм на зміну фордизму

Збереження та подальше зростання трудової активності, як і відродження самої економіки, можливі за умов дотримання принципів, відповідно до яких фізичне здоров'я людини, її культура, професійний, творчий потенціал становлять потужний комплексний чинник науково-технічного й соціально-політичного розвитку, надійну основу процвітання суспільства та стабільності держави.

Саме тому без розробки довгострокової прогностичної політики науково-технічного та соціального відродження Україні нині не обійтися, бо сучасні складні технології, комп'ютерна та інформаційна техніка передбачають наявність трудових ресурсів нового, творчого типу. Надзвичайно корисний у цьому сенсі досвід, нагромаджений на Заході починаючи з 60-х років минулого століття, тобто з самого початку науково-технічної революції, де процес формування трудових ресурсів одразу ж набув рангу державної політики.

Він, зокрема, свідчить, що важливими напрямами політики інтелектуалізації суспільної праці є:

– поступове вивільнення народного господарства від некваліфікованої робочої сили;

– вирівнювання загальної трудової освіти й підвищення її до рівня молодшого коледжу (технікуму);

– утвердження принципу індивідуального розвитку особистості в системі освіти й підготовки кадрів;

– закріплення в економічній політиці концепції першочергової цінності людського творчого потенціалу, а в соціальних відносинах – принципу консенсусу;

– поширення в економіці характерних для творчої діяльності методів і форм організації та стимулювання праці.

Процес інтелектуалізації суспільної праці умовно ділиться на два етапи. На першому з них, що безпосередньо випереджає серйозні науково-технічні перетворення у виробництві, ринок праці поступово звільняється від некваліфікованої малооплачуваної робочої сили, соціально інертної та не здатної піднятися з професійного дна. Для української економіки з її 10 відсотками працівників найнижчої кваліфікації методика звільнення від такої робочої сили має особливе значення. Відбувається воно так. У міру механізації, автоматизації та роботизації виробництва скорочується частка трудомістких і небезпечних для здоров'я робіт. Достроково звільняються на пенсію зайві літні підсобні робітники, а деякі з них переводяться на кваліфікованіші операції. Мінімальні ж виробничі вимоги підвищуються до рівня, близького до середньої кваліфікації. Виконувати фізично легкі, частково механізовані роботи в сільському господарстві, будівництві, торгівлі, побутових послугах широко залучаються на умовах часткової зайнятості трудові ресурси так званого другого ешелону – ті, хто навчається в школах, технікумах, коледжах, вузах, домашні господарки та пенсіонери.

Змінюється зміст діяльності некваліфікованих робітників. У США, наприклад, ті, хто до найму на роботу закінчив не менш як 8 класів 12-річної середньої школи, отримують ґрунтовнішу підготовку, переходячи до розряду мало- та середньокваліфікованої робочої сили. Крім виконання функцій операторів нескладних підйомно-транспортних та інших машин, вони підтримують довірену їм техніку в експлуатаційному стані, роблять дрібний ремонт. Багато з них, насамперед у будівництві, стають помічниками робітників високої кваліфікації, виконують інші достатньо відповідальні роботи. Тобто така праця, зберігаючи фізичну основу, за змістом наближається до розумової.

Свого часу американські соціологи з гордістю писали, що завдяки механізації в сільському господарстві працівник розпрямився і посів гідне людини становище. Нині відбувається ще більш значущий процес: відходить у минуле підлеглість людини важкій, невдячній праці, що одвічно тисла на неї. Тойотизм, що передбачає ініціативу й новаторство на робочому місці, прийшов на зміну фордизму, заснованому на виконанні шаблонних операцій.

Ефективне використання якісно нової робочої сили, трудових ресурсів майбутнього – ось що нині головне в економіці України.

В Японії 1962 року розробили урядову концепцію «формування людини», що лягла в основу економічного й соціального розвитку країни. У 1972 році президенти найбільших компаній, керівники урядових установ і провідні вчені спільно підготували та прийняли програму «Розвиток людини в новому індустріальному суспільстві». У ній викладено принципи всемірного й повсюдного заохочення творчості в процесі шкільного та вузівського навчання, розвитку у школярів і студентів здібностей, необхідних для інформаційного суспільства.

Аналогічні державні заходи в 60-х й особливо в 70-х роках застосували в США, Франції, Великій Британії, Швеції та інших країнах. Згадаємо, що наприкінці 80-х – у першій половині 90-х років реформи освіти відбулися в Японії, Великій Британії, США та Франції. Важливо те, що очолювана державою політика розвитку трудових ресурсів у цих країнах здійснювалася за значної фінансової, організаційної та іншої участі ділових кіл і багатьох соціальних інституцій суспільства.


Яка освіта, така й зарплата

Державна політика розвитку трудових ресурсів вищого типу за умови її умілої реалізації здатна невдовзі стати ефективною і в нашій державі. Ця політика поділяється на два етапи. Перший – підготовка трудових ресурсів у системі традиційної освіти (дошкільні установи, школи, коледжі, вузи). Другий – в основному подальша фірмова професійна спеціалізація та перепідготовка кадрів у власних наукових і навчальних центрах, спеціальні курси з урахуванням технологічної специфіки конкретного виробництва.

На Заході внутріфірмова післявузівська підготовка спеціалістів часто передбачає досвід роботи на різних посадах для ознайомлення з усім спектром життя підприємства й пошуку для них оптимальних робочих місць. Виявляти творчі можливості допомагає передбачена тут практика в дослідних центрах або науково-пошукових групах. Усе це, зрештою, забезпечує ефективне працевлаштування нових кадрів.

На курсах перепідготовки й підвищення кваліфікації – а їх слід обов'язково пройти через кожні два-три роки – слухачі знайомляться з останніми досягненнями науки та новітніми технологічними розробками самої фірми. Внутріфірмове навчання та перекваліфікація робітників, до яких зазвичай залучаються університети та коледжі, відіграють велику роль у підтриманні високої інтелектуальної активності кваліфікованих кадрів. Звичайно, підприємницький сектор витрачає на це, як правило, стільки ж коштів, скільки держава на шкільну й вузівську освіту. Водночас у західних країнах знято оподаткування прибутку, що йде на розвиток виробництва та трудових ресурсів, чого нема в Україні.

Крім високої ефективності, сучасна система освіти в капіталістичних країнах досить гнучка, що дає змогу здобути різну за обсягом і характером знань післяшкільну освіту, доступну практично всім, хто закінчив школу. У процесі навчання в молодшому (дворічному) або повному (чотирирічному) коледжі, в університеті можливі багаторазове корегування, зміни напрямів і закінчення навчання на будь-якій стадії з позитивним професійним висновком.

За всіх умов етапи інтелектуального розвитку трудових ресурсів позначені застосуванням у них, як правило, індивідуального підходу.

Інша ситуація в розвиненій ринковій економіці. Навіть коли фірма, наприклад, з якихось причин не може надати кваліфікованому спеціалістові відповідну до його можливостей роботу, розмір заробітної плати встановлюється зазвичай з урахуванням його загальної професійно-кваліфікаційної підготовки. Тимчасова передоплата надалі повністю компенсується внеском працівника у розвиток підприємства.

Загалом насичення ринку праці робочою силою, здатною до творчої праці в різних професійних сферах, як свідчить досвід, можливе лише за умов досягнення працездатним населенням усіх вікових категорій вищої, ніж шкільна, освітньої підготовки.

Тобто на перший план виходить творчий елемент: не просто накопичення нових знань і навичок у процесі трудової діяльності, а вміння їх творчо застосовувати, фактично створювати ноу-хау.

І, звичайно, одним із найважливіших компонентів політики інтелектуалізації трудової діяльності на Заході є принцип залежності заробітної плати від рівня освіти і кваліфікації. Прикро, що саме в процесі ринкових реформ наша держава майже цілковито випустила з рук контроль над заробітною платою та доходами. Звідси й неприпустимі перекоси в оплаті праці не на користь кваліфікованій діяльності, а отже, й втрата економічного та соціального стимулів, зростання нетрудових доходів.


Нова трудова мораль

Особлива роль в інтенсифікації творчих зусиль спеціалістів належить підвищенню наукоємності виробництва й розвитку нових технологій, форм організації та ергономічних режимів трудової діяльності; розширенню використання в економіці новітніх досягнень різних галузей науки; зростанню уваги до аналізу поточного стану справ фірми, виявленню причин матеріальних втрат і комерційних промахів, розробці на цій основі оперативних заходів та стратегічних програм розвитку виробництва.

Залучення авторитетних фахівців у різні галузі економіки сприяє розвитку різноманітних консультативних послуг, що їх надають спеціалізовані фірми. Розширюється оперативний взаємовигідний обмін новітньою інформацією між дослідними центрами фірм, вищою школою та промисловими підприємствами. За експертними оцінками, в США, ФРН та Франції в такому обміні беруть участь до 30 відсотків інженерів, викладачів коледжів та університетів і наукових працівників дослідницьких індустріальних центрів.

Швидке технологічне оновлення виробництва спонукає до масового залучення працівників у творчі бригади зі створення нових машин і обладнання. Провідну роль у таких бригадах відіграють вчені та інженери-конструктори, робітники вищої кваліфікації, особливо ті, хто пройшов школу оборонно-промислового комплексу (ОПК).

Надзвичайно важливим для української економіки є західний досвід повнішого використання значно зрослого професійного потенціалу співробітників, який приводить до демократизації виробничих відносин. Поступово закріплюючись, цей процес стає однією з необхідних умов життєдіяльності бізнесу. На зміну жорсткому менеджменту, що потребує безумовного виконання наказів і розділяє виробничий колектив на командирів і підлеглих, поступово приходить демократичне, «м'яке» управління працею, що заохочує ініціативу й пошук. Отже, зростає розуміння більшістю працівників значення діяльності підприємства, взаємозв'язків окремих робочих місць та їхнього місця в єдиному технологічному ланцюжку, утверджуються нова трудова мораль й інша, не відома в епоху тейлоризму, професійна поведінка.

Організаційною основою реалізації включення індивідуумів в інноваційний процес є мережевий принцип. Він забезпечує формування транснаціональних інноваційних структур і тісну взаємодію всіх учасників процесу – наукових лабораторій і виробничих цехів, маркетингових структур і конструкторських бюро, сфери ділових послуг, фінансових інститутів і споживачів. Тобто забезпечує синергетичний ефект, без якого інноваційний розвиток неможливий.

Важливим організаційним напрямом заохочення ініціативи працівників, який в Україні, на жаль, ще не проявився, стало поширення гуртків якості, груп розвитку тощо.

Авангард сучасної робочої сили в усіх державах, зокрема й в Україні, бере активну участь у розвитку економіки. Проте певній частині робітників, насамперед зайнятим рутинною, шаблонною працею, важко знайти місце, особливо в галузях, де переважають високі технології. Ті, хто не в змозі вільно читати складні креслення і не повною мірою володіють комп'ютерною технікою, тобто не вміють обробляти інформацію з допомогою комп'ютера, а тим більше програмувати, часто опиняються серед функціонально непридатних.

Атестат про закінчення середньої школи, свідоцтво про навчання на професійних курсах дають змогу іноді уникнути безробіття, проте найчастіше утримують їхніх власників на периферійних ділянках економіки. Скажімо, в овочевих магазинах на робочому місці касира функціонально грамотним за певних умов може бути людина, яка не знає мови країни проживання. Достатньо замінити на касовому апараті клавіші з буквами на клавіші з малюнками овочів і фруктів (практика південних штатів США).

Поняття «функціональна грамотність» з певною мірою умовності може бути застосоване й до самостійних виробничих одиниць. Фірми та окремі підприємства, які із запізненням долучаються до процесу технологічного та організаційного оновлення (а це величезною мірою стосується й України), найчастіше банкрутують і гинуть або ледь-ледь жевріють. В Північній Америці, Західній Європі, Японії і в нашій країні у них мовби одне лице. Управляючі не вміють і не хочуть слухати підлеглих, а інженери й майстри – робітників. У керівництва відсутнє розуміння необхідності й, відповідно, бажання надихати рядових співробітників на ініціативну та високопродуктивну працю. Тут не зустрінеш гасла: «Головне – не технологія, не автоматизація, а людина».

Для таких компаній (яких ще чимало) характерні складні бюрократичні схеми управління, заплутана методика стимулювання, неконкретні й нежиттєздатні багатоцільові програми розвитку або їх повна відсутність тощо. Бюрократизм, формальний стиль керівництва змушують плестися в хвості конкурентів і програвати один технологічний поєдинок за другим. Доля таких фірм може стати великим уроком і для української економіки. За несприятливих умов «функціональна неграмотність» здатна обернутися бідою для українського господарства. Що цілком імовірно для економіки, позбавленої механізму саморозвитку, стратегічного програмного науково обґрунтованого управління й селективного планування з боку держави, а також можливості вільного сприйняття позитивного світового досвіду.

Автори: Сергій БІЛЯЦЬКИЙ, Тетяна МІРОШНИЧЕНКО, Анатолій ХАХЛЮК

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Останні новини

Євросоюз вимагає у Росії скасувати вирок у "справі Хізб ут-Тахрір" Сьогодні, 18 вересня

Шмигаль не бачить загрози для безвізу після рішення Ради щодо відбору глави САП Сьогодні, 18 вересня

Як спланувати і організувати переїзд: три варіанти для майбутніх новоселів Сьогодні, 18 вересня

Шмигаль: Безвіз не відміняється Сьогодні, 18 вересня

Євросоюз: Рада має змінити закон про НАБУ якомога швидше Сьогодні, 18 вересня

Рада схвалила закон про розвідку, необхідний для руху України до НАТО Вчора, 17 вересня

Новини 17 вересня: ЄС зупиняє "Північний потік-2", Генштабу купують ручки Parker, влада боїться "вишок" 5G Вчора, 17 вересня

Європарламент закликав зупинити будівництво "Північного потоку-2" Вчора, 17 вересня

У Мінінфраструктури планують передати в концесію порт "Ізмаїл" Вчора, 17 вересня

Рада затвердила комісію по відбору керівника САП попри загрозу відносинам з ЄС та кредиту МВФ Вчора, 17 вересня